Постанова 4813 № 947/14757/21

Номер провадження: 22-ц/813/3878/23 Головуючий у 1-й інстанції: Васильків О.В. Єдиний унікальний номер судової справи:947/14757/21 Доповідач Базіль Л. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.03.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) - Базіль Л.В., суддів: Воронцової Л.П. Кутурланової О.В. секретар Куріньова Л.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Васильків О.В. зі складенням повного тексту судового рішення 03.10.2022 року у справі №947/14757/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Пенчев Костянтин Леонтійович про скасування свідоцтва про право власності, визнання об`єкту нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на спадкове майно ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування. 17 травня 2021 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката Данилюка Андрія Борисовича звернувся до Київського районного суду м. Одеси із позовом, який в подальшому уточнив до ОСОБА_1 , третя особа нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Пенчев Костянтин Леонтійович, в якому просив: - скасувати свідоцтво про право власності від 29 листопада 2007 року серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ; - визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частин квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . У встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та відповідно до довідки Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі від 02.03.2021 року за №637с/02-14 позивач є спадкоємцем 1/2 частки у спадщині на все майно, яке належало померлому ОСОБА_3 , спадкоємцем іншої 1/2 частки є дружина померлого - ОСОБА_1 . Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №237800451 позивачу стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 належить спадкодавцю, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 29 листопада 2007 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради. У зв`язку з чим, постановою державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори Лєсогоровою Д.О. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті своєї матері, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та за життя склала на ім`я позивача заповіт щодо частини квартири АДРЕСА_1 . Оскільки батьки позивача придбали спірну квартиру під час перебування у шлюбі, ця квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і матері позивача належала 1/2 частина цієї квартири, яку вона заповіла йому, то за таких обставин, оформлення права власності на спірну квартиру в цілому на ім`я ОСОБА_3 (батька позивача) є порушенням прав позивача на спадкування за заповітом належної його матері частки квартири. Посилаючись на викладені обставини, просив суд задовольнити його вимоги. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, що переглядається в апеляційному порядку. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано свідоцтво про право власності від 29.11.2007 року серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3433 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості та доведеності. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись із вказаним рішення суду, ОСОБА_1 оскаржила його у судовому порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду і постановити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог. Доводами апеляційної скарги є безпідставне не застосування судом першої інстанції положень ч.4 ст. 267 ЦК України, оскільки вважає, що позивач був достеменно обізнаний про заповіт матері і одноособове право власності батька на спірну квартиру і позивачу нічого не заважало на протязі більше ніж 22 роки в подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері і отриманні свідоцтва. Посилається на те, що 15.11.2005 року нотаріус Сегенюк С.Б. видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові внески померлої ОСОБА_4 , отримала відомості про заповіт померлої, а 21.11.2005 року сповістила ОСОБА_2 про заповіт його матері. ОСОБА_2 жодного разу не сплачував комунальних платежів за спірну квартиру, не приймав участь у поточних ремонтних роботах, у судових процесах з кооперативом щодо стягнення заборгованості за комунальні платежі, як особа, що прийняла спадщину у кооперативній квартирі або є її співвласником. Вважає, що суд уникнув надання оцінки штучності первісного позову ОСОБА_2 , оскільки його позовна заява не містила підстав для визнання за ним права на 1/2 частку спірної квартири,як таку, яку прийняла його бабуся ОСОБА_5 . Таким чином вважає, що право позивача не було порушено, не визнано або оспорювано. Посилається на те, що спірна квартира за згодою ОСОБА_4 належала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не визначала свою частку в ній, не вступала у кооператив, після її смерті з таким порядком погодилася і ОСОБА_5 і позивач, не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємці першої черги або до суду з позовом про визначення частки в спільному майні подружжя. Вказує, що фактично в 1991 році в результаті купівлі другої квартир за гроші, які заробив ОСОБА_3 з нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу квартири на тещу без перерахування саме нею грошей за квартиру було здійснено поділ майна подружжя за їх спільною згодою у єдиний можливий на той час, спосіб документального оформлення власності. Вважає, що означене узгоджується зі ст.ст.23,27,28 Кодексу про шлюб і сім`ю, а тому суд неправомірно не застосував до спірних правовідносин вказані норми права. Крім того, суд безпідставно не застосував положення ст.554 ЦК УРСР, якою передбачено, що в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Позиція позивача на стадії апеляційного перегляду справи. На вказану апеляційну скаргу, адвокат Данилюк А.