Постанова 4857 № 380/13089/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13089/22 пров. № А/857/238/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,- суддя (судді) в суді першої інстанції Желік О.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 19 вересня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сікер» (далі ТзОВ «Сікер») звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2022/900089/2 від 01 вересня 2022 року. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08 листопада 2021 року між ним та компанією «VIVIPEACE INDUSTRIES CO. LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № 21VP01, предметом якого є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець постачає і передає у власність вуличні меблі (товар), а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту. Вказує, що згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) № 21VP01 від 02 серпня 2022 року придбало у продавця товар: лавки-гойдалки (качелі), садові, трьохмісні, загальною вартістю товару 26434,00 доларів США. З метою митного оформлення вказаного товару 01 вересня 2022 року подало до Львівської митниці електронну митну декларацію UA 209170/2022/067136, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Митну вартість заявлено за першим (основним) методом ціною угоди в розмірі 1452601,59 грн, що становить 39722 дол. США (3,64 дол. США за кілограм). За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 01 вересня 2022 року надіслала повідомлення наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення, договір на перевезення між експедитором та перевізником); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару». Зазначає, що на вищевказане повідомлення ним надано усі наявні документи, які підтверджували митну вартість товару за першим методом та свідчили про правильність обрання методу визначення митної вартості товарів. Проте, за результатом розгляду поданих декларантом документів відповідачем не прийнято заявлену митну вартість та винесено рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2022/900089/2 від 01 вересня 2022 року. Вказує, що на надані ним документи, відповідач безпідставно та необґрунтовано витребував додаткові документи, не зазначивши при цьому, що саме спричинило у митного органу сумніви у задекларованій позивачем митній вартості, причини неможливості її перевірки та не вказав, які саме документи слід надати, щоб спростувати сумніви у правильності задекларованої митної вартості. Звертає увагу на те, що відповідачем було необґрунтовано та протиправно застосовано (6) резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МКУ). Вказує, що в оскарженуваному рішенні відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо). Відтак, вважає, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900089/2 від 01 вересня 2022 року. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість, відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Сікер» документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту. Не погодившись з прийнятим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та висновки суду не відповідають обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання встановлено, що відповідно до п. 5.3 зовнішньоекономічного контракту № 21VP01 від 08.11.2021 «Вартість упаковки входить до ціни товару», проте, у проформі та в інших товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі № 21VP04 від 02.08.2022 відсутні дані щодо складових вартості товару; заявка на перевезення до митного оформлення не подана; відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FOB (Free Carrier (…named port of shipment) Франко борт (… назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відввантаження; у ЦМР 371611 від 29.08.2 у гр.16 та 23 наявна печатка перевізника PE STAVSKYI Y.V. натомість рахунок на перевезення виставлений ТОВ «Заммлер Україна», документ, що визначає договірні відносини між цими суб`єктами відсутній; в поданому до митного оформлення інвойсі умови оплати не зазначені, що суперечить умовам договору; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 29.08.22 № 40-2208-0323, не містять відомостей щодо згаданих складових; в CMR б/н від 12.08.22 у гр.3 відсутня інформація, щодо ім`я, адреси і місця призначення, таким чином відомості щодо складових митної вартості (траспортування та страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці. Вказує, що обгрунтовано застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України), джерелом для коригування митної вартості слугувала інформація, надана в рамках Митного Кодексу та митна деларація від 10.06.2022р. № UA100340/2022/512726, де встановлена інша митна вартість такого товару. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2022/900089/2 від 01 вересня 2022 року прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Зазначає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що в пункті 5.1 укладеного сторонами зовнішньоекономічного контракту № 21VP01 від 08.11.2021 р. містяться положення про те, що вартість тари входить до ціни товару. Звертає увагу на те, що витрати на траспортування, на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів до порту на митній території України при розрахунку митної вартості додавались до ціни, що була фактично сплачена. Зазначає, що зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, вказаних у митній декларації та не свідчить, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити ціну товару за основним методом. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, 08 листопада 2021 року ТзОВ «Сікер» (покупець) та компанія «VIVIPEACE INDUSTRIES CO.LTD» уклали зовнішньоекономічний Контракт № 21VP01. За умовами цього контракту продавець постачає і передає у власність вуличні меблі (товар), а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту. Відповідно до пунктів 1.3, 2.1 контракту найменування, кількість, якість товару, умови та терміни постачання та оплати за товар вказуються в інвойсах до даного контракту. Вартість товару визначається в доларах США із урахуванням умов поставки кожної партії чи одиниці товару і фіксується в інвойсах. У контракті вказано, що найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюється в інвойсі на кожну партію товару. Розрахунки здійснюються на умовах післяоплати, валюта платежу долар. На підставі рахунку-фактури (інвойс) № 21VP01 від 02.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сікер» придбав у продавця товар: лавки-гойдалки (качелі), садові, трьохмісні, встановлюються на підлогу чи на землю (плоску поверхню),складається з металевого стенду-основи, на який кріпиться металевий каркас сидіння, що обтягується тестильним матеріалом, в комплекті із захисним дашком, модель: SWING CHAIR- 670 шт., за ціною 3,6383 доларів США за кг, торговельна марка BONRO, країна походження Китай, на умовах поставки FOB NINGBO. 01 вересня 2022 року з метою розмитнення товару у відповідності до ч. 1, 2 ст. 53 МК України, ТзОВ подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № UA 209170/2022/067136 на придбаний товар. Митну вартість товару визначено за першим (основним) методом - за ціною договору в розмірі 1452601,59 грн., що становить 39722 дол. США (3,64 США за кілограм). Загальна вартість товару 26434,00 доларів. До вказаної митної декларації уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер», директор Бобко Павло Зіновійович, долучено такі документи: зовнішньоекономічний контракт (договір) №21VP01 від 08.11.2021; рахунок-проформа №21VP01 від 08.11.2021; рахунок-фактура №21VP01 від 02.08.2022; банківській платіжний документ, що стосується товару№ 323 10.11.2021; банківській платіжний документ, що стосується товару №389 від 19.05.22; договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг № 20/05/2022 UKR від 20.05.2022р.; рахунок-проформа на надання транспортно експедиційних послуг № 2678/06/22 від 02.06.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг FS3238/06/2022 від 15.06.2022; банківський платіжний документ на оплату транспортних послуг №405 від 13.06.2022; договір транспортно-експедиційного обслуговування № 27/12/19 від 27.12.2019 р.; заявка від 25.08.2022р. до договору транспортно-експидеційного обслуговування № 27/12/19 від 27.12.2019; рахунок на оплату № 40-2208-0323 від 29.08.2022 по договору транспортно-експедиційного обслуговування № 27/12/19 від 27.12.2019; довідка про транспортні витрати №290822-1/40 від 29.08.2022; платіжне доручення № 1474 від 01.09.2022; накладна ЦІМ (СІМ) №30866601 від 01.09.2022; автотранспортна накладна (CMR) № 371611 від 29.08.2022; митна декларація країни відправлення № 43012220000027875 від 27.07.2022; митна декларація Республіки Польща № 22PL301020NU5B33N0 від 29.08.2022; лист страхування від 01.09.2022; видаткові накладні; прайс-лист; інтернет-пропозиція (порівняння цін на сайті Алібаба). За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 01.09.2022 року надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення, договір на перевезення між експедитором та перевізником); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару». На вказану вимогу позивачем надіслано: платіжний документ на оплату транспортних послуг, прас-лист, перевізні документи, інтернет пропозиції. Інших документів згідно вимоги не надано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р. 01.09.2022 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900089/2, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, за результатами опрацювання документів наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов , зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: Відповідно до п. 5.3 зовнішньоекономічного контракту №21VP01 від 08.11.2021 «Вартість упаковки входить до ціни товару», проте, у проформі та в інших товаросупровідних документах, зокрема у комерційному інвойсі №21VP01 від 02.18.2022 відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FOB (Free Carrier (… named port of shipment) Франко борт (… назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що обула фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Вiдповiдно до частини другої статті 53 Митного кодексу Украiни, згідно заявлених умов поставки, для пiдтвердження митної вартості товарiв подаються транспортні (перевiзнi) документи, а також документи, що містять вiдомостi про вартість перевезення оцінюваних товарiв. Вiдповiдно до положень наказу Міністерства фінансів України вiд 24.05.2012 № 599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та Правил її заповнення, для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що мiстить реквiзити сторiн, суму та умови платежу, іншi вiдомостi, вiдповiдно до яких встановлюється належнiсть послуг до товарів; банкiвськi та платiжнi документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг вiдповiдно до виставленого рахунка-фактури, а рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг вiд 29.08.2022 №40-2208-0323, не містять вiдомостей щодо згаданих складових, заявка на перевезення до митного оформлення не подані. У ЦМР № 371611 від 29.08.2022 у гр. 16 та 23 наявна печатка перевізника РЕ STAVSKYI Y.V. натомість рахунок на перевезення виставлений ТОВ Заммлер Україна, документ, що визначає договiрнi вiдносини між цими суб`єктами відсутній. Вiдповiдно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договiр мiжнародного автомобiльного перевезення вантажів» вiд 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договiр мiжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 3 СМR-зазначається iм`я, адреса і мiсце призначення. В CMR б/н вiд 12.08.2022 у гр. 3 відсутні вищезазначені відомості. Таким чином, вiдомостi щодо складових митної вартостi (транспортування та страхування) не пiдтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статтi 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі - продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення, договір на перевезення між експедитором та перевізником); виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: платіжний документ на оплату транспортних послуг, прейскурант (прайс-лист) виробника товару; перевізні документи, інтернет- пропозиції. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч. 2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Вказано, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу: 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 10.06.2022р. №UA100340/2022/512726, де митна вартість такого товару становить 4,01 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось». Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України (далі МК України). Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно зі ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи. Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують. Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Проаналізувавши наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Частиною першою статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Відповідно до частин третьої - шостої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини четвертій статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, ? це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Колегія суддів зауважує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод, тобто встановлення митної вартості за ціною договору (контракту). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Водночас застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, у спірному епізоді митного оформлення товарів позивача, Львівською митницею застосовано резервний метод визначення вартості товарів, що ввозяться, та обчислено митну вартість товарів на підставі попередніх митних декларацій. Разом з тим, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази судом першої інстанції встановлено, що для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Львівської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію від 01.09.2022 № UA209170/2022/067136. До вказаної митної декларації позивачем долучено такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №21VP01 від 08.11.2021; рахунок-проформа №21VP01 від 08.11.2021; рахунок-фактура (інвойс) №21VP01 від 02.08.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару №323 від 10.11.2021; банківський платіжний документ, що стосується товару №389 від 19.05.2022; договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг №20/05/2022 UKR від 20.05.2022; рахунок-проформа на надання транспортно-експедиційних послуг №2678/06/22 від 02.06.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №FS3238/06/2022 від 15.06.2022; банківський платіжний документ на оплату транспортних послуг №405 від 13.06.2022; договір транспортно-експедиційного обслуговування №27/12/19 від 27.12.2019; заявка від 25.08.2022 до Договору транспортно-експедиційного обслуговування №27/12/19 від 27.12.2019; рахунок на оплату №40-2208-0323 від 29.08.2022 по Договору транспортно - експедиційного обслуговування №27/12/19 від 27.12.2019; довідка про транспортні витрати №290822-1/40 від 29.08.2022; платіжне доручення № 1474 від 01.09.2022; накладна ЦІМ (СІМ) №30866601 від 31.07.2022; автотранспортна накладна (CMR) №371611 від 29.08.2022; митна декларація країни відправлення №430120220000027875 від 27.07.2022; митна декларація Республіки Польща №22PL301020NU5B33N0 від 29.08.2022; лист про страхування від 01.09.2022; видаткові накладні; прайс-лист; інтернет-пропозиція (порівняння цін на сайті Алібаба). Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією визначено за першим методом - за ціною договору в розмірі 1452601,59 грн (39722 дол. США або 3,64 дол. США за кілограм). Наданий до митного оформлення Інвойс від 08.11.2021 № 21VP01 у розумінні ст. 52 МК України містить відомості про вартість товарів. Судом першої інстанції також встановлено, що 01.09.2022 відповідачем надіслано позивачу вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайсл-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На вимогу декларантом надіслано: платіжний документ на оплату транспортних послуг, прейскурант (прайс-лист) виробника товару; перевізні документи, інтернет- пропозиції. Надаючи оцінку аргументам позивача про відсутність у відповідача правових підстав надіслання вимоги про надання додаткових документів, колегія суддів зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Із матеріалів справи слідує, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів (п.33), зазначено: митна вартість імпортованого товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України: додатків до зовнішньоекономічного договору, (інвойс); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізитні необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні, платіжні документи з попередніх поставок); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документацій каталоги; специфікацій прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення. У оскаржуваних рішеннях також вказано, що відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати такі методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2г (ст. 64 Митного кодексу України). Джерелом для коригування митної вартості стала інформація надана в рамках МД від 10.06.2022 №UA100340/2022/512726, де митна вартість такого товару становить 4,01 дол. США за кг. Згідно з пунктами 2 і 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Частиною третьою статті 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. При цьому частиною першою статті 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга статті 64 МК України). Згідно з частиною третьою статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2 і 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була скоригована, що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості товарів, відхилив можливість застосування наступних методів визначення митної вартості: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причин відсутності в митного органу і декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причин відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Товар за такими митними деклараціями ввозився за 6 (резервним методом), про що свідчить графа 43 «Митної декларації». Проте, митний орган не долучив жодного документу, який би відображав основні положення зовнішньоекономічних відносин таких компаній. Однак, при використанні Львівською митницею відомостей з митних декларацій, за якими було здійснено митне оформлення аналогічних товарів за значно вищою вартістю митний орган не обґрунтував, чи ідентичні товари розмитнювались за значно вищою вартістю, чи точно з такими характеристиками, такою ж самою вагою до того ж, сторонами правовідносин за такою митною декларацією є зовсім інші компанії, ввезення товару відбулося на зовсім інших умовах, до того ж декларантом навіть було обрано інший метод визначення митної вартості товару, про що свідчить цифра «6» у графі № 43 митної декларації. Окрім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. З урахуванням принципу свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки. При цьому, Львівська митниця, мотивуючи рішення про коригування митної вартості тим, що ТзОВ «Сікер» заявлені неповні відомості про митну вартість товарів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, лише констатувала ту обставину, подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: відповідно до п. 5.3 зовнішньоекономічного контракту №21VP01 від 08.11.2021 «Вартість упаковки входить до ціни товару», проте, у проформі та в інших товаросупровідних документах, зокрема у комерційному інвойсі №21VP01 від 02.18.2022 р. відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FOB (Free Carrier (… named port of shipment) Франко борт (… назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що обула фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Вiдповiдно до частини другої статті 53 Митного кодексу Украiни, згідно заявлених умов поставки, для пiдтвердження митної вартості товарiв подаються транспортні (перевiзнi) документи, а також документи, що містять вiдомостi про вартість перевезення оцінюваних товарiв. Вiдповiдно до положень наказу Міністерства фінансів України вiд 24.05.2012 № 599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та Правил її заповнення, для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що мiстить реквiзити сторiн, суму та умови платежу, іншi вiдомостi, вiдповiдно до яких встановлюється належнiсть послуг до товарів; банкiвськi та платiжнi документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг вiдповiдно до виставленого рахунка-фактури, а рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг вiд 29.08.2022№40-2208-0323, не містять вiдомостей щодо згаданих складових, заявка на перевезення до митного оформлення не подані. Однак, відповідач не навів доводів, на підставі яких він вважає, що до ціни товару, перелік яких наведений в прайс-листах, включені не всі складові вартості цього товару або будь-яких інших доводів в обґрунтування критичної оцінки цього документа. Усі числові значення у товаросупровідних документах щодо кожної з поставок сформовані на підставі даних, наданих продавцем, компанією - експортером, що підтверджуються його реквізитами. Стосовно того, що до митного оформлення у рахунках фактурах не виділено такої складової як вартість тари, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не враховано, п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту № 21VP01 від 08 листопада 2021 року визначено, що поставка товару здійснюється на умовах FOB NINGBO, а пунктом 5.3 передбачено кореспондуючу умову що вартість тари входить до ціни товару. Твердження відповідача у рішенні про коригування митної вартості про те, що «заявка на перевезення до митного оформлення не подана» не відповідає дійсності, а рахунок-фактура № 40- 2208-0323 від 29.08.2022 містить всі необхідні реквізити та підтвердження оплати. Отже, подані декларантом документи в повній мірі підтверджують надані позивачу транспортно-експедиційні послуги, а також підтверджують факт оплати позивачем за них. Стосовно твердження скаржника, що рахунок на перевезення виставлений ТОВ «Заммлер Україна» та вказання у графах 16, 23 СМR в якості перевізника вказано PE STAVSKYI Y.V. колегія суддів зазначає, що позивачем укладено з ТОВ «Заммлер Україна» Договір транспортно-експедиційного обслуговування №27/12/19 від 27.12.2019. Вказаний договір подавався до митного контролю і предметом його є надання позивачу транспортно-експедиторських послуг. Відповідно ТОВ «Заммлер Україна» є експедитором, а не перевізником, і не маючи власних транспортних засобів залучає їх для виконання своїх господарських зобов`язань перед ТОВ «Сікер», зокрема залучив перевізника PE STAVSKYI Y.V.. Таким чином всі транспортні витрати, які поніс ТОВ «Сікер» по Договору транспортно-експедиційного обслуговування з ТОВ «Заммлер Україна» включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору. Відповідач, як суб`єктом владних повноважень не довів суду, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Сікер» документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту. Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 серпня 2021 року у справі № 815/4256/16. З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900089/2 від 01 вересня 2022 року є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Дослідивши всі матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 296, ст. 300, ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 380/13089/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 28 березня 2023 року.