Постанова Київський апеляційний суд № 359/9620/21

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 359/9620/21 Номер провадження 22-ц/824/15525/2021 Головуючий у суді першої інстанції Є.О. Борець Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 06 грудня 2021року місто Київ Номер справи 359/9620/21 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. секретар судового засідання: Сіра Ю.М. учасники справи: заявник (позивач) Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» відповідач ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2021 року, постановлену у складі судді Борець Є.О., в приміщенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області, повна ухвала складена 08.10.2021. в с т а н о в и в : У жовтні 2021 року ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук В.Г., про зняття арешту з майна. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» є іпотекодержателем нерухомого майна, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:001:0026, площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Каштан», цільове призначення - ведення садівництва; земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:001:0189, площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Каштан», цільове призначення - ведення садівництва; садового будинку АДРЕСА_1 ; садового будинку АДРЕСА_2 . Власником вказаного майна є ОСОБА_2 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.05.2019 у справі №359/2368/19 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.08.2007, укладеним між АКБ «ХФБ Банк Україна», правонаступником якого є ПАТ «Украсоцбанк», та ОСОБА_4 , право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр», як до нового іпотекодержателя, шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Вказане рішення суду не виконане, борг відповідачем не погашено, у позивача відсутня можливість задовольнити свої вимоги за рахунок предметів іпотеки, оскільки приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. в рамках здійснення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженні №62407206 з примусового виконання виконавчого документа від 22.06.2020 у справі №758/2418/17 було накладено арешт на спірне нерухоме майно. ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» зазначило, що не надавало згоди як іпотекодержатель спірного нерухомого майна на звернення стягнення на нього для задоволення вимог ОСОБА_3 , а тому вважає, що у приватного виконавця були відсутні правові підстави для наклалення арешту на зазначене нерухоме майно. З метою захисту своїх прав та законних інтересів ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» просить суд зняти арешт з спірного нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 та перебуває в іпотеці ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр», на яке накладено арешт постановами приватного виконавця від 23.06.2020, від 12.08.2021, від 28.08.2021 по зведеному виконавчому провадженні №62405696. Також ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» подало заяву про забезпечення позову шляхом зупинення продажу (реалізації) арештованого майна, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:001:0026, площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Каштан», цільове призначення - ведення садівництва; земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:001:0189, площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Каштан», цільове призначення - ведення садівництва; садового будинку АДРЕСА_1 ; садового будинку АДРЕСА_2 ; заборони ДП «СЕТАМ» вчиняти будь -які дії з проведення електронних торгів та оформленн результатів електронних торгів з реалізації вказаного нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Пилипчуку В.Г. вчиняти будь -які дії щодо примусової реалізації вказаного нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 ; накласти арешт на вказане нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 ; заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на вказане нерухоме майно здійснювати будь -які реєстраційні дії з відчуження або перереєстрації об`єктів вказаного нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 . Необхідість вжиття вказаних заходів забезпечення позову ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» мотивувало тим, що право застави (іпотека) щодо спірного майна виникло за 13 років до ухвалення Подільським районним судом м. Києва рішення у справі №758/2418/17 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів та за 8 років до укладення договору позики. Позивачу стало відомо, що 24.09.2021 на підставі заявки приватного виконавця на реалізацію арештованого нерухомого майна опубліковано оголошення про проведення торгів з реалізації арештованого майна. Проведення торгів призначено на 25.10.2021. Вказав, що приватний виконавець всупереч вимогам ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» передав арештоване майно на реалізацію. У разі незабезпечення позову рішення у даній справі у разі задоволення позову не поновить права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2021 року відмовлено ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» у задоволенні заяви про забезпечення позову. Не погоджуючись з ухвалою суду про відмову у забезпеченні позову ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач надав належні докази на обґрунтування необхідності застовування судом заходів забезпечення позову, вказаних у заяві, чого судом враховано не було. Суд дійшов помилкового висновку про те, що проведення елетронних торгів з реалізації спірного майна не порушує прав позивача, як іпотекодержателя такого майна. Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що рішення суду від 22.05.2019 у справі № 359/2368/19, яким в погашення боргу ОСОБА_2 перед ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» звернуто стягнення на іпотечне майно - ухвалено щодо конкретного боржника - ОСОБА_2 . У випадку проведення торгів та реалізації іпотечного майна третім особам під час здійснення виконавчого провадження стягувач за яким ОСОБА_3 не є іпотекодержателем, внаслідок зміни власника такого майна рішення суду у справі від 22.05.2019 №359/2368/19 не зможе бути виконане, змінити боржника у виконавчому провадженні з виконання вказаного рішення на осіб, які придбають іпотечне майно з торгів буде неможливо, оскільки придбання майна з торгів виключає застосування ст.23 Закону України «Про іпотеку». Суд не врахував, що у разі проведення торгів з реалізації арештованого майна позивач взагалі буде позбавлений можливості задовольнити свої вимоги як до ОСОБА_2 за рахунок предмету іпотеки, не зважаючи на те, що його вимоги є пріоритетними в силу закону, так і до особи, яка придбає таке майно на прилюдних торгах. Також суд не врахував, що ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» не є строною виконавчого провадження №62405696, а тому не може захистити свої права шляхом оскарження дій приватного виконавця, а єдиним можливим способом захисту прав ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» полягає у пред`явленні позову про зняття арешту з майна, яке перебуває в іпотеці, і такий захист буде унеможливлений, якщо зазначене майно в період розгляду цієї справи в суді приватний виконавець реалізує на торгах третім особам. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що ухвала суду про відмову у задоволення заяви позивача про забезпечення позову відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду вважає відсутніми. Зазначив, що оскільки позивачем не заявлено позовну вимогу про визнання права власності на нерухоме майно, тому судом не може бути застосовано обраний позивачем захід забезпечення позову у виді зупинення продажу арештованого майна. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» Пономарьов М.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити з викладених підстав. Відповідач ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач ОСОБА_3 та третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук В.Г. у судове засідання 06.12.2021 до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про час та дату розгляду справи повідомлялися у відповідності до вимог закону. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Враховуючи те, що учасники судового процесу були повідомлені про розгляд справи апеляційним судом, відповідач ОСОБА_3 подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, беручи до уваги ч.2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності відповідача ОСОБА_3 та третьої особи приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. Заслухавши пояснення представника заявника Пономарьова М.М. , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що продаж спірних земельних ділянок та домоволодінь у власність інших осіб не припиняє іпотеку цих об`єктів нерухомого майна, а тому невжиття заходів забезпечення позову жодним чином не вплине ні на можливість задоволення позову, ні на виконання відповідного рішення суду. Потенційне залучення нового учасника судового процесу до участі у розгляді цивільної справи не свідчить про ускладнення захисту прав позивача та не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Суд зазачив, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28 січня 2013 року вже накладено арешт на земельні ділянки площею 0,0500 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0026 та площею 0,0500 га з кадастровим номером 3220882600:004: 001:0189 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовані в СТ «Каштан» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, а також на садові будинки №21 та АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, а тому потреба у додатковому (черговому) накладенні арешту на вказані об`єкти нерухомого майна відсутня. Крім того суд вказав, що з імперативної заборони, передбаченої ч.11 ст.150 ЦПК України, вбачається, що вжиття заходів забезпечення позову, які полягають у зупиненні торгів або будь-якому втручанні в їх проведення, не допускається. Проте із такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитися не може, оскільки вони суперечать матеріалам справи з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч.1 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав. Так, відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно положень ч.1 ст 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст. 150 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №331/1255/17 зазначено, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17). Тобто, необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» просило суд застосувати декілька видів забезпечення позову про зняття арешту з нерухомого майна, іпотекодержателем якого є Товариство, власником спірного майна є ОСОБА_2 . Так, заявник просив забезпечити поданий ним позов шляхом зупинення продажу (реалізації) арештованого майна, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:001:0026, площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Каштан», цільове призначення - ведення садівництва; земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:001:0189, площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Каштан», цільове призначення - ведення садівництва; садового будинку АДРЕСА_1 ; садового будинку АДРЕСА_2 .; заборони ДП «СЕТАМ» вчиняти будь -які дії з проведення електронних торгів та оформленн результатів електронних торгів з реалізації вказаного нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Пилипчуку В.Г. вчиняти будь -які дії щодо примусової реалізації вказаного нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 ; накласти арешт на вказане нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 ; заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на вказане нерухоме майно здійснювати будь -які реєстраційні дії з відчуження або перереєстрації об`єктів вказаного нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 . Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що фактично заявник просить вжити заходи забезпечення позову з метою перешкоджання проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна належного ОСОБА_2 щодо його боргових зобов`язань перед ОСОБА_3 (рішення Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2019, змінене постановою Київського апеляційного суду від 09.06.2020, справа №758/2418/17), щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення від 22.05.2019, ухвалене у справі №359/2368/19, оскільки накладення приватним виконавцем арешту на спірне нерухоме майно у рамках вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню №62407206 (справа №758/2418/17) порушує права ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» як іпотекодержателя спірного майна, та у випадку задоволення заявлених позовних вимог про зняття арешту з нерухомого майна у даній справі унеможливить виконання рішення у даній справі та як наслідок виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.05.2019 у справі №359/2368/19, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.08.2007, укладеним між АКБ «ХФБ Банк Україна», правонаступником якого є ПАТ «Украсоцбанк», та ОСОБА_4 , право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр», як до нового іпотекодержателя, шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Колегія суддів вважає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, не