Постанова Київський апеляційний суд № 359/9620/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 березня 2023 року м. Київ Справа № 359/9620/21 Провадження: № 22-ц/824/1626/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Соколової В. В., Нежури В. А., секретар Івасенко І. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2022 року та на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року, ухвалені під головуванням судді Борця Є. О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузе науково-виробниче підприємство «МС-Центр» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталій Григорович, про зняття арешту з садових будинків та земельних ділянок, у с т а н о в и в: У жовтні 2021 року ТОВ «Багатогалузеве НВП «МС-Центр» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 21 грудня 2006 року між АКБ «ХФБ Банк Україна» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 246-PBD, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 200 000,00 євро строком на 15 років з 21 грудня 2006 року до 21 грудня 2021 року зі сплатою відсотків, комісійних та інших платежів відповідно до умов, визначених в цьому договорі. 17 серпня 2007 року на забезпечення зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором між ОСОБА_3 та АКБ «ХФБ Банк Україна» було укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передано земельні ділянки, які розташовані на території садового товариства «Каштан» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області та садовий будинок АДРЕСА_1 , у садовому товаристві садівничого масиву «Вишеньки» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області. Відповідно до пункту 1.4. договору іпотеки сторони погодили, що вартість предмета іпотеки на день підписання договору становить 1 182 458,00 грн. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року в справі № 2607/9126/12 про затвердження мирової угоди визнано право власності за відповідачем на земельні ділянки: кадастровий номер 3220882600:04:001:0026, що знаходиться за адресою: садове товариство «Каштан», Гнідинська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, розміром 0,0500 га, цільове призначення: ведення садівництва; кадастровий номер 3220882600:04:001:0189, що знаходиться за адресою: садове товариство «Каштан», Гнідинська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, розміром 0,0500 га, цільове призначення: ведення садівництва, та садовий будинок АДРЕСА_2 . 20 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір про внесення змін № 2 до кредитного договору, яким визначено, що станом на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованість за договором кредиту становить 102 929,23 євро. ТОВ «БНВП «МС-Центр» здійснило перекази коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на поточний банківський рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , відповідно набуло статусу іпотекодержателя садових будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, а також земельних ділянок площею по 0,05 га з кадастровими номерами 3220882600:04:001:0026 та 3220882600:04:001:0189. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 22 травня 2019 року в рахунок погашення боргу за кредитним договором №246-PBD від 21 грудня 2006 року в розмірі 1 429 980 грн було звернуто стягнення на садовий будинок АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, а також на земельні ділянки площею по 0,05 га з кадастровими номерами 3220882600:04:001:0026 та 3220882600:04:001:0189 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовані в СТ «Каштан» СМ «Вишеньки» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, шляхом продажу цих об`єктів нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 3 грудня 2021 року в рахунок погашення боргу за кредитним договором №246-PBD від 21 грудня 2006 року в розмірі 1728546 гривень 26 копійок було звернуто стягнення також на садовий будинок АДРЕСА_4 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району шляхом продажу цього об`єкта нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Однак, 23 червня 2020 року, 12 серпня 2021 року та 27 серпня 2021 року постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. на садові будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, а також на земельні ділянки площею по 0,05 га з кадастровими номерами 3220882600:04:001:0026 та 3220882600:04:001:0189 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовані в СТ «Каштан» СМ «Вишеньки» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району був накладений арешт. Дана обставина унеможливлює реалізацію вказаних об`єктів нерухомого майна на прилюдних торгах, а також виконання рішень Бориспільського міськрайонного суду від 22 травня 2019 року та 03 грудня 2021 року. За наведених обставин, НВП «МС-Центр» просило суд зняти арешт з садових будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району та з земельних ділянок площею по 0,05 га з кадастровими номерами 3220882600:04:001:0026 та 3220882600:04: 001:0189 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташованих в СТ «Каштан» СМ «Вишеньки» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, що були накладені на підставі постанов приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. від 23 червня 2020 року, 12 серпня 2021 року та 27 серпня 2021 року. