Постанова Одеський апеляційний суд № 522/13440/22

Номер провадження: 22-ц/813/5838/23 Справа № 522/13440/22 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.12.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Сегеди С.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Триколіч І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про визнання права власності на спадкове майно, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 06 жовтня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про визнання права власності на спадкове майно та просили: - визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/3 квартири АДРЕСА_1 ; - визнати за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/3 квартири АДРЕСА_1 ; - визнати за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/3 квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна однокімнатної квартири загальною площею 41,1кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно із заповіту померлої від 23.04.2015 зазначене майно квартиру заповіла позивачам по 1/3 кожному. 26 березня 2021 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулися позивачі у межах встановленого 6-місячного строку на прийняття спадщини. Державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеси Ворсуляк А.М. була заведена спадкова справа №510с/2020 та зібрані від спадкоємців вся необхідні за законом документи для прийняття спадщини. Однак нотаріус не змогла встановити факт про те, чи вся квартира АДРЕСА_3 належала померлій ОСОБА_5 , зазначивши, що у померлої був чоловік ОСОБА_6 , з яким померла у подальшому розійшлась, який вже також помер, та у нього є дочка відповідач по справі, за заявою якої заведена спадкова справа №14/2017 щодо майна померлого батька. У зв`язку з цим, нотаріусом було відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину. Померла ОСОБА_5 придбала спірну квартиру у індивідуальному порядку на своє ім`я на підставі договору інвестування будівництва житла №65 від 18.02.2003 року. Спірна квартира була зареєстрована на праві приватної власності за померлою ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 11.05.2004 року. Між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 існував шлюб з 03.09.1989 року, фактично шлюбні відносини припинились раніше, а сам шлюб було офіційно розірвано 24 червня 2009 року у відділі РАЦС, а не в суді, що свідчить про відсутність майнових претензій та спорів при розірванні шлюбу. З моменту розірвання шлюбу й до моменту смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), тобто у період близько 8 років після розірвання шлюбу, він жодних претензій та позовів з приводу можливого встановлення своєї частки у її квартирі до ОСОБА_5 не пред`являв. Згідно із відповіді Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2022 жодних позовних вимог до спадкодавця ОСОБА_5 з боку ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя не надходило. Його спадкоємиця відповідачка ОСОБА_1 , що написала заяву про прийняття спадщини та відкрила спадкову справу №14/2017 з моменту смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) й до моменту смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), тобто за часом більше ніж 3,5 роки, жодних претензій до померлої не пред`являла. У своїй заяві про прийняття спадщини відповідачка не вказувала спірну квартиру у якості спадкового майна, що свідчить про відсутність будь-яких дій відповідачкою спрямованих на отримання частки у спірній квартирі, оскільки вона не пред`явила жодних претензій на це майно у встановлений законом строк, в тому числі й за життя спадкодавця ОСОБА_5 . Відповідачка не пред`являла жодних позовів до позивачів й після смерті ОСОБА_5 , хоча на момент пред`явлення даного позову пройшло більше 1 року. Вказане свідчить, про пропуск будь-яких строків позовної давності з боку відповідача. Відповідно до ч.2 ст.72 СК України та ст.257 ЦК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Право на встановлення можливої частки квартири виникло з моменту розірвання шлюбу, а саме з 24 червня 2009 року, про розірвання якого померлі знали з дати його розірвання. Отже, будь-які вимоги про визначення можливої частки у майні спірної квартири, могли бути подані у строк до 24.06.2012 року (в межах 3 років). Придбання спірної квартири відбувалось за особисті кошти померлої ОСОБА_5 , а ОСОБА_6 не брав фінансової участі у придбанні квартири. Позиція відповідача у суді першої інстанції. 13 січня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_7 надійшов відзив на позов, в якому зазначено наступне. Відповідачем визнаються наступні обставини, на які посилаються позивачі, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). В період з 03.09.1989 року по 24.06.2009 року ОСОБА_5 перебувала в шлюбі з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 24.06.2009 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було розірвано. 24.05.2004 року, тобто під час перебування в шлюбі, за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру за АДРЕСА_4 . Право власності набуто на підставі оплатного договору Договору інвестування будівництва житла в м. Одесі від 18.02.2003 року № 65, укладеного з ВАТ «Стікон» (а.с.19-21). Не заперечуються відповідачем і факт звернення позивачів до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини і відмови позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину. Решта обставин, на які посилаються позивачі, відповідачем заперечуються. Заперечується зокрема, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна - однокімнатної квартири загальною площею 41,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки зазначена квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, як майно нажите ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час шлюбу (період з 03.09.1989 року по 24.06.2009 року). Заперечується, що згідно із заповіту померлої від 23.04.2015 зазначене майно - квартиру померла ОСОБА_5 заповіла Позивачам - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках (по 1/3 кожному Позивачу), оскільки заповіт, на який посилаються позивачі, не містить не те, що посилання на зазначену квартиру, а і взагалі конкретного переліку майна, щодо якого спадкодавцем на користь спадкоємців (позивачів) здійснено розпорядження. В заповіті зазначено: «усе інше належне мені майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день моєї смерті буде належати мені …». В той же час, щодо іншого спадкоємця ОСОБА_8 , зроблено посилання на конкретне майно транспортний засіб. Заперечується, що шлюбні відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було припинено раніше. При зазначенні зазначеної обставини відсутнє як зазначення конкретного часу фактичного припинення шлюбних відносин, так і зазначення доказів на їх підтвердження. Заперечується також, що квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , було придбано гр. ОСОБА_5 в індивідуальному порядку за рахунок проданої раніше власної квартири. За Договором інвестування будівництва житла №65 від 18.02.2003 сума інвестицій складає 59 711 гривень (п. 2.1. договору). В той час, як сума продажу належної їй раніше квартири зазначена в договорі купівлі-продажу від 31.01.2003 становить лише 5 634 грн. (п. 2 договору). З тексту позовної заяви вбачається, що копія зазначеного договору додається, хоча серед переліку додатків до позову копія зазначеного договору відсутня. Між тим, в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК обов`язок доказування зазначеної обставини покладається саме на позивачів. Крім того, загальна площа квартири в першому випадку становить 41,5 кв.м. в новобудові, а в другому випадку загальна площа проданої квартири становить 26,7 кв.м. в будинку вторинного житлового фонду, що виключає будь-які підстави для твердження про тотожну вартість зазначених об`єктів. Зважаючи, що однокімнатну квартиру за АДРЕСА_4 було набуто 24.05.2004 року під час перебування в шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , то зазначена квартира є їх спільною сумісною власністю в незалежності від того, що право власності було зареєстровано на ОСОБА_5 . Факт розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не впливає на правовий статус зазначеного майна. Зазначення ОСОБА_5 в заповіті під час його складання 23.04.2015 (за життя ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) по відношенню до позивачів того, що їм заповідається решта її майна, а не конкретне майно, тобто квартира (як, наприклад, автомобіль спадкоємцю ОСОБА_8 ), свідчить про усвідомлення нею того, що квартира є спільною сумісною власністю, для розпорядження якою потрібна спільна згода. Твердження позивачів про пропуск визначеного ст. 72 СК України трирічного строку позовної давності після розірвання шлюбу для поділу спільного майна є безпідставними та помилковими. Враховуючи, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, а розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, є можливим лише за взаємною згодою. Відсутність будь-яких намірів на одноособове розпорядження квартирою ОСОБА_5 за життя свідчить про відсутність будь-яких порушень права спільної сумісної власності, про відсутність спору та порушення прав іншого співвласника, а відповідно і початку перебігу строку позовної давності. Крім того, зазначений строк може бути застосовано при розгляді позову про поділ спільного майна подружжя. Щодо доводів позивачів про розірвання шлюбу в органах РАЦС, зазначають, що відповідно до ч. 1 , 3 ст. 106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Крім того, майнового спору з приводу зазначеної квартири не існувало. Вважають, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про визнання права власності на спадкове майно задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/3 квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/3 квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/3 квартири АДРЕСА_1 . Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судовий збір у розмірі по 3003 грн. на кожну. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення законодавства щодо строку позовної давності. Сповіщення сторін та заяви у справі. Про судове засідання, призначене на 13 грудня 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились, причини поважності неявки до суду не повідомили. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Суддя Сегеда С.М. перебував у відпустці з 18 грудня по 27 грудня 2023 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом. Повний текст судового рішення виготовлено 28 грудня 2023 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Фактичні обставини справи. На підставі матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 11.05.2004 серії НОМЕР_1 , квартира АДРЕСА_5 належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. В цілому квартира складається з однієї жилої кімнати жилою площею 16,3кв.м., загальною площею 41,1кв.м., яка відображена у технічному паспорті від 17.03.2004 року. Свідоцтво видане на підставі договору інвестування будівництва житла в м. Одеси від 18.02.2003 року №65 та акту прийому-передачі квартири. (а.с.18 та у справі №522/25578/21 а.с.20-22). ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 81 року згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , виданого 06.10.2020 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (у справі №522/25578/21 а.с.85) 23 квітня 2015 року ОСОБА_5 склала заповіт на позивачів в рівних частках, з яким після її смерті позивачі звернулись із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Проте відповідно до постанови Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.11.2021 року, відмовлено ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на квартиру. (у справі №522/25578/21 а.с.115) Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 03.09.1989, між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . було укладено шлюб 03.09.1989 року, актовий запис №826. (а.с.22). Згідно із відповіді КП «Міське агентство з приватизації житла» ОМР від 06.06.2022 року №88/01-В, згідно із комп`ютерної бази і архівних даних, які знаходяться у КП «Міське агентство з приватизації житла», встановлено, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_6 , є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 від 07.02.1993 року та розпорядження органу приватизації №22157 від 10.09.1993 року (а.с.25). З витребуваної судом матеріалів цивільної справи №522/25578/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про визнання права власності на спадкове майно, який ухвалою суду від 13.09.2022 року залишений без розгляду, вбачається наявність копії спадкової справи №510с/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 . Встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до договору купівлі-продажу від 31.01.2003, посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Шепелюк Р.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №7-191, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_9 купив квартиру АДРЕСА_7 , яка складається в цілому з одної кімнати загальною площею 26,7кв.м., житловою площею 17,7кв.м. Зазначена квартира належала продавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло. Виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому ОМР народних депутатів 10.09.1993 року за №3-2181. Оцінка квартири 5 630грн. (у справі №522/25578/21 а.с.27,28) Як вбачається з договору інвестування будівництва житла в м. Одеси від 18.02.2003 №65 між ВАТ «Стікон» в особі голови правління Крючкової Л.Я. (підрядник) та ОСОБА_5 (інвестор), предметом договору є внесення інвестором задля досягнення соціального ефекту інвестицій у будівництво житлових будинків, міських інженерних споруд та комунікацій, розвиток інфраструктури міста. Здійснення підрядником будівництва житлових будинків та виконання ним робіт з розвитку міських інженерних споруд, комунікацій, міської інфраструктури та отримання інвестором у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_8 . Сума інвестицій визначена сторонами у розмірі 59 711 гривень. (а.с.19-21) Згідно із свідоцтва про право власності від 11.05.2004 серії НОМЕР_1 , квартира АДРЕСА_5 , належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. В цілому квартира складається з однієї жилої кімнати жилою площею 16,3 кв.м., загальною площею 41,1кв.м., яка відображена у технічному паспорті від 17.03.2004 року. Свідоцтво видане на підставі договору інвестування будівництва житла в м. Одеси від 18.02.2003 року №65 та акту прийому-передачі квартири. (а.с.18 та у справі №522/25578/21 а.с.20-22). Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.05.2004 №3655877, ОСОБА_5 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 11.05.2004 року серії НОМЕР_5 , форма власності приватна. (а.с.17). Згідно із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого 24.06.2009 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис №123 від 24.06.2009 року. (а.с.23). 23 квітня 2015 року ОСОБА_5 був складений заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Лебідь О.В., зареєстрований в реєстрі за №3-401, відповідно до якого ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: - належний їй легковий автомобіль марки SUZUKI, модель SWIFT, типу-легковий седан, 1995 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_7 заповіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; - усе інше належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день її смерті буде належати їй та на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , в рівних частках кожній. (а.с.16). 05 жовтня 2020 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла у віці 81 року, згідно із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 06.10.2020 року, про що є відповідний актовий запис №9930. (у справі №522/25578/21 а.с.85). Відповідно до відомостей №Д1-244594-ю/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку від 11.11.2020, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано 1 (одну) особу, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дата реєстрації 23.02.2010 року (у справі №522/25578/21 а.с.83). 26 лютого 2021 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка залишила на їх ім`я заповіт, посвідчений 23.04.2015 року, за реєстровим №3-401. Спадщина складається з: квартири АДРЕСА_4 (у справі №522/25578/21 а.с.84) Відповідно до висновку вартості об`єкту оцінки від 20.09.2021 оціночна вартість квартири АДРЕСА_4 складає 900 611,56 грн (у справі №522/25578/21 а.с.107зв). 04 жовтня 2021 року державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеси Тинкул О.В. звернулась до приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Чернягіній Н.С., зазначивши, що Приморською державною нотаріальною конторою у м. Одеси заведено спадкову справу №510с/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 та згідно із матеріалів спадкової справи, спадкодавець є власником квартири, яка набута за час зареєстрованого шлюбу з її колишнім чоловіком ОСОБА_6 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , до майна якого було заведено спадкову справу за №14/2017 року. Тому, просила надати інформацію про коло спадкоємців по спадковій справі №14/2017 після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зазначенням адресу їх проживання та інших засобів зв`язку за наявності. Вказана інформація необхідна для видачі свідоцтва про право на спадщину, з`ясування правового режиму майна, що входить до складу спадщини, та складу спадщини. (у справі №522/25578/21 а.с.111) Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 21.10.2021 №20.1.0.0.0/7-210924/10485, на 18 серпня 2014 року ім`я померлої ОСОБА_5 був відкритий депозитний рахунок № НОМЕР_8 , залишок 2082,90 грн., заповідальне розпорядження відсутнє; а також 23.04.2018 року була відкрита картка НОМЕР_9 , залишок 10,00грн, заповідальне розпорядження відсутнє. Сейфові ячейки відсутні. Страхові договори укладені не були. Рахунки приватного підприємця відсутні. (у справі №522/25578/21 а.с.109). Відповідно до відповіді приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Чернягіної Н.С. від 22.10.2020 року №107/02-14 на лист державного нотаріусу Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеси Тинкул О.В. від 04.10.2021 року, станом на 22.10.2021 року громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є єдиним спадкоємцем, що звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька, ОСОБА_6 , але не оформила свої спадкові права. (у справі №522/25578/21 а.с.112). Відповідно до постанови Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса відмовлено у вчиненні нотаріальної дії від 10.11.2021 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на квартиру, що належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначивши, що згідно із листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чернягіної Н.С. від 20.10.2020 року за №107/02-14, до майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведено спадкову справу №14/2017, та єдиним спадкоємцем, що звернувся із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_6 , є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових справ. У зв`язку зі смертю і чоловіка і дружини, є перешкоди щодо встановлення складу спадкового майна, а саме: частки квартири АДРЕСА_4 , після смерті ОСОБА_5 (а.с.13-15). Таким чином, вбачається, що відмовою у видачі позивачам свідоцтва про право на спадщину послугував той факт, що на момент придбання ОСОБА_10 спірної квартири остання перебувала у шлюбі з ОСОБА_11 . Судом першої інстанції встановлено, що також визнається сторонами по справі, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у віці 79 років, помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 15.04.2017 року, про що є відповідний актовий запис №4104. (у справі №522/25578/21 а.с.133). Після його смерті заведена спадкова справа №14/2017 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернягіною Н.С., що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №66694349 від 04.10.2021 року. Відповідно до листа приватного нотаріуса Чернягіної Н.С. громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , звернулась із заявою про прийняття спадщини 27.09.2017 року до приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Чернягіній Н.С. із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В заяві зазначено, що склад спадкового майна їй не відомий (а.с.26). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 , виданого 01.08.1965 року, та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 27.09. 2017 року №00018761311, відповідачка ОСОБА_1 ( ОСОБА_12 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_13 , батько ОСОБА_11 , мати ОСОБА_13 . )а.с.143-146). ОСОБА_14 з ОСОБА_15 було укладено шлюб 01.03.1991 року, актовий запис №146. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_16 (у справі №522/25578/21 а.с.143-146), що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_12 , виданого 01.03.1991 року. Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, що звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька, ОСОБА_6 , але не оформила свої спадкові права. Також встановлено, що померлий перебував у шлюбі з ОСОБА_17 з 09.10.2012 року по 18.12.2015 року та проживав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_9 , що підтверджується рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.12.2015 року по справі по справі №520/15508/15-ц. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2015 року у справі №520/15508/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_17 про розірвання шлюбу, шлюб зареєстрований 09.10.2012 року між ОСОБА_6 до ОСОБА_17 розірвано. Після розірвання шлюбу залишено прізвища: йому- ОСОБА_12 , їй ОСОБА_18 (у справі №522/25578/21 а.с.149). Як вбачається з відповіді Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2022 на запит адвоката Орловського Б.М., який представляв інтереси ОСОБА_2 , згідно із перевірки алфавітних покажчиків цивільних справ за 2003-2009 роки, в яких реєстрація проводилась за прізвищем відповідача, та згідно із даних електронної системи документообігу у місцевому загальному суді Д-3 за період 2010-2017 року, позовна заява про розділ майна подружжя з сторонами ОСОБА_6 до ОСОБА_5 до суду не надходила та не розглядалась. (а.с.24) Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що у позовній заяві, позивачі посилаються, що а ні відповідачка, а ні її померлий батько не пред`являли жодних претензій щодо права власності на спірну квартиру з моменту розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_14 ), тому вважають, що вказане свідчить про пропуск будь-яких строків позовної давності. В свою чергу, представником відповідача у відзиві було зазначено, що вказане твердження позивачів про пропуск трирічного строку позовної давності після розірвання шлюбу є безпідставним та помилковим, оскільки закон пов`язує початок перебігу строку позовної давності не з часом розірвання шлюбу, а з часом коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Проте, суд першої інстанції не погодився із запереченнями відповідача щодо строків позовної давності з наступних підстав. Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений 03.09.1989 року. Відповідно до свідоцтва про право власності від 11.05.2004 року серії НОМЕР_1 , квартира АДРЕСА_5 належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. Таким чином квартира належала подружжю на праві спільної сумісної власності, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частини перша - друга статті 20 СК України). Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (стаття 72 СК України). В даному випадку, на думку суду першої інстанції, перебіг позовної давності виникає з дня розірвання шлюбу, тобто з 24.06.2009р. Тлумачення статті 72 СК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що: законодавець розмежував випадки для подружжя, коли позовна давність застосовується (після розірвання шлюбу) та коли не застосовується (коли шлюб не розірвано). Тобто, позовна давність не застосовується коли жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. І, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінки та чоловік припиняють проживати однією сім`єю. Вочевидь, такий же критерій має бути і щодо позовної давності у спорі про визнання права власності в порядку спадкування за умови розірвання шлюбу зі спадкодавцем. У справі, що розглядається, судом першої інстанції встановлено, що сторони після розірвання шлюбу 24 червня 2009 року спільно не проживали в спірній квартирі. Тому перебіг позовної давності почався з 24 червня 2009 року, і тому позовна давність застосовується. Саме до таких висновків прийшов у своїй постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у цивільній справі №212/10842/19 при вирішення питання щодо можливості застосування строку позовної давності щодо поділу майна подружжя. Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. Предметом позовних вимог є визнання права власності в порядку спадкування за заповітом в рівних частках на квартиру АДРЕСА_5 заг.пл.41,1кв.м., житл.пл.16,3кв.м. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з положеннями статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частинами першою, другою статті 1234 ЦК України встановлено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Положеннями статті 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Зазначений правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 466/1403/20. Згідно зі статтями 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який був чинний на час набуття майнових прав на спірну квартиру, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України закріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №755/12930/17). Апеляційним судом встановлено, що спірна квартира була набута ОСОБА_5 у період перебування її у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 . В контексті висновків суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги на їх спростування щодо не використання спадкодавцем ОСОБА_6 за свого життя права на поділ спільного сумісного майна, колегія суддів зауважує наступне. Згідно зі статтями 71, 76 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Така ж норма визначена закріплена у статтях 256, 257 та 261 ЦК України якою визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У частині другій статті 72 СК України та пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які підтверджували б заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності. Таким чином, визначальним у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності є день, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15, а також постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 759/12058/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 576/2447/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц, від 10 cерпня 2022 року у справі № 541/312/21, від 08 грудня 2021 року у справі № 753/18448/17. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск строку позовної давності щодо поділу спільного майна подружжя, оскільки не звернув уваги на зазначені положення законодавства щодо реалізації права особи на судовий захист своїх прав, не врахував пояснень сторін спору щодо відсутності у колишнього подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спору щодо спільного сумісного майна, відтак дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , прав на частку у спільній сумісній власності у зв`язку з невикористанням ним права на поділ спільного майна подружжя за свого життя. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовної заяви у зв`язку із тим, що її подано передчасно, так як не вирішено питання щодо поділу спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Розподіл судових витрат. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплатила за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 13509,85 гривні. У задоволенні позову відмовлено, а отже, з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 13509,85 гривні, тобто по 4503,28 гривні з кожного окремо. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року скасувати. Постановити у справі нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про визнання права власності на спадкове майно відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_13 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_14 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4503,28 гривні. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_15 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_14 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4503,28 гривні. Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_16 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_14 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4503,28 гривні. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: С.М. Сегеда А.І. Дришлюк