пересвідчився, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з`ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідачів, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. А тому суд безпідставно відмовив заявнику у вжитті заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що продаж спірного нерхумого майна з прилюдних торгів не порушить права позивача як іпотекодержатля цього майна. Так, згідно з частиною першою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя. Відповідно до частини п`ятої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Із матеріалів справи вбачаєть, що право застави у Товариства виникло до ухвалення судом рішення Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2019 у справі №758/2418/17, а захист прав ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» гарантований, зокрема, частиною п`ятою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи те, що предметом заявленого позову є вимоги зняття арешту з іпотечного майна, яке може бути реалізовано до вирішення даної справи по суті, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив порушене заявником питання щодо забезпечення похову з порушенням положень цивільного процесуального закону, безпідставно відмовивши у застосуванні заходів забезпечення позову ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр». Колегія суддів, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, вважає за необхідне застосувати вид забезпечення позову як зупинення продажу (реалізації) арештованого спірного майна, оскільки такий вид забезпечення позову співмірний заявленим позовним вимогам, та є єдиним ефективним способом захисту прав позивача, так як останній позбавлений можливості у визначений законом спосіб звертутися до суду із позовними вимогами про визнання за Товариством права власності на спірне нерухоме майно з урахуванням рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.05.2019 у справі №359/2368/19, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотечного майна з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Апеляційний суд вважає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову шляхом зупинення продажу (реалізації) арештованого спірного майна є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування такого виду забезпечення позову, оскільки у суду є підстави вважати наявність ухилення ОСОБА_2 від виконання боргових зобов`язань перед позивачем після реалізація майна в рахунок виконання своїх боргових зобов`язань перед ОСОБА_3 за рахунок спірного майна. Такий захід забезпечення позову може гарантувати виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, оскільки, як свідчать матеріали справи, спірне нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці позивача, виставлено на торги, які проводить ДП «Сетам» у рамках виконавчого провадження, стороною якого Товариство не є. При цьому апеляційний суд бере до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із реалізацією спірного нерухомого майна. Вказаний вид забезпечення позову колегія суддів вважає найефективнішим заходом захисту прав позивача, оскільки він пов`язаний з предметом позову, співмірний із позовною вимогою по зняття арешту з нерухомого майна, і цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Разом з тим, позивачем не доведено необхідність вжиття декількох видів забезпечення позову, тому суд апеляційнох інстанції вімовляє у застосуванні інших, зазначених у заяві заходів забезпечення даного позову. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що хоча положення пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України не виключає можливість зупинення продажу арештованого майна, що не належить позивачу, у разі подання позову про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, проте у даному випадку позивач позбавлений можливості на подання позову про визнання за ним права вланості на спріне нерухоме майно, оскільки зазначене не передбачене законом з урахуванням встановлених судом обставин справи. будь -який інший захід забезпечення заявленого Товариством позову буде неефективним способом захисту прав позивача як іпотекодержателя нерухомого майна. Зокрема колегія суддів зазначає, що згідно ч.4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Враховуючи викладене, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу. Також слід відмітити, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті спору, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Не можна вважати, що зупинення продажу на публічних електронних торгах арештованого нерухомого майна порушує права його власника чи стягувача за виконавчим провадженням №62407206, оскільки вимоги ОСОБА_3 можуть бути задоволені за рахунок іншого наявного у ОСОБА_2 майна. Слід відмітити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Окрім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Колегія суддів вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення продажу (реалізації) нерухомого майна захистить права позивача у випадку задоволення його позовних вимог. Інтереси та права відповідачів таким забезпеченням не будуть порушені або обмежені, оскільки заходи забезпечення позову мають виключно тимчасовий характер і після вирішення спору по суті, вони будуть скасовані і у випадку ухвалення рішення не на користь позивача, відповідачі і надалі зможуть реалізувати свої права стосовно майна, яке на цей момент є спірним. Стороною позивача належними та допустимими доказами доведено, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення продажу (реалізації) нерухомого майна може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення, у випадку ухвалення на його користь. За таких обставин, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову шляхом зупинення продажу (реалізації) нерухомого майна є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень статей 149-153 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» задовольнити частково. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС - Центр» про забезпечення позову задовольнити частково. Зупинити продаж (реалізацію) арештованого майна, а саме: - земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:001:0026, площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Каштан», цільове призначення - ведення садівництва; - земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:001:0189, площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Каштан», цільове призначення - ведення садівництва; - садового будинку АДРЕСА_1 ; - садового будинку АДРЕСА_2 . В іншій частині заяви відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 06.12.2021. Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус О.І. Шкоріна