Постанова 4823 № 751/296/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 29 березня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/296/22 Головуючий у першій інстанції Маслюк Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/516/23, № 22-ц/4823/512/23 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В. секретар: Зіньковець О.О. Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: ОСОБА_2 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2022 року та ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.01.2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, (суддя Маслюк Н.В. ), ухвалені у м. Чернігові, повний текст рішення складено 20.12.2022 року В С Т А Н О В И В: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 399 918 доларів США 40 центів, а також 3% річних в розмірі 26 098,78 доларів США (станом на дату звернення до суду); продовження нарахування 3% річних на суму боргу за формулою, яка зазначена у тексті позовної заяви, до моменту ухвалення судом рішення; зазначити в рішенні суду, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за такою формулою: «Борг*3/100%/365 днів * кількість днів прострочення», до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу (399 918,40 доларів США) і стягнути отриману суму процентів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 ; стягнути понесені судові витрати . Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що на початку листопада 2019 року з відповідачем виникла домовленість про придбання частки у статутному капіталі ТОВ «БФ-АГРО-ПЛЮС». На підтвердження своїх намірів він передав 07.11.2019 та 12.11.2019 відповідачу аванс в сумі по 200 000 доларів США на загальну суму 400 000 доларів США, що підтверджується розписками відповідача. Проте напередодні укладення договору вони змінили свою попередню домовленість стосовно ціни та 12 листопада 2019 року уклали договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «БФ-АГРО-ПЛЮС», відповідно до якого ціна частки в розмірі 100% статутного капіталу становить 2 000,00 грн. На виконання вказаного договору було підписано акт приймання-передачі, в якому також зазначено грошовий еквівалент частки в розмірі 2 000,00 грн, та на підставі якого проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу. Зазначає, що до укладення 12.11.2019 договору передав відповідачу значно більшу суму коштів, у зв`язку з чим ОСОБА_2 безпідставно набув грошові кошти в сумі 399 918,40 доларів США та продовжує їх утримувати без належної правової підстави, ухиляється від їх повернення, незважаючи на його неодноразові звернення з проханням повернути кошти. Станом на дату звернення до суду кошти в добровільному порядку не повернуті. Крім цього, у зв`язку з безпідставним утриманням коштів відповідачем просить стягнути з нього 3% річних за період з 13.11.2019 до дня ухвалення рішення, які станом на 14.01.2022 складають 26 098,78 грн, а також зобов`язати орган, що здійснює примусове виконання рішення, розраховувати 3% річних до моменту виконання рішення. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини, за якими відповідач взяв на себе зобов`язання передати у власність ОСОБА_1 частку у статутному капіталі, тому безпідставні є посилання позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України, що виключає можливість застосування положень статті 1212 ЦК України. Вимога про стягнення 3% річних є похідною від вимог про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, у задоволенні яких судом відмовлено, тому відповідно відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.01.2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відмовляючи в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходив з того, що у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. ОСОБА_1 зазначає, що до укладення договору, між сторонами виникли правовідносини на підставі та на умовах, встановлених у розписках, тобто позадоговірні і лише після огляду земель, які були у власності Товариства, між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини купівлі-продажу частки у статутному капіталі. На думку позивача судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано практику розгляду аналогічних справ Верховним судом. Також ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки в змісті розписок не було зазначено вимоги про повернення коштів, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин глави 83 ЦК України, вважаючи, що зазначення в спірних розписках строку повернення коштів було б підставою для виникнення правовідносин за договором позики а не підставою для звернення до суду з кондикційним позовом. Крім того, позивач вважає, що ним вживались заходи досудового врегулювання спору, але не отримання листів-вимог з боку відповідача свідчить про його небажання добровільно повернути безпідставно отримані кошти. Незрозумілим та безпідставним на думку ОСОБА_1 є зазначення в судовому рішенні про договір купівлі-продажу квартири та твердження що такий договір має значення при вирішенні даного спору. В апеляційній скарзі поданій ОСОБА_1 на ухвалу суду, позивач просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про задоволення його заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскільки він не погоджується з рішенням суду першої інстанції від 23.12.2023 року, оскаржує його, і у випадку задоволенна апеляційної скарги поданої на зазначене рішення будуть наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду, результат перегляду якої є похідним від результатів перегляду рішення. