Постанова 4855 № 320/6309/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6309/22 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчини певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення сесії Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 18.02.2022 № VIII-26/4052 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 »; - зобов`язати Іванківську селищну раду Вишгородського району Київської області надати позивачу ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність безоплатно орієнтовною площею 1,3 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Іванківської селищної ради на підставі заяви ОСОБА_1 від 28 січня 2022 року вх. № 4/22-167. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки, відповідач рішенням від 18.02.2022 № VІІІ-26/4052 протиправно відмовив у наданні дозволу у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що надані графічні матеріали, які були роздруковані з Публічної кадастрової карти України є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати земельну ділянку на місцевості. На думку апелянта, висновка суду про законнiсть оскаржуваного рiшення вiдповiдача по підстави входження спiрної земельної дiлянки до зони зелених насаджень та озеленених територій спецiального призначення, є необгрунтованими та такими, що пе підтвердженi належними доказами. Існування будь-яких обмежень у використаннi територiї, на якiй розмiщена земельна дiлянка, яку позивач бажала отримати у власнiсть, мали встаповлюватися планом зонування територiї, як обов`язковою складовою Генерального плану. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано про те, що бажана земельна ділянка входить до зони зелених насаджень та озеленених зон спеціального призначення, тому оскаржуване рішення є правомірним та таким, що не підлягнає скасуванню. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2021 позивач звернулася через Центр надання адміністративних послуг до Іванківської селищної ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність (безоплатно) орієнтовною площею 1,3 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Іванківської селищної ради. Рішенням Іванківської селищної ради від 12.11.2021 № VIII-18/2761 позивачу було відмовлено у наданні дозволу, оскільки місце розташування бажаної земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства. При цьому, відповідачем зазначено, що на доданому до заяви графічному матеріалі не зазначено місце розташування бажаної земельної ділянки, позаяк містять частину території смт Іванків, до складу якої входять окрема земельна ділянка, а не конкретно визначена земельна ділянка, що бажає отримати заявник. 28 січня 2022 року позивач, через уповноваженого представника за довіреністю, повторно звернулася до Іванківської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність (безоплатно) орієнтовною площею 1,3 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Іванківської селищної ради. До заяви від 28.01.2022 додано копію паспорта та ідентифікаційного коду, копію довіреності, а також графічне зображення розташування земельної ділянки. У свою чергу, 16 лютого 2022 року Постійна комісія селищної ради з питань агропромислового розвитку, земельних відносин, екології та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на засіданні, що підтверджується додатком № 139 до протоколу № 26, розглянула проект рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та рекомендувала депутатам Іванківської селищної ради розглянути та прийняти запропонований проєкт рішення на пленарному засіданні чергової сесії (а.с.49). Як наслідок, рішенням Іванківської селищної ради від 18.02.2022 № VIII-26/4052 позивачу було відмовлено у наданні дозволу виходячи з того, що згідно з Генеральним Планом території смт Іванків, затвердженим рішенням Іванківської селищної ради, відображена на долучених до заяви скріншотах з публічної кадастрової карти, земельна ділянка знаходиться в зоні зелених насаджень та спеціального призначення. Оскільки ведення особистого селянського господарства не належить до переважних видів забудови та іншого використання земельних ділянок у зоні зелених насаджень в тому числі спеціального призначення, тому не може бути дозволеним видом використання земельних ділянок. Додані до заяви графічні матеріали не можуть вважатися такими, що містять місце розташування земельної ділянки, позаяк містять частину території смт Іванків, до складу якої входять окрема земельна ділянка, а не конкретно визначена земельна ділянка, що бажає отримати заявник у відповідній функціональній зоні. Розгляд питання про наявність або відсутність підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки можливий лише щодо земельної ділянки, місце розташування якої є визначеним відповідно до вимог законодавства. Не погоджуючись з такою відмовою та вважаючи свої права порушеними, позивач звернуся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки цільове призначення бажаної для отримання земельної ділянки, не відповідає вимогам Генерального плану смт Іванків, тому селищна рада мала законні підстави для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у власність із підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам містобудівної документації, а відтак відмова відповідача була правомірною. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону. У силу вимог статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Отже, громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яку орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути у місячний строк. У відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Згідно частин восьмої-десятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржена до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята вказаної статті). Отже, вказаними нормами визначено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, зокрема, для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких такі органи приймають рішення про погодження чи відмову в погодженні проекту землеустрою. Як свідчать матеріали справи, 28 січня 2022 року позивачка, через уповноваженого представника за довіреністю, повторно звернулася до Іванківської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність (безоплатно) орієнтовною площею 1,3 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Іванківської селищної ради. У свою чергу, рішенням Іванківської селищної ради від 18.02.2022 № VIII-26/4052 позивачу було відмовлено у наданні дозволу виходячи з того, що згідно з Генеральним Планом території смт Іванків, затвердженим рішенням Іванківської селищної ради, відображена на долучених до заяви скріншотах з публічної кадастрової карти, земельна ділянка знаходиться в зоні зелених насаджень та спеціального призначення. Оскільки ведення особистого селянського господарства не належить до переважних видів забудови та іншого використання земельних ділянок у зоні зелених насаджень в тому числі спеціального призначення, тому не може бути дозволеним видом використання земельних ділянок. Додані до заяви графічні матеріали не можуть вважатися такими, що містять місце розташування земельної ділянки, позаяк містять частину території смт Іванків, до складу якої входять окрема земельна ділянка, а не конкретно визначена земельна ділянка, що бажає отримати заявник у відповідній функціональній зоні. Розгляд питання про наявність або відсутність підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки можливий лише щодо земельної ділянки, місце розташування якої є визначеним відповідно до вимог законодавства. Надаючи оцінку твердженню відповідача про те, що у графічних матеріалах не визначено місце розташування бажаної земельної ділянки, слід звернути увагу на наступне. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 35 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року № 3613-VI кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим). Викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру. У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок № 1051), відповідно до підпункту 3 пункту 2 якого публічна кадастрова карта - частина програмного забезпечення Державного земельного кадастру, за допомогою якої здійснюється надання доступу до відомостей Державного земельного кадастру та оприлюднення у вигляді відкритих даних визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» відомостей. Згідно з пунктами 46-48 Порядку № 1051 з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7 Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці). Вид картографічної основи та перелік відомостей Державного земельного кадастру, які відображаються на викопіюванні, визначаються фізичними та юридичними особами під час подання згідно з пунктами 162-199 цього Порядку заяви про отримання викопіювання. Відтак, з вищевикладеного вбачається, що графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру. Від перевірки цих підстав залежить рішення органу, що уповноважений розпоряджатись земельною ділянкою про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 у справі № 756/6448/16-а. Досліджуючи копію графічного матеріалу, доданого позивачем до заяви від 28.01.2022, вбачається, що надане зображення - фрагмент території не дозволяє чітко ідентифікувати місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів. На копії наданого ресурсу вказано лише кадастрові номери сусідніх земельних ділянок. Інших даних, таких як номер кадастрових зон і кварталів, площа кадастрових зон і кварталів немає. Виявлений дефект також не дає можливості перевірки чи відповідає бажана для позивача земельна ділянка зазначеній у заяві площі 1,3 га. У той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що обсяг даних про місце розташування бажаної земельної ділянки відповідно до графічних даних має бути таким, що дозволяє чітко ідентифікувати місце розташування бажаної земельної ділянки, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою та підтверджена викопіюванням з кадастрової карти (плану) у масштабі, який забезпечує чітке відображення всіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (у тому числі масштабі 1:5000), із зазначенням облікового номеру функціональної зони, кадастрової зони та кварталу. У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а вирішуючи правове питання щодо правомірності дій суб`єкта владних повноважень із відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у випадку ненадання, зокрема, графічних матеріалів, зазначив, що у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку. Враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), Суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. У силу вимог статті 1 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон; функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови. Згідно частини першої статті 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. У свою чергу, рішенням Іванківської селищної ради від 09.07.2021 № VIІІ-10/1117 затверджено містобудівну документацію «Генеральний план смт Іванків Іванківського району Київської області», розроблену Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя», не враховуючи земельну ділянку, на якій розміщено об`єкт промислово-виробничого призначення - Іванківська теплоелектростанція. Визначено таким, що втратив чинність Генеральний план смт Іванків, розроблений у 1985 році. На Генеральному плані смт Іванків, затвердженому рішенням ради від 09.07.2021 № VIІІ-10/1117, що розміщене на офіційному веб-сайті ради, позначено такі території: житлової забудови, реконструкції, громадської забудови, ландшафтно-рекреаційні та озеленені, виробничо-складські та території інженерної інфраструктури, території спеціального призначення, транспортної інфраструктури, вулично-дорожньої мережі; водні об`єкти, адміністративні межі та планувальні обмеження. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, бажана земельна ділянка, відображена на доданому до заяви графічному матеріалі, межує із земельними ділянками різного цільового призначення, з такими кадастровими номерами: 3222055100:01:012:0051 (цільове призначення 01.03 - для ведення особистого селянського господарства), 3222055100:01:012:0049 (цільове призначення 03.10 - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку) та 3222055100:01:012:0004 (цільове призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі). При цьому, позивач, через уповноваженого представника, подаючи до Іванківської селищної ради клопотання (заяву) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою копію Генерального плану з позначенням місцезнаходження бажаної земельної ділянки не подавав. У той же час, на графічному матеріалі, доданому позивачем до клопотання (заяви від 28.01.2022) бажана земельна ділянка займає більшу площу, ніж це позначено на копії Генерального плану. При цьому, бажана земельна ділянка на копії Генерального плану визначена позивачем до меж квадрату, що має умовне позначення 11.11 - об`єкт промислово-виробничого призначення (Підприємство з виготовлення залізобетонних виробів), у той час як на графічних матеріалах - бажана земельна ділянка знаходиться у тому числі у межах квадрату 11.11. Статтею 114 Земельного кодексу України передбачено, що навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови, створюються санітарно-захисні зони. Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 р. № 105 затверджено Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України (далі - Правила № 105). Відповідно до розділу 1 Правил № 105 - ці Правила визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини. Правила розроблені з метою охорони та збереження зелених насаджень у містах та інших населених пунктах (далі - зелені насадження) і утримання їх у здоровому впорядкованому стані, створення та формування високодекоративних, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень. Правила є обов`язковими для виконання всіма установами, підприємствами, організаціями та громадянами, які займаються проектуванням, створенням, ремонтом і утриманням зелених насаджень, розташованих на територіях населених пунктів України. Згідно з пунктом 2.1 розділу 2 Правил № 105 зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту. Зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку. Зелені насадження спеціального призначення - насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно - захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів. Охорона зелених насаджень - система адміністративно-правових, організаційно-господарських, економічних, архітектурно-планувальних і агротехнічних заходів, спрямованих на збереження, відновлення або покращання виконання зеленими насадженнями відповідних функцій. Санітарно-захисна зона - це фактично озеленена територія спеціального призначення, яка розділяє (відокремлює) сельбищу частину міста від промислових підприємств. У силу вимог пункту 3.1 розділу 3 Правил № 105 зелені насадження в санітарно-захисних зонах є об`єктами благоустрою у сфері зеленого господарства. Відповідно до підпунктом 4.1 розділу 4 Правил № 105 об`єкти благоустрою зеленого господарства використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони і утримання відповідно до цих Правил. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173 затверджені Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила № 173). Згідно з підпунктом 5.4 Правил № 173 промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Санітарно-захисну зону варто встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів. Відповідно до підпункту 5.10 Правил № 173 у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення: житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ; дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів; спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств; охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у межах санітарно-захисних зон забороняється розміщення відповідних об`єктів, яка встановлюються з метою відсторонення від джерел шкідливості до меж житлової забудови, зони зелених насаджень та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування. Як свідчать матеріали справи, бажана земельна ділянка відповідно до Генерального плану смт Іванків, затвердженого рішенням Іванківської селищної ради від 09.07.2021 №VIII-10/1117, входить до зони зелених насаджень та озеленених територій спеціального призначення. У той же час, ведення особистого селянського господарства не належить до переважних видів цільового призначення земельних ділянок у зоні зелених насаджень як загального, так і спеціального призначення. При цьому, відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 3038-VI зміна цільового призначення земельної ділянки, що не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється. З огляду на зазначене, виявивши, що цільове призначення бажаної для отримання земельної ділянки, не відповідає вимогам Генерального плану смт Іванків, селищна рада мала законні підстави для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у власність із підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам містобудівної документації, а відтак суд дійшов висновку, що відмова відповідача була правомірною. Аналогічна позиція узгоджується з викладеною Верховним Судом у постановах від 16.06.2022 у справі № 822/1137/18, від 30.07.2020 у справі № 822/1030/18, від 29.10.2020 у справі № 822/900/18. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук