Постанова Сумський апеляційний суд № 573/327/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2023 року м.Суми Справа №573/327/20 Номер провадження 22-ц/816/432/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Булановим Олексієм Михайловичем, на заочне рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 березня 2020 року у складі судді Черкашиної М.С., ухваленого в м. Білопілля Сумської області, в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач 21 квітня 2010 року звернувся до банку з заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно якої отримав кредит у розмірі 14000 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 09 січня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 63602 грн 07 коп., яка складається із: 41432 грн 61 коп. заборгованість за тілом кредиту, 9600 грн 16 коп. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 9064 грн 44 коп. нарахована пеня, 500 грн 00 коп. штраф (фіксована частина), 3004 грн 86 коп. штраф (процента складова), яку позивач і просив стягнути на свою користь. Заочним рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 25 березня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором 60097 грн 21 коп. та судовий збір в сумі 1986 грн 17 коп., а всього 62083 грн 38 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 10 лютого 2023 року заяву представника ОСОБА_2 , який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення у справі №573/327/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Буланова О.М., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що позивачем в односторонньому збільшено відсоткову ставку за порушення умов кредитного договору, без погодження з відповідачем і письмового повідомлення. Звертає увагу на те, що надана позивачем роздруківка з сайту банку витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» не є належним доказом, так як повністю залежить від волевиявлення банку, який може вносити зміни в умови та правила споживчого кредитування. Вказує і на те, що позивачем здійснювалося погашення нарахованих відсотків за рахунок тіла кредиту, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору не передбачено та не відповідає суті кредитних правовідносин. З огляду на те, що умовами кредитного договору не узгоджено умови про розмір відсотків та пені, вважає, що підлягає стягненню фактично отримана сума кредитних коштів (тіло кредиту). Позивачем в установлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з штрафу в сумі 3504 грн 86 коп. сторонами не оскаржується, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 квітня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій вказав свої анкетні данні (а.с. 13). Також в заяві зазначено, що ознайомившись із умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами ПриватБанку, просив надати йому платіжну карту кредитка «Універсальна», із встановленим кредитним лімітом 500 грн. ОСОБА_1 , підписуючи анкету-заяву, погодився, що вона разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також з тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім того, 21 квітня 2010 року ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», відповідно до умов якої сторонами були визначені наступні умови надання кредитних коштів: пільговий період до 55 днів; базова відсоткова ставка 2,5 % на місяць (або 30 % на рік) з розрахунку 360 днів на залишок заборгованості; розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, що складається із: пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = базова процентна ставка за договором)/30 нараховується за кожний день прострочення кредиту, пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховуються 1 раз на місяць за наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50 грн і більше; штраф за порушення строку платежів по будь-якому із грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів у сумі 500 грн + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій (а.с. 14). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 09 січня 2020 року становить 63602 грн 07 коп., яка складається із: 41432 грн 61 коп. за тілом кредиту, 9600 грн 16 коп. за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 9064 грн 44 коп. нарахована пеня, 500 грн 00 коп. штраф (фіксована частина), 3004 грн 86 коп. штраф (процента складова) (а.с. 5-12). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, а тому права позивача порушені і підлягають захисту, шляхом стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту, нарахованих відсоткам на прострочений кредит та пенею. Колегія суддів повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може, з огляду на таке. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. АТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з позовом, на підтвердження заявлених позовних вимог та обґрунтовуючи нараховані відповідачу суми боргу за кредитним договором, надано підписані відповідачем анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та роздруківку з Умов та Правил надання банківських послуг, які підпису відповідача не містять. Судом першої інстанції, визнаючи наявні в матеріалах справи Умови та правила, складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, не було взято до уваги те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21 квітня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (лютий 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідач в доводах апеляційної скарги не заперечує отримання кредитних коштів та існування боргу по тілу кредиту. Проте, не погоджується з розміром присудженої до стягнення заборгованості, з тих підстав, що кредитним договором не було погоджено умов щодо розміру відсоткової ставки та пені. Як вбачається із наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 квітня 2010 року, починаючи з 01 жовтня 2015 року позивачем за рахунок тіла кредиту погашалися нараховані відсотки, всього на загальну суму 11157 грн 19 коп., на які позивачем нараховані проценти, що прямо порушує вимоги ст. 1049 ЦК України. Тобто, розмір заборгованості по тілу кредиту, з вирахуванням сум спрямованих позивачем на погашення нарахованих відсотків, становить 30275 грн 42 коп., що і підлягає стягненню з відповідача. Щодо нарахованих відповідачу сум боргу за відсотками, які просить позивач стягнути на свою користь, то колегія суддів бере до уваги те, що сторонами узгоджено сплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 2,5% в місяць або 30% річних та 3,75 % в місяць або 45 % річних на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування. Проте, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відсоткова ставка стосовно використання кредитних коштів змінювалась банком, зокрема, з 01 вересня 2014 року збільшено до 34,80 % річних, з 01 квітня 2015 року збільшено до 43,20% річних, а з 01 грудня 2017 року зменшено до 42% річних. При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з відповідачем було погоджено підвищення процентної ставки до 34,8%, 42% та 43,2% річних АТ КБ «ПриватБанк» всупереч положеннями ст. 81 ЦПК України суду не надано. Крім того, вбачається, що в період, коли банк почав застосовувати підвищені процентні ставки, діяла редакція ст. 1056-1 ЦК України, ч. 3 якої передбачала, що встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Ухвалюючи рішення в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, в сумі 9600 грн 16 коп., судом першої інстанції не було взято до уваги те, що підписаною 21 квітня 2010 року ОСОБА_1 довідкою про умови кредитування, не передбачено нарахування відсотків на прострочений кредит, які обраховувалися виходячи з відсоткової ставки, що становить 84% річних. Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на пункт 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, в редакції, що діяла з 01 квітня 2019 року. Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач, в установленому законом порядку, погодився на зміну умов кредитування за укладеним 21 квітня 2010 року кредитним договором. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на те, що позивачем не було доведено на доказах, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено нарахування відсотків на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, у зазначеному позивачем в розрахунку розмірі 84%, колегія суддів не вбачає правових підстав для їх стягнення з відповідача. Колегія суддів вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про те, що сторонами не було узгоджено розмір пені, адже як вбачається з підписаної 21 квітня 2010 року відповідачем довідки по умовами укладеного кредитування, відповідач погодився зі сплатою пені за несвоєчасне погашення заборгованості, що складається із: пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = базова процентна ставка за договором)/30 нараховується за кожний день прострочення кредиту, пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховуються 1 раз на місяць за наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50 грн і більш. Крім того, за наслідками апеляційного перегляду рішення суду, представник відповідача просив ухвалити нове рішення в частині стягнення нарахованих відсотків, а тому колегія суддів не вбачає підстав для перевірки правильності наведеного позивачем розрахунку заборгованості по пені. Отже, виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. 2), 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні в частині розміру присудженого до стягнення суми кредитної заборгованості, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 30275 грн 42 коп. заборгованості по тілу кредиту та 9064 грн 44 коп. - пені, а разом 39339 грн 86 коп. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судовий збір в сумі 1300 грн 15 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції . Враховуючи те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, з позивача на користь відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 3153 грн 00 коп., сплачений за апеляційне оскарження рішення суду. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК Українисудове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Булановим Олексієм Михайловичем, задовольнити. Заочне рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 березня 2020 року в частині розміру присудженої до стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 39339 гривень 86 копійок та 1300 гривень 15 копійок судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3153 гривні 00 копійок, сплачений за апеляційне оскарження рішення суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: О. Ю. Кононенко В. І. Криворотенко