Окрема думка Велика Палата ВС № 909/578/17

ОКРЕМА ДУМКА суддів Ткача І. В., Власова Ю. Л., Катеринчук Л. Й., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М. до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 909/578/17 (провадження № 12-6гс23) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 07.12.2022 задовольнив клопотання ПАТ «Українська інноваційна компанія» від 22.11.2022 тапередав справу № 909/578/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15.03.2023 прийняла справу № 909/578/17 до розгляду. Не погоджуючись з зазначеною ухвалою Великої Палати Верховного Суду та керуючись частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) викладаємо окрему думку, суть якої полягає у такому. Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає в тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин. Крім того, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. У рішенні від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95, пункт 70) ЄСПЛ також наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Оскільки Конвенція є передусім та в основному системою захисту прав людини, ЄСПЛ має стежити за змінами умов у державі-відповідачі та в інших Договірних Державах і реагувати, зокрема, на будь-який консенсус між ними як на досягнуті стандарти, до яких слід прагнути. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ; існування невідповідності критерію «якість закону» законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права. Отже, необхідність відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування. В обґрунтування наявності виключної правової проблеми у цій справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, цитуючи клопотання ПАТ «Українська інноваційна компанія» від 22.11.2022, наводить постанови Верховного Суду, які свідчать про неоднакову судову практику щодо визначення правового статусу ПАТ «Українська інноваційна компанія». Велика Палата Верховного Суду, прийнявши цю справу для розгляду, погодилась з наведеним вище та послалась на відсутність усталеної судової практики. Однак практика Верховного Суду в контексті оцінки правового статусу ПАТ «Українська інноваційна компанія» свідчить про сталість та єдність судової практики. У наведених у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та процитованих Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2021 у справі № 442/6970/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.03.2020 у справі № 750/8636/17, від 18.03.2020 у справі № 750/8861/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.08.2020 у справі № 369/9774/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/7962/19, від 29.06.2022 у справі № 913/266/20 (711/10273/17), від 29.06.2022 у справі № 913/266/20 (913/379/20) суди виходили з того, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк». При цьому суди застосовували правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16. Отже існування кількісного та якісного критеріїв наявності виключної правової проблеми не підтверджується. Зазначені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зміни до статті 44 Закону № 4452-VI самі по собі також не обґрунтовують наявність виключної правової проблеми у цій справі. Окрім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у пунктах 78 - 82 ухвали від 07.12.2022 у справі № 909/578/17, обґрунтовуючи наявність виключної правової проблеми, наводить власні міркування з приводу вирішення цієї справи по суті, які зводяться до незгоди з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16. Однак позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду щодо вирішення цієї справи по суті не обґрунтовує наявність виключної правової проблеми. Отже, необґрунтованою є виключна правова проблема щодо необхідності формування висновку про те, чи є ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» однією юридичною особою та, відповідно, який саме орган / суб`єкт наділений повноваженнями на управління такою юридичною особою в контексті внесення змін до частини п`ятої статті 44 Закону № 4452-VI. Щодо відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в рішенні Великої Палати Верховного Суду - необхідність відступу виникає з певних визначених об`єктивних причин, і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини. Однак необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, яку обґрунтовує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, не пов`язана з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів, а зводиться до незгоди з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не зазначає із застосуванням якої саме норми права він не погоджується та яким саме чином, на його думку, має застосовуватися відповідна норма права. Отже у Великої Палати Верховного Суду були відсутні підстави для прийняття цієї справи до розгляду для вирішення питання щодо відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в рішенні Великої Палати Верховного Суду. За вказаних обставин Велика Палата Верховного Суду повинна була повернути справу № 909/578/17 Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду. Судді І. В. Ткач Ю. Л. Власов Л. Й. Катеринчук К. М. Пільков О. Б. Прокопенко О. М. Ситнік