Постанова Київський апеляційний суд № 760/13177/22

Справа № 760/13177/22 Головуючий в суді І інстанції - Криворот О.О. Провадження № 33/824/128/2023 Доповідач в ІІ інстанції- Миколюк О.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 березня 2023 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Миколюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Марченка М.І. на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , закрито, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Відповідно до зазначеної постанови,згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №494395 від 21.09.2021, ОСОБА_2 з травня 2022 року по теперішній час за адресою АДРЕСА_1 вчинила насильство в сім'ї психологічного та фізичного характеру щодо батька ОСОБА_1 , чим могла завдати шкоду психологічному та фізичному здоров`ю останнього, тобто скоїла правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції вказав на відсутність доказів, які вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Марченко М.І.в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою ОСОБА_2 притягнути до адміністративної відповідальності. В обґрунтуванні вказує, що постанова суду не відповідає вимогам ч.2 ст.283 КУпАП, є незаконною та підлягає скасуванню, суддею в рішенні не було розкрито суті адміністративного правопорушення, не з`ясовано всі наявні обставини справ та передчасно закрито адміністративне провадження. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , потерпілий ОСОБА_1 та його представник Марченко М.І,. про розгляд справи повідомлялись належним чином, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому вважаю за можливе розгляд апеляційної скарги провести у їх відсутності. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 05 листопада 2021 року серії ВАВ №494395, ОСОБА_2 з травня 2022 року по теперішній час за адресою АДРЕСА_1 вчинила насильство в сім`ї психологічного та фізичного характеру щодо батька ОСОБА_1 , чим могла завдати шкоду психологічному та фізичному здоров`ю останнього. Як вбачається з п.п.14, 17 ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII від 07.12.2017, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до Солом`янського УП ГУНП у м. Києві з заявою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. У заяві вони вказували на те, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство у відношенні до свого батька ОСОБА_1 , обзивала його, била ляпасами та його ж палкою. В суді першої інстанції ОСОБА_2 свою вину у вчиненні правопорушення не визнала та пояснила, що дійсно був конфлікт з батьком, але насильство вчинив саме він по відношенню до неї та її чоловіка. При складенні протоколу, в своїх письмових поясненнях вона також зазначила, що її батько ОСОБА_1 , її дядько ОСОБА_4 , та його дружина ОСОБА_3 , проживають поряд з нею, в другій половині будинку та постійно вчиняють конфлікти, висловлюючись в бік неї та її чоловіка нецензурною лайкою. Крім того, повідомила, що її батько бігав за нею та її чоловіком з палкою. Вважає звернення її батька, а також її дядька ОСОБА_4 , та його дружина ОСОБА_3 до поліції з приводу вчинення нею домашнього насильства наклепом. Аналогічні письмові пояснення під час складення протоколу про адміністративне правопорушення надав ОСОБА_6 , який є чоловіком ОСОБА_2 . Аналіз вказаних пояснень дозволяє дійти висновку, що дійсно між ОСОБА_2 та її батьком ОСОБА_1 виникають сварки. Однак при цьому, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які об`єктивні докази того, що з травня 2022 року і по час складення протоколу ОСОБА_2 вчинялося домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо ОСОБА_1 , зокрема завдано ляпасів, висловлено в його бік образи чи погрози, або інші дії, які б спричинили шкоду його психічному здоров`ю, викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе тощо, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_2 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки підставою його складення було звернення однієї зі сторін конфлікту, а саме - ОСОБА_1 та протокол за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Відповідно до ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, викладені в протоколі щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. Таким чином, суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи під час розгляду справи і надавши їм правову оцінку, вірно прийшов до висновку про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, належним чином вмотивувавши прийняте рішення. Доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто. Із огляду на вищезазначене, постанова районного суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Марченка М.І., - залишити без задоволення, а постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_2 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: О.В. Миколюк