Постанова 4809 № 405/6705/20

ПОСТАНОВА Іменем України 31 березня 2023 року м. Кропивницький справа № 405/6705/20 провадження № 22-ц/4809/452/23 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 червня 2022 року у складі головуючого судді Драного В.В. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. 27.10.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі ГУНП в Кіровоградській області), Державної казначейської служби України в особі ГУ ДКС у Кіровоградській області, в якому просила стягнути моральну шкоду в сумі 30 000 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що слідчим відділом Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградські області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018120020005945 від 10.07.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, де потерпілою є ОСОБА_1 19.11.2019 позивачці стало відомо, що кримінальне провадження № 12018120020005945 від 10.07.2018 слідчим було закрито, у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення. Постанова про закриття кримінального провадження була оскаржена в судовому порядку позивачем та скасована ухвалою слідчого судді від 03.12.2019, матеріали кримінального провадження направлені для подальшого досудового розслідування. Проте, під час цього розслідування слідчим не прийнято жодних мір щодо належного розслідування. 11.03.2020 року закрито кримінальне провадження. Постанову про закриття кримінального провадження представник ОСОБА_1 адвокат Харченко О.В. отримав 11.08.2020. Вважає, що вказана постанова винесена по надуманим мотивам, необґрунтовано, без посилання на конкретні обставини скоєння кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1 , а також не містить всіх норм, які пред`являються до даного документу. Слідчий прийшов до висновку про закриття кримінального провадження після практично півторарічного досудового розслідування (хоча досудове розслідування фактично не проводилося, а наявність певних документів у матеріалах кримінального провадження важко назвати досудовим розслідуванням). Ухвалою слідчого судді від 21.08.2020 постанову про закриття кримінального провадження від 11.03.2020 було скасовано. Зазначає, що дієвих заходів направлених на належне досудове розслідування працівниками Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області не провадиться. У зв`язку з викладеним обставинами позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки їй довелося чимало нервувати через втрату значної частини свого життя та часу на вирішення вказаної справи. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.06.2022 відмовлено у задоволені позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, щосам по собі факт того, що прийняті слідчим СВ Кропивницького відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області Дровалюк С.О. процесуальні рішення про закриття кримінального провадження були скасовані судом, не свідчить про незаконність дій відповідача і про заподіяння шкоди позивачу. Позивач не довела достатніми та допустимими доказами факту заподіяння їй шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між зазначеними діяннями відповідача та можливим настанням шкоди, тому суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Позивач, в інтересах якої дієїї представник адвокат Харченко О. В., подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. ОСОБА_1 вважає, що своїми незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) держава Україна, в особі Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, завдала їй значної моральної (немайнової) шкоди внаслідок неналежного розслідування кримінального провадження №12018120020005945 від 10.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, де вона є потерпілою, стало причиною заподіяння їй моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн. Вказує, що звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення моральної шкоди позивач сподівалася на неупереджений розгляд свого позову, оскільки встановлено беззаперечний факт незаконних рішень, дій (бездіяльності) держави Україна в особі органу досудового слідства (Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області), що і було доведено наданими суду доказами. За час, який сплинув з початку досудового розслідування, до слідчого СВ Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Дровалюка Є.А., у провадженні якого практично з самого початку перебувало кримінальне провадження №12018120020005945, направлено декілька клопотань потерпілої сторони в порядку ст. 55-58, 220 КПК України, але не зважаючи на вимоги цього кодексу, а також на те, що встановлена та відома працівникам поліції особа, яка скоїла дане кримінальне правопорушення, досудове розслідування не проводилося і не проводиться, не організоване належним чином. Просить врахувати обставини, на які вона посилалась в обгрунтування своїх вимог. 01.08.2019 кримінальне провадження №12018120020005945 було закрито у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення. Зазначає, що ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.12.2019 скасовано постанову слідчого Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Дровалюка С.О. від 01.08.2019 про закриття кримінального провадження. 11.03.2020 кримінальне провадження №12018120020005945 повторно закрито. Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.08.2020 скасовано постанову слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Дровалюка С.А. від 11.03.2020 про закриття кримінального провадження. Також зазначає, що стійке небажання Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області належним чином організовувати та проводити досудове слідство у кримінальному провадженні №12018120020005945 та приймати дієві заходи по розкриттю кримінального правопорушення, є законною підставою для звернення з цим позовом. Позивач витратила значну частину свого життя та часу на вирішення даної справи, зосередилася на належному та якісному розслідуванні кримінального провадження №12018120020005945, проте мало місце безвідповідальне ставлення працівників відповідача до своїх службових обов`язків, внаслідок їх протиправної бездіяльності, тому ОСОБА_1 довелося чимало нервувати, чим їй заподіяно моральну шкоду, яку оцінено у 30000 грн. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. ГУНП в Кіровоградській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними. Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. 10.07.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесене кримінальне провадження за №12018120020005945 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, з якого вбачається, що що невстановлена особа 09.07.2018 року повідомивши неправдиві данні, шахрайським шляхом, заволоділа грошовими коштами в сумі 4045 грн., що належать ОСОБА_1 , завдавши їй матеріального збитку на вказану суму (а.с. 14). 01.08.2019 слідчим СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Дровалюком С.О. закрито кримінальне провадження №12018120020005945 від 10.07.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення (а.с. 16). Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.12.2019 скаргу адвоката Харченка Олександра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Дровалюка С.О. від 01.08.2019 року про закриття кримінального провадження № 12018120020005945 винесеного до ЄРДР 10.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України скасовано. Копію ухвали та матеріали кримінального провадження направлено для подальшого досудового розслідування до Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області (а.с 20-21). 11.03.2020 постановою слідчого СВ Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дровалюка С.О. закрито кримінальне провадження №12018120020005945 від 10.07.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у зв`язку з тим, що строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, закінчився, але жодній особі не було повідомлено про підозру (а.с. 22). Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.08.2020 скаргу адвоката Харченка Олександра Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого СВ Кропивницького відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області Дровалюка С.О. від 11.03.2020 про закриття кримінального провадження №12018120020005945, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, в зв`язку із закінченням строку здійснення досудового розслідування та неповідомлення жодній особі про підозру - скасовано. Ухвалу направлено прокурору Кіровоградської місцевої прокуратури для організації подальшого досудового розслідування (а.с. 29). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, вішкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України). Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу позову посилалась на бездіяльність слідчих при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні, безпідставне затягування строків досудового розслідування, а також на наявність ухвали слідчого судді, якими скасовано постанови про закриття кримінального провадження. Відповідно до положень частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивач не довела достатніми та допустимими доказами факту заподіяння їй шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між зазначеними діяннями відповідачів та можливим настанням шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Сам по собі факт того, що прийняті слідчим СВ Кропивницького відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області процесуальні рішення про закриття кримінального провадження були скасовані судом, не свідчить про незаконність дій відповідача, оскільки постанови слідчого скасовані з процесуальних підстав, цей факт не свідчить про заподіяння шкоди позивачу. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2019 року у справі № 285/3475/18-ц (провадження № 48184св 18), у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 522/3429/17 (провадження № 28015св18), у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 639/1803/18 (провадження № 18842св19), у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 554/108/18 (провадження № 61-41514св18). Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Такі ж за змістом висновки містяться у постановах у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19) та у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20). У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування». Під час розгляду справи позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт завдання їй моральної шкоди внаслідок закриття слідчим СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Дровалюком С.О. кримінального провадження, які скасовані через процесуальні порушення, визначені в ухвалах слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.12.2019 та від 21.08.2020. Сам по собі факт, що ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.12.2019 направлено копію ухвали та матеріали кримінального провадження для подальшого досудового розслідування до Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області, а ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.08.2020 копію ухвали направлено прокурору Кіровоградської місцевої прокуратури для організації подальшого досудового розслідування, не підтверджує заподіяння шкоди позивачу, а також не встановлює наявність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Дровалюка С.О. та настанням шкоди. Права позивача, на порушення яких вона посилалась з підстав закриття кримінального провадження №12018120020005945, а також нездійснення усіх належних процесуальних дій у досудовому кримінальному проваджені, були відновлені шляхом оскарження бездіяльності слідчого в порядку, визначеному КПК України. Незгода позивача з прийнятими посадовими особами відповідача рішеннями, які нею були оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування їй моральної шкоди. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) зроблено висновок, що: «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою». Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України. Керуючись ст. 7, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 червня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді С. М. Єгорова С. І. Мурашко О. І. Чельник