Постанова Одеський апеляційний суд № 495/4322/20

Номер провадження: 22-ц/813/3233/23 Справа № 495/4322/20 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.03.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент Банк» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року, Акціонерне товариство «Акцент Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 24.09.2018 року у розмірі 26935,57 грн. станом на 26.06.2020р., яка складається з наступного: -16994,80 грн.- заборгованість за кредитом; -9940,77 грн. заборгованість по відсоткам та судові витрати по справі у розмірі 2102 грн. Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент - Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 16 994,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент - Банк" судовий збір у розмірі 1330, 37 грн. В задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства "Акцент - Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство «Акцент Банк» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку та стягнути судові витрати, пов`язані з поданням данної апеляційної скарги в розмірі судового збору. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладених на сайті банку. З розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувався кредитом, значить ознайомився з умовами і правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Паспорт кредиту оформлено у відповідності до додатку № 1 Закону України «Про споживче кредитування» і строк кредиту зазначається у розділі № 2 «основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» підрозділі «Строк кредитування» де зазначено строком кредитування 240 місяців. Розділ № 7 паспорту «інші важливі аспекти» підрозділ «Дата надання інформації» містить дату, до якої, у відповідності з статті 643 ЦК України, кредитор повинен був отримати відповідь - згоду на дані умови кредитування (акцент) від позичальника, і навіть якщо він її отримав із запізненням, то це не має значення, якщо банк з цим погоджується. Пункт 4 розділу 7 Паспорту - «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо» - дане зазначення є обов`язковим і говорить про той факт, що кредитодавець вправі самостійно визначати розмір кредитного ліміту на картці, виходячи із фінансового стану позичальника та його історії обслуговування в банку. Дане посилання не змінює основні умови кредитування такі як строк, відсоткому ставку, відповідальність за порушення, право, дострокового погашення, інше. Пункт 13 розділу 4 Паспорту - «Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуся протягом строку дії договору про споживчий кредит» - дійсно реальна відсоткова ставка може змінюватися (а.с. 55-64). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Акцент Банк» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 77-78). Постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року касаційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задоволено частково. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (а.с. 113-119). Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30 червня 2022 року визначено складу суду: Головуючий суддя Цюра Т.В., судді Комлева О.С., Сегеда С.М. (а.с. 121). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року Клопотання Акціонерного товариства «Акцент Банк» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено Акціонерному товариству «Акцент Банк» строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент Банк» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зупинено дію заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року. Ухвалою цього ж суду від 16 листопада 2022 року закінчено проведення підготовчих дій. Призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського апеляційного суду. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України). У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується Баком лише в частині відмовлених позовних вимог, тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів не перевіряється. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції, в частині його оскарження, вищезазначеним вимогам закону не відповідає, з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції встановлено, що 24.09.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку, згідно з умовами якого осатаній мав отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому до укладення договору. До кредитного договору банк надав Витяг з Тарифів користування кредитною карткою /паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка/. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 26.06.2020 рік становить загальну суму 26 935,57 грн, яка складається з наступного: -16994,80 грн. - заборгованість за кредитом; -9940,77 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі - 9940,77 грн., суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АкцентБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, судом зазначено, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15). Таким чином, за наданим позивачем витягом із умов та правилами надання банківських послуг між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру процентів, оскільки зазначені складові договору не містять підпису відповідача. Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Апеляційний розглядом справи встановлено, що 24.09.2018 року, ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ « А-Банк» (а.с. 5 зворотна сторона). Матеріалами справи також встановлено, що на підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав до суду: - розрахунок заборгованості за договором (а.с. 4-5); - копію анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «А-Банк» (а.с. 5 зворотна сторона); - копію паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 6); - Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» (розміщено на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила») (а.с. 7-12); - копію паспорту відповідача (а.с. 12 зворотна сторона 13). Матеріалами справи встановлено, що Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» підписано боржником 24.09.2018 року. У вказаному Паспорті споживчого кредиту визначено наступні умови кредитування: - процентна ставкау пільговий період - 0,000001% річних, поза межами пільгового періоду - 46,8% річних для картки Універсальна, - 44,4%річних для картки Універсальна Голд; - процентна ставкапри не виконанні зобов`язань щодо повернення кредиту - 7,8% у місяць для картки Універсальна, - 7,4% у місяць для картки Універсальна Голд; - Штраф та пеняза прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит не застосовується. Апеляційний суд зазначає, що наданий паспорт споживчого кредиту за формою та змістовним доповненням відповідає вимогам, які до нього ставляться в Законі №1734-VIII, тобто сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов договору позики (кредиту): погодили строк дії, умови повернення кредиту, процентну ставку, відповідальність за порушення виконання зобов`язань, тощо, на що суд першої інстанцій уваги не звернув. Заперечень щодо підпису указаного паспорту відповідачем не надано. Підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування, про що зазначено в постановах Верховного суду від 04.11.2020 року по справі № 534/1072/18-ц, від 20.10.2020 року по справі № 456/3643/17, від 04.12.2019 року по справі № 750/6058/17-ц, від 23.12.2019 року по справі № 572/1169/17, від 12.02.2020 року по справі № 382/327/18-ц, від 26.02.2020 року по справі № 355/1091/17 від 12.01.2021 року по справі № 524/5556/19). Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З наданого розрахунку вбачається, що проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентною ставкою 46,8% річних (3,9% на місяць), що відповідає процентній ставці, яка зазначена в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта» від 24.09.2018 року, який підписаний відповідачем. З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування, які містять інформацію про сплату відсотків за користування кредитним коштами та штрафу, а тому суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у позові в цій частині. Згідно з наданим банком до суду розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором від 24.09.2018 року станом на 26.06.2020 року складає - 26935,57 грн., яка складається з наступного: 16994,80 грн.- заборгованість за кредитом та 9940,77 грн. заборгованість по відсоткам. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови Банку у позовних вимогах про стягнення заборгованості по відсоткам підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог Банка щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками. Окрім того, апеляційний суд наголошує, що відповідач приймав у часть у суді першої інстанції через свого представника - адвоката Васильєва П.О., однак жодних заперечень щодо позову, а також щодо розрахунку заборгованності не надав, хоча за його неодноразовими клопотаннями справу було відкладено, у тому числі і для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 25-26, 29, 33, 35, 37, 39, 42, 44, 47-48). Частиною 3 ст. 12 ЦПК встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Банку є доведеними, а тому її треба задовольнити. За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, необхідно остаточно здійснити розподіл судових витрат. На підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь Банку понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції - 2102 грн. (а. с. 19) та в апеляційній інстанції - 3153 грн. (а. с. 63), разом - 5255 грн. З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» - задовольнити. Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по відсоткам та в частині стягнутого судового збору- скасувати. Прийняти в цій частині постанову. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 9940 гривен 77 копійок - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ: 14360080) заборгованість по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором №SAMABWFC00001734401 від 24.09.2018 року у розмірі 9940 (девять тисяч дев`ятсот сорок) гривен 77 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ: 14360080) судові витрати в розмірі 5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 2102,00 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок - судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні 00 копійок - судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 30.03.2023 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: О.С. Комлева С.М. Сегеда