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскарджувані рішення та ухвалу залишити без змін. ОСОБА_4 вказує на те, що як би сторони змінили ціну вартості корпоративних прав ( зменшивши її з 400000 дол США до 2000 грн), напередодні укладення договору, то ОСОБА_3 не здійснював би решту оплати за корпоративні права, в розмірі 200000 доларів США в день укладення договору та підписання акту приймання-передачі частки у статутному капіталі 12.11.2019 року, а навпаки просив би повернути частину авансу. В розписки складені відповідачем від 7.11.2019 року та 12.11.2019 року є підтвердженням проведення розрахунків ( оплати) за корпоративні права ТОВ «БФ-АГРО-ПЛЮС» та виконання зобов`язань позивача та відповідача щодо передачі корпоративних прав та сплати коштів за корпоративні права товариства, що підтверджує і сам апелянт в своїй апеляційній скарзі. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних є безпідставною, як і вимога щодо стягнення 399918,40 дол. США. Апеляційна скарга позивача в частині скасування ухвали суду першої інстанції від 11.01.2023 року є безпідставною та необґрунтованою. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції та оскарджувана ухвала суду. По справі встановлено, що 07.11.2019 ОСОБА_2 отримав 200 000 доларів США від ОСОБА_1 як передплату за корпоративні права ТОВ «БФ-АГРО-ПЛЮС», про що складено розписку (а.с.188). Також, 12.11.2019 відповідач отримав від позивача 200 000 доларів США, як сплату за корпоративні права ТОВ «БФ-АГРО-ПЛЮС», що підтверджується оригіналом розписки (а.с.187). Між сторонами 12 листопада 2019 року укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі, за умовами якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 100% статутного капіталу ТОВ «БФ-АГРО-ПЛЮС», що у грошовому виразі становить 2 000,00 грн; продавець отримав від покупця 2 000,00 грн повністю до підписання договору (а.с.11-12). У цей же день, 12.11.2019, складений акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «БФ-АГРО-ПЛЮС», який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №6121, 6122, згідно якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв частку в статутному капіталі товариства у розмірі 100%, яка у грошовому еквіваленті становить 2 000,00 грн (а.с.13). За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу ТОВ «БФ-АГРО-ПЛЮС» становить 2 000,00 грн (а.с.21). З копії звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під врожай 2019 року ТОВ «БФ-АГРО-ПЛЮС» вбачається, що площа сільськогосподарських угідь товариства становить 845,07 га (а.с.98-100). Позивач звертався до відповідача 13.12.2021 та 21.12.2021 з претензією про повернення коштів у сумі 399 918,40 доларів США протягом п`яти днів з моменту отримання претензії (а.с.16-20). Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За вимогами ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18, глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на безпосередній вимозі закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах або отримане однією зі сторін майно у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13. Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому (постанова Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14). Вважаючи, що між сторонами виникли договірні правовідносини, ознак безпідставності набуття ОСОБА_2 спірних грошових коштів не встановлено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не вірно визначився з обставинами справи та не врахував, що до укладення договору, між сторонами виникли правовідносини на підставі та на умовах, встановлених у розписках, тобто позадоговірні і лише після огляду земель, які були у власності Товариства, між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини купівлі-продажу частки у статутному капіталі не може бути підставою для скасування оскарджуваного рішення. Кошти передані ОСОБА_1 за розпискою від 07.11.2019 року в розмірі 200000 доларів США, як передплату за корпоративні права та за розпискою 12.11.2019 року в розмірі 200000 доларів США, як сплату за корпоративні права ТОВ «БФ-АГРО-ПЛЮС» не відносяться до майна, що набуте без достатніх правових підстав та не підлягає поверненню. Обставини за яких кошти були передані не свідчать про безпідставність їх набуття. Підписання договору купівлі-продажу свідчить про те, що розрахунки за частку у статутному капіталі товариства здійснені повністю та про те, що немає претензій до покупця щодо оплати з боку продавця. Зазначення заниженої ціни продажу статутного капіталу ТОВ «БФ-АГРО-ПЛЮС» у договорі продажу в порівнянні з реальною ціною продажу з метою уникнення сплати податків не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались. Зазначене узгоджується з правовим висновком зробленим у постанові Великої Палати Верховного суду від 8 вересня 202020 року у справа № 916/667/18 Доводи апеляційної скарги про те, що у рішенні суду зазначено про неотримання досудових вимог позивача та зазначення у рішенні про укладення договору купівлі продажу квартири також не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки дотримання досудового порядку врегулювання відносин є правом а не обов`язком сторони, а посилання в рішенні на договір купівлі-продажу квартири є опискою, яка може бути виправлена шляхом винесення ухвали про її виправлення. Не заслуговують на увагу посилання позивача на практику розглялу справ Верховного суду у конкретних справах зазначених в апеляційній скарзі, оскільки вони не є аналогічними до справи яка є предметом даного розгляду. Виходячи з приписів ст.137,ст.141 ЦПК України не підлягає задоволенню заява позивача про відшкодуванню коштів на професійну правничу допомогу у випадку не задоволення позовних вимог. Оскільки колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, то відсутні пістави для скасування ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.01.2023 року Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення та оскаржуваної ухвали суду. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2022 року та ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.01.2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 30 березня 2020 року. Головуючий: Судді: