Постанова 4824 № 752/8304/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №752/8304/18 головуючий у І інстанції: Колдіна О.О. провадження 22-ц/824/4611/2020 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 12 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І. (суддя-доповідач), Гуля В.В., Сушко Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з вищевказаним позовом, який обгрунтовував тим, що він перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 55 000 грн., однак будь-який договір щодо оплати робіт або надання послуг укладено не було. 28 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені ним кошти, однак останній кошти не повернув. Оскільки між сторонами відсутні будь-які зобов`язальні правовідносини позивач просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 55 000 грн. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 55 000 грн., судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що між сторонами було укладено усний договір підряду та згідно до кошторису витрати по проведенню геологічних вишиковувань становили 55 026 грн. 30 коп. Вказує, що замовлені роботи були виконані і на підставі зазначеного ОСОБА_2 переказав на картковий рахунок відповідача кошти в сумі 55 000 грн. 20 листопада 2017 року. Позовні вимоги вважає необґрунтованим, а рішення місцевого суду таким, що підлягає скасуванню. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами; 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів 3) показань свідків. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами будь-яких договорів щодо надання послуг або виконання робіт не укладалось і зазначені обставини не спростовані відповідачем належними і достатніми доказами, а відтак кошти набуті ним підлягають поверненню. Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 20 листопада 2017 року ОСОБА_2 перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 55000 грн. з призначенням платежу: переказ особистих коштів. 28 березня 2018 року ОСОБА_2 надіслав на адресу ОСОБА_1 претензію про повернення грошових коштів в розмірі 55000 грн. протягом 3 банківських днів в зв`язку з відсутністю укладеного договору. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Натомість предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. За змістом ч.1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Таким чином, зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ч.1 ст. 1212 ЦК України, в тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Відповідно до ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1-2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Приписами ч.1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Загальна умова ч.1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Як на підставу для скасування оскаржуваного рішення та відмови у задоволенні позовних вимог, відповідач посилається на наявність договірних відносин між сторонами, однак колегія суддів до зазначеного відноситься критично з огляду на наступне. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення будь-яких договорів між сторонами. Кошторис на вишукувальні роботи за адресою АДРЕСА_1 (а.с.37), не може підтверджувати вищезазначене, оскільки не містить інформації, щодо платника або ж замовника зазначених в ньому робіт. Відповідачем долучено до матеріалів справи титульну сторінку Проекту звіту з інженерно-геологічних вишукувань (а.с.40), який також не містить інформації, щодо замовника робіт. Крім того, відсутність в матеріалах справи самого звіту ставить під сумнів загалом його виконання. Колегія суддів зауважує, що з долучених доказів відповідачем неможливо встановити відношення ОСОБА_2 до земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Як вже зазначалось, згідно ч.1 та ч. 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «12» червня 2020 року. Головуючий Судді: