Постанова 4813 № 496/3535/21

Номер провадження: 22-ц/813/5239/22 Номер справи місцевого суду: 496/3535/21 Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.03.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Князюка О.В., - суддів: - Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою АТ "Акцент-Банк" на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25.10.2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог Представник АТ «Акцент Банк» звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість у розмірі 59172 грн. за кредитним договором №б/н від 19.06.2019 року та судові витрати у розмірі 2270,00 грн. Свої вимоги мотивував тим, що відповідач звернувся до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 19.06.2019 року та відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі та належним чином, а саме: надав відповідачеві кредит у розмірі, передбаченому договором. Проте, відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання умов зазначеного кредитного договору, зокрема не сплачує банку кредитні кошти та інші передбачені кредитним договором платежі, у зв`язку з чим станом на 12.07.2021 року перед Банком виникла заборгованість у розмірі 59172 грн., яка до теперішнього часу не погашена, що і стало підставою для звернення АТ «Акцент-Банк» з даним позовом до суду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25.10.2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь АТ «Акцент-Банк», місце знаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, буд. 1-Д (адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) код ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 307770, заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.06.2019 року у розмірі у розмірі 37805,22 грн. та судовий збір у розмірі 1450,31 грн., а всього 39255,53 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Коротний зміст вимог апеляційної скарги 19.11.2021 року АТ «Акцент Банк» подано апеляційну скаргу відповідно до вимог якої апелянт просить суд рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25.10.2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, та постановити нове рішення в даній частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечення інших учасників справи та інших учасників справи Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції в оскарженій частині при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) чинним законодавством не встановлено обов`язковість підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір. Узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участі у їх розробці та лише приєднується до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або типової анкети-заяви. З моменту підписання фізичною особою заяви між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України, шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Між сторонами були узгоджені усі істотні умови договору; 2) активація відповідачкою картки та користування картковим рахунком свідчать про укладання сторонами кредитного договору; 3) у підписаному боржником паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» зазначено всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 06.12.2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду під головуванням судді Князюка О.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Акцент-Банк" на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25.10.2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою суду від 23.03.2022 колегією суддів цивільної палати Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Князюка О.С., суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. цивільну справу було призначено до розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини Судом встановлено, що 19.06.2019 року відповідач ОСОБА_1 , підписала надруковану «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку» про те, що вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, про що свідчить її підпис у зазначеній анкеті-заяві. Разом з цим, у заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані її для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору, на підтвердження позовних вимог, банк додав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», Витяг з умов обслуговування кредитних карт «Зелена» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк». Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 12.07.2021 року становить 59172 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 37805,22 грн., заборгованість за відсотками - 21366,78 грн. (а.с. 3). АТ «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Акцент-Банк», який в свою чергу є правонаступником прав та обов`язків ЗАТ «Акцент-Банк», про що зазначено у Статуті АТ «Акцент-Банк» (а.с. 18-21). Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Акціонерне товариство «Акцент-Банк» оскаржує рішення суду першої інстанції тільки в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками у розмірі - 21366 грн. 78 коп. Тому, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в іншій частині в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Акцент-Банк» підлягає задоволенню. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог банку щодо стягнення заборгованості за відсотками з огляду на наступне. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просить стягнути, зокрема заборгованість за відсотками. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Судом встановлено, що 19.06.2019 року відповідач ОСОБА_1 , підписала надруковану «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку» (а.с. 6) про те, що вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, про що свідчить її підпис у зазначеній анкеті-заяві. Разом з цим, у заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані її для ознайомлення в письмовому вигляді. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України). У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. 19.06.2019 року відповідач ОСОБА_1 , за допомогою простого електронного підпису підписала паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» шляхом підтвердження ОТП 66 з номера телефону НОМЕР_3 , що підтверджується відповідною відміткою на вказаному паспорті та не оскаржується відповідачем. У паспорті споживчого кредиту визначено наступні умови кредитування: - процентна ставка у пільговий період - 0,000001% річних, поза межами пільгового періоду - 46,8% річних для картки Універсальна, - 44,4%річних для картки Універсальна Голд та Картки «Зелена». Процентна ставка при не виконанні зобов`язань щодо повернення кредиту - 7,8% у місяць для картки Універсальна, - 7,4% у місяць для картки Універсальна Голд та Картки «Зелена». Штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків - 50 гривень кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100 грн.. 100 грн. кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100 грн. другий місяць поспіль. 500 грн + 5% від суми заборгованості у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по сплаті обов`язкового щомісячного платежу. Наданий паспорт споживчого кредиту за формою та змістовним доповненням відповідає вимогам, які до нього ставляться в Законі №1734-VIII, тобто сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов договору позики (кредиту): погодили строк дії, умови повернення кредиту, процентну ставку, відповідальність за порушення виконання зобов`язань, тощо, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули. Заперечень щодо підпису указаного паспорту відповідачем не надано. Підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування, про що зазначено в постановах Верховного суду від 04.11.2020 року по справі № 534/1072/18-ц, від 20.10.2020 року по справі № 456/3643/17, від 04.12.2019 року по справі № 750/6058/17-ц, від 23.12.2019 року по справі № 572/1169/17, від 12.02.2020 року по справі № 382/327/18-ц, від 26.02.2020 року по справі № 355/1091/17). Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Заборгованість за процентами за весь період нараховувалася саме за визначеними паспортом споживчого кредиту ставками. З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_1 ознайомилась з умовами кредитування, які містять інформацію про сплату відсотків за користування кредитним коштами та штрафу, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у позові в цій частині. Згідно з наданим банком до суду розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором №б/н від 19.06.2019 року станом на 12.07.2021 року складає 59172 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 37805,22 грн., заборгованість за відсотками - 21366,78 грн. (а.с. 3). За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови Банку у позові про стягнення заборгованості по відсоткам та штрафам підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог Банка щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками. Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Банку є доведеними, а тому її треба задовольнити. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції в частині відмови Банку у позовних вимогах про стягнення заборгованості по відсоткам та штрафу не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог Банка про стягнення заборгованості за відсотками та штрафу. Судові витрати Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь Банку понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції - 819,69 грн, в апеляційній інстанції - 3 405 грн, разом -4 224,62 грн.. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити. Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25.10.2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості по процентам - скасувати. Ухвалити у вказаній частині нове рішення. Позовні з вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь АТ «Акцент-Банк», місце знаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, буд. 1-Д (адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) код ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 307770, заборгованість по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 19.06.2019 року у розмірі у розмірі 21366,78 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь АТ «Акцент-Банк», місце знаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, буд. 1-Д (адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) код ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 307770, судовий збір у розмірі 4 224,62 грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках передбачених п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Князюк Судді: А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе