Постанова Одеський апеляційний суд № 521/5139/17

Номер провадження: 22-ц/813/1754/20 Номер справи місцевого суду: 521/5139/17 Головуючий у першій інстанції Мазун І. А. Доповідач Дрішлюк А. І. Категорія: 37 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 червня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - ВСТАНОВИВ 30.03.2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який 02.06.2017 року та 07.07.2017 року уточнив, та просив суд визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та визнати право власності в порядку спадкування за законом. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він звернувся до Першої Одеської Державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та прийняв її після свого рідного дядька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина якого складалася з нерухомого майна, а саме однокімнатної квартири за АДРЕСА_1 . Після того, як сплинув шестимісячний строк прийняття спадщини іншими спадкоємцями, до Першої Одеської Державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 , але не із заявою про прийняття спадщини, а тільки із заявою, в якій просила не видавати свідоцтво про прийняття спадщини за законом на майно після померлого ОСОБА_5 , на підставі того, що ОСОБА_1 звертається до суду з заявою щодо продовження строку на прийняття спадщини, через що, як зазначав позивач, нотаріус порушив порядок провадження по спадковій справі, який складається з прийняття документів, що надійшли нотаріусу. При цьому позивач пояснив, що заяву від спадкоємця відповідача ОСОБА_2 було прийнято після спливу шестимісячного строку з порушеннями інструкції про вчинення нотаріальних дій, що потягло за собою невірне застосування кола осіб спадкоємців (т. 1, а.с. 3-4, 178-180, 189-191). Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.07.2017 року (головуючий - суддя Мазун І.А.) позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені (т. 1, а.с. 196-199). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.07.2018 року (суддя Мазун І.А.) було задоволено заяву відповідачки ОСОБА_1 , заочне рішення від 12.07.2017 року - скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку (т. 1, а.с. 247-248). 21.09.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічною позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та просили визнати за ними право власності за кожним по Ѕ частині квартири за АДРЕСА_1 , а також стягнути понесені судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивачі за зустрічним позовом посилалися на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями першої черги за правом представлення після смерті їх батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який є сином покійного спадкодавця - ОСОБА_5 , оскільки у відповідності до норм ч. 1 ст. 1266 ЦК України, внуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. При цьому позивачі зазначили, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18.10.2012 року, яке набрало законної сили 04.12.2012 року, ОСОБА_1 було визначено додатковий строк протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . В межах встановленого судом двомісячного строку, а саме 28.12.2012 року ОСОБА_1 звернулась до Першої Одеської нотаріальної контори із заявою, у якій зазначила наступне: «На день смерті спадкодавця залишилося майно: квартира під АДРЕСА_1 . Прошу видати мені свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначене майно, яке я приймаю». Таким чином, позивачі зазначили, що ОСОБА_1 , подавши вказану заяву у встановлений судом строк, прийняла спадщину в розумінні ст. 1268 ЦК України. Крім того, як зазначили позивачі за зустрічним позовом, у вказаній заяві ОСОБА_1 повідомила нотаріуса про іншого спадкоємця за законом - ОСОБА_2 , який також є онуком померлого ОСОБА_5 28.12.2012 року ОСОБА_1 також подала до Першої Одеської нотаріальної контори заяву про надання своєї згоди на включення до кола спадкоємців за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , його онука ОСОБА_2 , та на видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом. 22.04.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Першої Одеської нотаріальної контори із заявою, у якій вказував на те, що на день смерті спадкодавця залишилося майно: квартира під АДРЕСА_1 , грошові внески з нарахованими відсотками та компенсаційними виплатами, що зберігаються в Одеській філії ПАТ «Ощадний банк України», яке він за законом приймає та просить видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом. Окрім наведеного позивачі за зустрічним позовом зазначили, що спірна квартира, права сторін на її успадкування та черговість спадкоємців померлого ОСОБА_5 вже неодноразово були предметами судових розглядів. Так, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13.11.2013 року у справі № 523/1780/13-ц було відмовлено у задоволені в позові ОСОБА_4 та ОСОБА_7 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування. При цьому позивачі зауважили, що у вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги (по праву представлення) померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , а також встановив, що ОСОБА_4 є спадкоємцем п`ятої черги за законом. Вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.02.2014 року. Окрім того, позивачі також зауважили, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.07.2014 року, яке набрало законної сили 15.10.2014 року, у справі № 521/21130/13-ц було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначеним рішенням також було встановлено черговість спадкоємців після смерті ОСОБА_5 . Однак незважаючи на вказані обставини, ОСОБА_4 оспорює не тільки вищевказані свідоцтва про право на спадщину, але взагалі не визнає права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вищевказану квартиру в порядку спадкування за законом. Крім того, вважаючи, що лише саме він має право на спадкування спірної квартири, ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та визнання за ним права власності на спірну квартиру в порядку спадкування в цілому. Так, оскільки позивач за первісним позовом не визнає право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачі за зустрічним позовом просили визнати право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину спірної квартири за кожним з них та стягнути з ОСОБА_4 судові витрати (т. 2, а.с. 8-13). Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_4 вирішено задовольнити. А саме, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 березня 2017 року, видане Першою Одеською Державною нотаріальною конторою після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , зареєстрованого в реєстрі відповідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі 14.03.2017 року № 47065705 на ім`я ОСОБА_2 в частині Ѕ частки спадкового майна на однокімнатну квартиру за АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з однієї кімнати, загальною площею 33,7 кв.м, у тому числі житловою - 17,8 кв.м. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 березня 2017 року, видане Першою Одеською Державною нотаріальною конторою після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , зареєстрованого в реєстрі відповідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі 14.03.2017 року № 47065654 на ім`я ОСОБА_1 в частині Ѕ частки спадкового майна на однокімнатну квартиру за АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з однієї кімнати, загальною площею 33,7 кв.м, у тому числі житловою - 17,8 кв.м. Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на однокімнатну квартиру за АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з однієї кімнати, загальною площею 33,7 кв.м, у тому числі житловою - 17,8 кв.м. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом вирішено відмовити (т. 2, а.с. 97-101). Не погоджуючись з вказаним рішенням 30.07.2019 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою. В обґрунтування доводів своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, а також не повно та не вірно встановлені обставини, що мають суттєве та вирішальне значення для вирішення справи, внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки. Зокрема, апелянт зауважив, що ОСОБА_4 не тільки не оспорює свідоцтва про право на спадщину, але і не визнає права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірну квартиру та їх спадкові права. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями першої черги за законом (за правом представлення) після смерті їх батька ОСОБА_6 , який є сином покійного спадкодавця ОСОБА_5 . Тому апелянт вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право на отримання рівних часток спадкового майна. Крім того, апелянт зазначив, що права сторін на спадкування спірної квартири неодноразово були предметом судових розглядів (справа № 523/1780/13-ц, 521/21130/13-ц). Також апелянт зазначає, що ОСОБА_4 жодним чином не оскаржував дії (бездіяльність) нотаріуса та навпаки сам наполягав на не видачі свідоцтва про право на спадщину, про що свідчать його дві заяви нотаріусу від 18.09.2012 року та 21.01.2013 року, які наявні в матеріалах спадкової справи, а їх копії в матеріалах цивільної справи. На думку апелянта вказане свідчить про повну згоду ОСОБА_4 з діями нотаріуса, оскільки зміст його заяв зводився виключно до існування судових процесів із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім іншого апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку стосовно того, що начебто ОСОБА_4 не має іншої можливості отримати спадщину, при цьому жодним чином не обґрунтувавши вказаний висновок. Окрім зазначеного, апелянт зауважив, що суд першої інстанції повинен був залучити до участі в справі Першу Одеську державну нотаріальну контору (або відповідного державного нотаріуса) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, що, однак, суд першої інстанції всупереч норм діючого законодавства та позиції Пленуму Верховного суду України не здійснив. Тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалили нове про відмову в задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічний позов (т. 2, а.с. 104-113). Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Учасники провадження про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання про проведення судового засідання за допомогою відеоконференцзв`язку або про розгляд справи за їх відсутністю не подавали. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що нотаріусом невірно застосовано коло спадкоємців, так як по-перше, в матеріалах спадкової справи відсутні відомості повідомлення нотаріусом відповідача ОСОБА_1 про відкриття спадкової справи. Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» дозволено лише подавати оголошення в засоби масової інформації про повідомлення щодо відкриття спадщини. По-друге, в матеріалах справи відсутня постанова або інший документ, виданий на ім`я ОСОБА_1 , що вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину. Саме така відмова повинна бути надана після надання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини, який її прийняв, але за тих чи інших причин пропустив строк - відповідно до п.2. розділу 2 частини другої Методичних рекомендацій по вчиненню нотаріальних дій зазначено, щодо порушення провадження по спадковій справі, який складається (п.1) з прийняття документів, що надійшли нотаріусу. Суд першої інстанції також зазначив, що існування рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2012 року не спростовує факту порушення нотаріусом порядку невірного застосування кола спадкоємців.Заява ОСОБА_1 від 28.12.2012 року, з якої вбачається, що вона дає згоду на включення до кола спадкоємців за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 його онука ОСОБА_2 не відповідає вимогам «Порядку ведення нотаріального діловодства» від 22.12.2010 року (Наказ про затвердження правил ведення нотаріального діловодства № 3253/5), оскільки в ній не зазначено час, коли саме вона подавалася та номер її реєстрації. Крім іншого, суд першої інстанції зазначив, що п. п. 5, 6. ст. 1266 закріплює наступний принцип: якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться порівну. При спадкування по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмежень ступеня споріднення. Відповідно до ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Так як онуки спадкодавця мають відношення до п`ятої черги спадкоємців, а ОСОБА_8 є племінником спадкодавця, що підтверджується доказами, які є в матеріалах справи, та також відноситься до п`ятої черги спадкоємців, в силу чого діють норми ст. 1266 ЦК України. Тому суд вирішив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності та відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та задовольняючи апеляційну скаргу вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т. 1, а.с. 37). За життя померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.12.1996р. належала квартира АДРЕСА_1 (т.1, а.с.43). 13.03.2012 року до Першої Одеської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_7 сестра померлого із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (т.1, а.с. 36). Позивач, який є племінником померлого ОСОБА_5 , 10 липня 2012 року також звернувся до Першої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 та надав усі необхідні документи. Спадщина складалася з нерухомого майна - однокімнатної квартири за АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 67). 29.08.2012 року до Першої Одеської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 із заявою, в якій просила не видавати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке належало померлому ОСОБА_5 , в зв`язку з тим, що вона звертається до суду із заявою про продовження строку на прийняття спадщини (т. 1, а.с. 83). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили 04.12.2012 року, визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , - протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили (т. 1, а.с. 100-102). 28.12.2012 року ОСОБА_1 звернулася до Першої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, в якій повідомила, що крім неї спадкоємцем за законом є онук померлого ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 99). Крім того, ОСОБА_1 28.12.2012 року подала заяву, якою надала згоду на включення до кола спадкоємців за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , його онука - ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 103). 22.04.2013 року ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (т. 1, а.с. 108). Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. За ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. В тому випадку, якщо на момент смерті спадкодавця відсутні представники відповідної черги спадкування відбувається за правом представлення. Відповідно до ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. При цьому, відповідно до ч. 6 зазначеної статті при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Спадкування по прямій низхідній ліній відбувається від пращура до нащадка. Ступінь споріднення вікова віддаленість пращура від нащадка (правнуки, праправнуки, прапраправнуки і так далі). Тобто, в тому випадку, якщо спадкування відбувається за правом представлення, то в спадщину може вступити нащадок спадкодавця в межах відповідної черги спадкування без обмеження ступеня споріднення (внуки, правнуки, праправнуки особи). За обставинами даної справи ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 , пережив свого сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діти ОСОБА_6 та, відповідно, внуки ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями ОСОБА_5 за правом представлення першої черги спадкування, після смерті їх батька. ОСОБА_4 є сином ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та рідним племінником ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Враховуючи положення ст. 1266 ЦК України та зважаючи на черговість спадкування за законом ОСОБА_4 є спадкоємцем другої черги ОСОБА_5 . Тобто, сторони належать до різних черг спадкування за правом представлення. Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Таким чином, спадкоємцями ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , за законом відповідно до черг спадкування є його внуки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права в зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо визначення черговості спадкування. Щодо пропуску строку на прийняття спадщини. Як було вище зазначено ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т. 1, а.с. 37). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України). 29.08.2012 року до Першої Одеської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 із заявою, в якій просила не видавати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке належало померлому ОСОБА_5 , на підставі того, що вона звертається до суду із заявою про продовження строку на прийняття спадщини (т. 1, а.с. 83). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили 04.12.2012 року, визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , - протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили (т. 1, а.с. 100-102). Тобто, додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини у відповідача ОСОБА_1 почав перебігати з 04 грудня 2012 року та скінчився 04 лютого 2013 року. На вказані обставини звертав увагу суд першої інстанції. 28.12.2012 року ОСОБА_1 звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, в якій повідомила, що крім неї спадкоємцем за законом є онук померлого ОСОБА_2 . Також вона подала заяву, якою надала згоду на включення до кола спадкоємців за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , його онука - ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 99,103). Відповідно до ч. 2 ст. 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. 22.04.2013 року ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (т. 1, а.с. 108). Отже, спадкоємцями була дотримана процедура звернення до нотаріуса для прийняття спадщини. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до діючого законодавства спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України). Разом з тим, законодавець передбачив механізм визначення додаткового строку для прийняття спадщини на підставі рішення суду, якщо такий строк був пропущений з поважних причин (ч. 3 ст. 1272 ЦК України). При цьому звернення спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини, до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та отримання нотаріальної відмови як обов`язок спадкоємця, який опосередковує його звернення до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини, законом не встановлений. Формальні зауваження до процедури прийняття спадщини, які, до того ж, не передбачені законом, не можуть бути підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсними. В зв`язку з наведеним, оскільки підстави для визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними відсутні, а обставини, на які посилався позивач не знайшли свого підтвердження, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають. Щодо зустрічних позовних вимог. За положеннями статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з п. 1 ч. 2 вказаної статті способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права. За обставинами даної справи було встановлено, що спадкоємцями за правом представлення першої черги є онуки ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину в порядку, встановленому законом. Тому, оскільки їх право на спадкове майно оспорюється відповідачем за зустрічним позовом - ОСОБА_4 , апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог. Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права в зв`язку з чим хвалив помилкове рішення по суті спору, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦК України скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 червня 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності в порядку спадкування за законом залишити без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири під АДРЕСА_3 , яка в цілому складається з однієї кімнати, загальною площею 33,7 кв.м., у тому числі житловою 17,8 кв.м. в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири під АДРЕСА_3 , яка в цілому складається з однієї кімнати, загальною площею 33,7 кв.м., у тому числі житловою 17,8 кв.м. в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір за подання зустрічної позовної заяви в сумі 841,53 грн (по 420,76 грн кожному). Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1262,30 грн (по 631,15 грн кожному). Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький 05.11.2020 року м. Одеса