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2022 року позов ТОВ «Багатогалузе науково-виробниче підприємство «МС-Центр» задоволено. Знято арешт з садових будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 в садовому товаристві «Каштан» садового масиву «Вишеньки» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району та з земельних ділянок площею по 0,05 га з кадастровими номерами 3220882600:04:001:0026 та 3220882600:04:001:0189 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташованих в садовому товаристві «Каштан» садового масиву «Вишеньки» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, що були накладені на підставі постанов приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В. Г. від 23 червня 2020 року, 12 серпня 2021 року та 27 серпня 2021 року у виконавчому провадженні №62405696 з виконання виконавчого листа №758/2418/17, виданого 22 червня 2020 року Подільським районним судом м. Києва, про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики від 1 березня 2015 року в розмірі 66637 євро 63 центів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Багатогалузе науково-виробниче підприємство «МС-Центр» витрати на оплату судового збору в розмірі 1 135 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Багатогалузе науково-виробниче підприємство «МС-Центр» витрати на оплату судового збору в розмірі 1 135 грн. Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року заяву ТОВ «Багатогалузе науково-виробниче підприємство «МС-Центр» про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Багатогалузе науково-виробниче підприємство «МС-Центр» витрати на оплату судового збору в загальному розмірі 1 702 грн 50 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Багатогалузе науково-виробниче підприємство «МС-Центр» витрати на оплату судового збору в загальному розмірі 1 702 грн 50 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. У задоволенні заяви в частині вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в більшому розмірі відмовлено. Не погодившись із такими рішеннями суду, ОСОБА_1 подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Додаткове рішення суду першої інстанції просив також скасувати з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення з нього, ОСОБА_1 , судових витрат, і, покладення таких витрат на ОСОБА_2 . На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що правові висновки Верховного Суду, на які послався суд, стосуються правовідносин, які не є подібними із правовідносинами, що виникли в рамках даної справи. Також вказав, що позивачем жодним чином не обґрунтовано яким саме чином наявність накладення арешту на спірне нерухоме майно унеможливлює здійснення звернення стягнення на це майно, при цьому, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про вжиття ним заходів на виконання судових рішень про звернення стягнення на предмети іпотеки. Вказав, що наявність арешту не перешкоджає проведенню прилюдних торгів та не є підставою для їх зупинення, а також не є підставою для відмови у державній реєстрації прав на спірне майно. Будь-яких доказів неможливості проведення прилюдних торгів позивачем не надано. Наведені вище обставини свідчать про відсутність порушеного права позивача. Окрім того, накладення арешту на спірне нерухоме майно відбулось в рамках виконавчого провадження у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зазначив і про те, що він, ОСОБА_1 , не мав і не має інших правових механізмів впливу на відповідача, а ніж стягнути борг за рахунок накладення стягнення на його арештоване майно. На його, скаржника думку, спір у даній справі має штучний характер, який направлений на уникнення відповідачем цивільно-правової відповідальності перед ним, ОСОБА_1 , щодо повернення боргу. Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що судові витрати позивача напряму пов`язані виключно з винними діями відповідача ОСОБА_2 , а тому помилково стягнув з нього, ОСОБА_1 , 1 135 грн судового збору. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на додаткове рішення, ОСОБА_1 посилався на те, що позивачем з першою заявою по суті спору не було надано суду орієнтовний розрахунок суми судових витрат. Також вказав, що розмір судових витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем, не є співмірним із складністю даної справи. Накладений арешт на майно не є перешкодою для позивача в реалізації цього майна. Більше того, як зазначено вище, судові витрати позивача напряму пов`язані виключно з винними діями відповідача ОСОБА_2 , а тому обов`язок з відшкодування судових витрат позивача на правничу допомогу також має бути покладений виключно на ОСОБА_2 . Ухвалами Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Пономарьов М. М. в інтересах ТОВ «Багатогалузе науково-виробниче підприємство «МС-Центр» заперечував проти апеляційних скарг та зазначив, що наявність судових рішень про звернення стягнення на предмети іпотеки ніяк не суперечить праву позивача, в тому числі, звернути стягнення на предмети іпотеки в досудовому порядку. Застосована судом першої інстанції правова позиція Верховного Суду стосується саме неможливості іпоткодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки через накладений арешт, відповідно, такий арешт підлягає скасуванню. При цьому, як правовідносини у справах, на які послався суд першої інстанції, так і правовідносини у справі, що переглядається, стосуються саме порушення переважного права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок накладення арешту на предмет іпотеки в інтересах іншого кредитора. Більше того, на момент звернення позивача до суду із даним позовом приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. було не лише накладено арешт на спірне майно, а й передано його на реалізацію на електронних торгах. В той же час, чинне законодавство не передбачає можливості одночасного проведення декількох процедур зі звернення стягнення та реалізації одного й того ж майна в межах різних виконавчих проваджень. Накладення арешту на майно згідно ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» є складовою процесу звернення стягнення на майно, яка виключає можливість відчуження цього майна у власність інших осіб. Також вказав, що позивач як іпотекодержатель не надавав згоди на звернення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог іншого стягувача, який не є іпотекодержателем, а тому накладення арешту на спірне майно суперечить положенням ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, право іпотеки виникло до ухвалення судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів. Зазначив і про те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2022 року у справі № 640/7142/22 дії приватного виконавця Пилипчука В.Г. щодо звернення стягнення на спірні земельні ділянки шляхом їх примусової реалізації на електронних торгах визнано протиправними. Безпідставними й такими, що ґрунтуються на власних переконаннях ОСОБА_1 є й доводи апеляційної скарги щодо штучності поданого позивачем позову. За наведених обставин, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заперечуючи проти апеляційної скарги на додаткове рішення, адвокат Пономарьов М. М. в інтересах ТОВ «Багатогалузе науково-виробниче підприємство «МС-Центр» посилався на те, що у позовній заяві було зазначено орієнтовний розмір судових витрат, який на той момент складався із витрат, понесених на сплату судового збору. В подальшому позивачем було подано заяву про уточнення попереднього розрахунку суми судових витрат, що не забороняє процесуальний закон. Розмір заявлених витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та відповідає рішенню Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21.07.2021 року щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару. Слід звернути увагу і на те, що під час розгляду справи представник позивача був вимушений оскаржувати в апеляційному порядку ухвалу суду про відмову в забезпеченні позову, подавати додаткові пояснення на заперечення відповідача. Безпідставним є й посилання скаржника на те, що судові витрати позивача пов`язані виключно з винними діями ОСОБА_2 , оскільки саме відповідач ОСОБА_1 не визнає переважного права позивача на звернення стягнення на спірне майно та відстоює правомірність дій приватного виконавця. Отже, справедливим є покладення обов`язку з відшкодування судових витрат на обох відповідачів, в тому числі, і на ОСОБА_1 . В судовому засіданні адвокат Богайчук С. В. в інтересах ОСОБА_1 підтримала апеляційні скарги та просила їх задовольнити. Адвокат Пономарьов М. М. в інтересах ТОВ «Багатогалузе науково-виробниче підприємство «МС-Центр» заперечував проти апеляційних скарг, просив рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду залишити без змін. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вислухавши думку учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 21 грудня 2006 року між АКБ «ХФБ Банк Україна» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №246-PBD на суму 200 000 Євро, зі строком повернення до 21 грудня 2021 року та сплатою процентів за користування ним в розмірі 8,6% річних (а.с.22-32 т.1). В забезпечення належного виконання ОСОБА_2 кредитного договору №246-PBD від 21 грудня 2006 року між АКБ «ХФБ Банк Україна» та ОСОБА_3 17 серпня 2007 року укладено договір іпотеки, предметом якої є садовий будинок АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, а також земельні ділянки площею по 0,05 га з кадастровими номерами 3220882600:04:001:0026 та 3220882600:04: 001:0189 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовані в СТ «Каштан» СМ «Вишеньки» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району(а.с.39-53 т.1). 08 лютого 2008 року ОСОБА_3 набула право власності на садовий будинок АДРЕСА_4 , що був зведений на земельній ділянці площею 0,05 га з кадастровими номерами 3220882600:04:001:0026 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташованій в СТ «Каштан» СМ «Вишеньки» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району (т.1 а.с. 53, 61) Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2013 року затверджено мирову угоду, за умовами якої садові будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, а також земельні ділянки площею по 0,05 га з кадастровими номерами 3220882600:04:001:0026 та 3220882600:04:001:0189 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовані в СТ «Каштан» СМ «Вишеньки» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, перейшли у власність ОСОБА_2 (т.1 а.с. 54-60) Згідно додаткової угоди від 30 червня 2010 року та договору про внесення змін №1 від 19 червня 2015 року, правонаступником АКБ «ХФБ Банк Україна» стало ВАТ «УніКредит Банк», а правонаступником ВАТ «УніКредит Банк» - ПАТ «Укрсоцбанк» (т.1 а.с.62- 65). 20 листопада 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ТОВ «Багатогалузеве НВП «МС-Центр» укладено договір поруки №246-PBD-ПОР, за яким ТОВ «Багатогалузеве НВП «МС-Центр» зобов`язалось відповідати перед ПАТ «Укрсоцбанк» за неналежне виконання ОСОБА_2 кредитного договору №246-PBD від 21 грудня 2006 року (т.1 а.с.69-72). Згідно виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період часу з 1 грудня 2015 року по 23 жовтня 2018 року та платіжних доручень, ТОВ «Багатогалузеве НВП «МС-Центр» сплачувало ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 за кредитним договором №246-PBD від 21 грудня 2006 року (т.1а.с.75-82, 84-127). Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 22 травня 2019 року в рахунок погашення боргу за кредитним договором №246-PBD від 21 грудня 2006 року в розмірі 1 429 980 грн звернуто стягнення на садовий будинок АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, а також на земельні ділянки площею по 0,05 га з кадастровими номерами 3220882600:04:001:0026 та 3220882600:04:001:0189 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовані в СТ «Каштан» СМ «Вишеньки» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, шляхом продажу цих об`єктів нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна (т.1 а.с.143-149). Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 03 грудня 2021 року в рахунок погашення боргу за кредитним договором №246-PBD від 21 грудня 2006 року в розмірі 1728546, 26 грн було звернуто стягнення на садовий будинок АДРЕСА_4 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району шляхом продажу цього об`єкта нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна (т.2 а.с.34-45). 23 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пилипчуком В. Г. накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 в межах суми стягнення грошових коштів в розмірі 4 339 057,46 грн (т.1 а.с.161-162). 12 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пилипчуком В. Г. накладено арешт на садовий будинок АДРЕСА_4 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району (т.1 а.с.163-165). 27 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пилипчуком В. Г. накладено арешт на садовий будинок АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, а також на земельні ділянки площею по 0,05 га з кадастровими номерами 3220882600:04:001:0026 та 3220882600:04:001:0189 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовані в СТ «Каштан» СМ «Вишеньки» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району (т.1 а.с.166-168, 169-171, 172-174). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що накладення арешту на садові будинки та земельні ділянки унеможливлює реалізацію цих об`єктів нерухомого майна на публічних торгах. У такий спосіб створюється перешкода для виконання рішень Бориспільського міськрайонного суду від 22 травня 2019 року та 3 грудня 2021 року. Відмова у задоволенні позову призведе до того, що судові рішення, які набрали законної сили і є обов`язковими для виконання, так і залишаться невиконаними. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Іпотека, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про іпотеку» - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частинами шостою та сьомою статті 3 зазначеного Закону у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт з майна може бути знятий виконавцем за рішенням суду. Отже, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту наведених приписів Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому, відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов`язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 923/1105/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 137/2080/18-ц та у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 338/1118/16, від 05 жовтня 2022 року у справі № 335/92/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 362/2317/21, від 15 лютого 2023 року у справі №311/2007/19. Колегія суддів звертає увагу, що у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. При цьому, колегія суддів ураховує, що іпотека була зареєстрована за АКБ «ХБФ Україна» ще 30 серпня 2007 року. В подальшому право вимоги до ОСОБА_2 за договором іпотеки перейшло до ТОВ «Багатогалузеве НВП «МС-Центр» на підставі ст. 556 ЦК України. Значно пізніше у червні 2020 року та у серпні 2021 року приватним виконавцем накладено арешт на предмет іпотеки. Ураховуючи встановлені обставини справи та те, що право іпотеки виникло до винесення постанов, на підставі яких накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ТОВ «Багатогалузеве НВП «МС-Центр» (як іпотекодержателя) про звільнення майна з-під арешту з метою реалізації права звернути стягнення на предмет іпотеки є правомірними. Незважаючи на те, що кредитор звернув стягнення у судовому порядку на предмет іпотеки, наявність відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження цього нерухомого майна порушує його законні права щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Отже, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону. Висновки суду першої інстанції не суперечать правовим висновкам Верховного Суду у справах № 127/10656/18, № 496/457/16-ц, 686/560/17, № 372/858/17 предметом позову у яких було звільнення майна з-під арешту у зв`язку з відновленням переважного права іпотекодержателя на звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами. Окрім того, ураховуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів відмічає, що судова практика у даній категорії справ є сталою, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для відступу від вказаних висновків. Також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції і посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи доказів вжиття позивачем заходів, спрямованих на виконання судових рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки, як зазначено вище, накладення арешту на майно має наслідком заборони відчуження арештованого майна, отже арештом порушується право іпотекодержателя одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Колегія суддів відмічає, що право іпотекодержателя є порушеним внаслідок самого факту накладення арешту на майно - предмет іпотеки, оскільки саме іпотекодержатель має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предметі іпотеки. Отже, доводи скаржника про те, що накладення арешту на спірне майно саме по собі не свідчить про існування перешкод в реалізації позивачем свого права на звернення стягнення на іпотечне майно є неприйнятними. Слід відмітити і те, що оскарження дій та рішень приватного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не призведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними, з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15. Отже, посилання скаржника на те, що постанови приватного виконавця не оскаржувались у встановленому законом порядку є безпідставними. При цьому, законність дій приватного виконавця щодо накладення арешту на спірне нерухоме майно не є предметом розгляду даного спору. Не приймається до уваги колегії суддів й посилання скаржника на те, звернення до суду із вказаним позовом направлене на уникнення ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності перед ним, ОСОБА_1 , щодо повернення боргу, оскільки такі доводи є лише його, відповідача, особистими нічим не підтвердженими міркуваннями. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. При пред`явленні позову до кількох відповідачів одним або кількома позивачами, звільненими від сплати судового збору, він стягується в дохід держави за рішенням суду окремо з кожного відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При пред`явленні позову кількома звільненими від сплати судового збору позивачами до одного відповідача судовий збір з відповідача стягується в дохід держави з урахуванням загальної суми всіх вимог. При повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Зважаючи на необгрунтованість доводів скаржника про штучний характер пред`явленого позову та винність дій іншого відповідача ОСОБА_4 (не виконання ним рішення суду про стягнення заборгованості), безпідставними й заперечення скаржника щодо покладення на нього обов`язку зі сплати судового збору у розмірі 1 135 грн. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано повну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції Що стосується законності та обґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів відмічає наступне. Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно позиції Верховного Суду висловленої у постанові від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу заявників на висновки Верховного Суду у постановах від 10 грудня 2020 року № 922/3812/19, від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21, від 08 квітня 2021 року у справі № 905/716/20, від 31 березня 2021 року, згідно з якими у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, подача попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат. Отже, посилання скаржника на ненадання позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на правничу допомогу відхиляються судом. Вирішуючи питання ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції встановив, що окрім судового збору за подання позовної заяви ТОВ «Багато-галузеве НВП «МС-Центр» сплатило також судовий збір у розмірі 1135 грн та судовий збір в розмірі 2270 грн за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову (т.3 а.с.29, 30). Також, позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції були понесені судові витрати на правничу допомогу, що підтверджується договором про надання правничої допомоги, що укладений 1 жовтня 2021 року між ТОВ «Багатогалузеве НВП «МС-Центр» та адвокатом Пономарьовим М.М., ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1144120 від 4 жовтня 2021 року), актом про надані послуги від 22 червня 2022 року за договором про надання правничої допомоги від 1 жовтня 2021 року (т. 1 а.с. 247, т. 3 а.с.6-10 т.3). Згідно акту про надані послуги від 22 червня 2022 року за договором про надання правничої допомоги від 1 жовтня 2021 року, загальна вартість послуг, наданих позивачу, становить 85 897,44 грн. Зменшуючи розмір судових витрат на правничу допомогу за клопотанням відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є занадто завищеною та не відповідає складності цивільної справи. Окрім того, покладення на відповідачів обов`язку відшкодувати вказані судові витрати є втручанням в їх право на мирне володіння майном (в даному випадку - грошовими коштами). Очевидно, що стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 85897,44 грн буде для них надмірним фінансовим тягарем та навряд чи кореспондуватиметься з п.1 ст.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, отже, такий розмір судових витрат підлягає зменшенню до 20 000 грн. Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності таких робіт та значимості таких дій у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення їх розміру до 20 000 грн. Доводів на спростування таких висновків апеляційна скарга не містить. Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Виходячи зі змісту наведених норм закону, задовольнити клопотання про компенсацію здійснених стороною витрат, пов`язаних з розглядом справи, шляхом покладення витрат на другу сторону повністю чи частково суд може лише у разі доведення відповідачем, що позивач допустив вчинення необґрунтованих дій чи зловживання процесуальними правами. Отже, посилання скаржника на невиконання іншим відповідачем судового рішення про стягнення боргу, що, на його думку, стало підставою пред`явлення даного позову, є неприйнятними та такими, що не звільняють ОСОБА_1 як співвідповідача у даній справі від обов`язку відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалені законні й обґрунтовані рішення, яке відповідають вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. За таких підстав, апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2022 року та на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року підлягають залишенню без задоволення, а вказані судові рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2022 року та на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2022 року та додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 31 березня 2023 року. Головуючий Т. О. Невідома Судді В. А. Нежура В. В. Соколова