Б., який діє від імені ОСОБА_2 подав відзив, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Аргументація позиції сторони позивача, побудована на обставинах викладених в уточненій позовній заяві. Апеляційний розгляд. Учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не зявилися, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи до суду не направили. Апеляційний розгляд справи проводититься відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Обставини справи. Судом встановлено та з матеріалів справи убачається, що батьками позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (т.1. а.с. 120). 20.10.1979 року батьки позивача уклали шлюб про що здійснено актовий запис за №1496 та видано свідоцтво серії НОМЕР_3 (т.1 а.с. 195). За час спільного проживання подружжя, а саме у 1992 році батько позивача ОСОБА_3 сплатив пайовий внесок в сумі 14031 рублів за квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 102). 19.07.1995 року мати позивача ОСОБА_4 склала нотаріально посвідчений заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй на праві власності частину квартири АДРЕСА_1 , заповіла сину ОСОБА_2 (позивачу). Грошові внески з належними процентами та компенсаціями, що знаходяться на зберіганні у філіалу відділення Ощадбанку України №4860/0304 м. Одеси заповіла матері ОСОБА_5 (т.1 а.с. 198). ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача ОСОБА_4 померла, про що складено відповідний актовий запис №304 та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (т.1 а.с. 22). ІНФОРМАЦІЯ_5 померла бабуся позивача ОСОБА_5 про що зроблено запис №1681 та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої райадміністрації виконкому Одеської міськради (т.1 а.с. 199). 22.02.2000 року позивач ОСОБА_2 оформив довіреність, нотаріально засвідчивши її, за умовами якої уповноважив ОСОБА_3 (батька позивача) вести справу по оформленню його спадкових прав на майно, що належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , що постійно мешкала у АДРЕСА_2 . Для чого надає йому право розписуватися за нього, подавати від його імені необхідні заяви, отримувати свідоцтво про право на спадщину за законом та виконувати усі інші дії, пов`язані з цим дорученням (т.1 а.с. 155). 20.02.2001 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Сегенюк С.Б. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, за змістом якого посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , є її онук ОСОБА_2 (позивач). Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається: з двохкімнатної квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2 , загальною площею 48,5 кв.м. житловою площею 29,5 кв.м., що належить померлій на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою 17.01.1992 року за реєстром №4-155 (т.1 а.с. 157). 15.11.2005 року за заявою батька позивача ОСОБА_3 (т.1 а.с.188), державним нотаріусом Сегенюк С.Б. видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 (мати позивача) щодо грошових внесків з нарахованими відсотками та відповідною виплатою усіх видів компенсацій, що знаходяться у філії відділення Ощадного банку №7860/0336 м. Одеси (т.1 а.с. 202). 21.11.2005 року до державної нотаріальної контори із заявою звернувся позивач ОСОБА_2 , у якій зазначив, що на день смерті його бабусі ОСОБА_5 залишилася спадщина грошові внески. Просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом додатково (т.1 а.с. 158). 12.01.2007 року між ОСОБА_3 (батьком позивача) та ОСОБА_1 (відповідачкою) укладено шлюб про що зроблено відповідний актовий запис за №02 та підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Одеси (т.1 а.с. 129). 11.01.2008 року за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності, НОМЕР_1 , 29.11.2007 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради (т.1 а.с. 98). ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько позивача ОСОБА_3 про що складено відповідний актовий запис №11920 та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (т.1 а.с. 103). 09.12.2020 року до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_1 , у заяві серед іншого зазначила, що крім неї є інші спадкоємці за законом, син померлого ОСОБА_2 (т.1 а.с. 116). 11.02.2021 року до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , звернувся позивач у якій поміж іншого вказав, що окрім нього спадкоємцем за законом є дружина померлого ОСОБА_1 (відповідачка) (т.1 а.с. 117). 02.03.2021 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Пенчевим К.Л., видано довідку відповідно до якої згідно матеріалів спадкової справи, спадкоємцем за законом на 1/2 частку у спадщині, на все майно, яке належало померлому ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину на підставі заяви про прийняття спадщини від 25.11.2020 року, зареєстрованої у книзі обліку реєстрації спадкових прав за №1344 (т.1 а.с. 115) 26.10.2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся в Київську державну нотаріальну контору у м. Одесі із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 . У заяві позивач вказав, що його мати залишила на його ім`я нотаріально посвідчений заповіт, у зв`язку з чим позивач просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно (т.2 а.с. 14). 01.12.2021 року постановою державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса, відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку квартири під АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 . Рішення нотаріуса мотивоване відсутністю документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на частку зазначеної квартири (т.2 а.с. 18). Позиція апеляційного суду. У відповідності до приписів ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_4 сплатив у 1992 році пайовий внесок ЖБК Малиновський-3 в сумі 14031 рублів за квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки спірне майно придбано до 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, а тому при вирішенні справи підлягають застосуванню положення КпШС України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно зі статтею 22 КпШС України (чинного на час придбання спірної квартири), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує допоки не спростована. Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім`я одного з подружжя. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 зазначив, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , якій належала 1/2 частина спірного майна, набутого під час перебування батьків у зареєстрованому шлюбі, а тому видане 29.11.2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на усю спірну квартиру після смерті матері є незаконним. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 , оскільки набута в період їх шлюбу, за їх спільні кошти. Відповідно матері позивача належала 1/2 частина спірного майна як частка у спільному сумісному майні подружжя, якою вона розпорядилася за життя, склавши заповіт на користь свого сина ОСОБА_2 . Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду, оскільки суд розглядаючи справу та скасовуючи повністю свідоцтво про право власності від 29.11.2007 року серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_4 , не звернув уваги на те, що ОСОБА_4 заповіла за життя ОСОБА_2 належну їй частку спірної квартири, а не всю квартиру, а тому видане свідоцтво про право власності на всю квартиру за ОСОБА_3 є неправомірним, та його слід скасувати в 1/2 частині, яку оспорює позивач, визнавши право власності на цю частину за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері. В зазначеній частині доводи апеляційної скарги приймаються судом апеляційної інстанції. Разом з тим, апеляційний суд відхиляє інші доводи апеляційної скарги, а саме, щодо того, що в сім`ї Висоцьких існувала домовленість про розподілення грошей і власності, які належали подружжю, зокрема про те, що спірна квартира належала ОСОБА_3 , оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на припущеннях. При цьому апеляційний суд зауважує, що матеріали справи доказів, які б спростували презумпцію спільності майна подружжя не містять. Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом положень ст.554 ЦК УРСР, відповідно до якої, у разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках, оскільки за фактично встановлених обставин, позивач прийняв спадщину за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_4 , шляхом фактичного вступу у володіння частиною спадкового майна, доказом чого є відомості про реєстрацію місця проживання позивача, який відповідно довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради №В4-291971-ф/л від 03.11.2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 06 серпня 1996 року і по теперішній час. За позицією позивача фактично проживав у вказаній квартирі до 2005 року. Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо того, що право позивача не є порушеним, оскільки останній через одноосібне оформлення права власності на спірну квартиру його батьком, ОСОБА_3 не в змозі реалізувати свої спадкові права після смерті матері, якій належна 1/2 частка в спірному майні. З наведених підстав, позивачу відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , що доводить порушення його прав та інтересів, а відтак і право на судовий захист. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про обізнаність позивача про одноосібне оформлення права власності на спірну квартиру його батьком ОСОБА_3 лише 18 грудня 2020 року, а тому посилання в апеляційній скарзі на безпідставне не застосування судом наслідків сплину строків позовної давності до вимог позивача про скасування свідоцтва про право власності на спірне майно, апеляційним судом відхиляється. За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності від 29.11.2007 року серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_3 в частині 1/2 частки слід скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги в зазначеній частині. В іншій частині рішення суду належить залишити без змін. У зв`язку з наведеним, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судових витрат необхідно змінити, зменшивши суму стягнення з 3433,00 грн. до 2527,00 грн., відповідно до ст. 141 ЦПК України. Повний текст постанови складено 31.03.2023 року. Керуючись ст.ст.141,367,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22.09.2022 року в частині скасування свідоцтва про право власності від 29.11.2007 року серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_3 в частині 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 скасувати і ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право власності від 29 листопада 2007 року серії НОМЕР_1 видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_3 в частині 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 відмовити. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору змінити, зменшивши суму стягнення з 3433,00 грн до 2527,00 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий Л.В. Базіль Судді: Л.П. Воронцова О.В. Кутурланова