Постанова Полтавський апеляційний суд № 528/405/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 528/405/21 Номер провадження 22-ц/814/2496/23Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Юрченка Сергія Леонідовича на рішенняГребінківського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2022 року року, ухвалене суддею Татіщевою Я.В., повний текст рішення складено - дата не вказана у справі за позовом ОСОБА_1 (як правонаступника ОСОБА_2 ) до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, - В С Т А Н О В И В: 05 травня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Юрченко С.Л. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, в якому просив суд визнати за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 . Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 з 23.08.2006 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , після реєстрації шлюбу її прізвище було змінено на ОСОБА_6 . Його дружина ОСОБА_7 з 27.09.1986 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 та мала прізвище ОСОБА_9 . 03.05.1994 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 було розірвано і ОСОБА_10 повернула собі дошлюбне прізвище ОСОБА_11 . Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 03.05.1995 року позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння та поділ його в натурі задоволено. Визнано за ОСОБА_10 право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 , і виділено їй в натурі у житловому будинку: кухню пл. 9,2 кв.м., кімнату пл. 6,8 кв.м., сіни «а» з крильцями, 1/2 частину сараю «Б», яка використовується під господарський сарай, сажа «В», уборну «Д», 1/2 частину забору №2, 1/2 частину відмостки. Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 , і виділено йому в натурі у жилому будинку: кімнати пл. 14 кв.м. і пл. 6,3 кв.м., 1/2 частину сарая «Б», яка використовується під літню кухню, гараж «Е», гараж «и», погріб, 1/2 частину забора №2 і 1/2 частину відмостки. Колодязь залишено у спільному користуванні. ОСОБА_10 виділено у користування земельну ділянку площею 85 кв.м заштриховану червоним кольором на плані, розташовану від двору. ОСОБА_8 виділено в користування земельну ділянку площею 85 кв.м заштриховану синім кольором у плані, розташовану від вулиці понад гаражем. Двір залишено у загальному користуванні. Вказує, що після поділу житлового будинку з господарськими спорудами ОСОБА_8 виїхав з будинку АДРЕСА_1 і залишив свою 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами у користуванні ОСОБА_12 , про що у них була усна домовленість. Зазначає, що його дружина пояснювала, що ОСОБА_8 сказав їй, що вона може користуватися його часткою як їй заманеться. ОСОБА_8 покинув поділене рішенням суду помешкання і більше там не з`являвся, і дружина ОСОБА_7 користувалася його частиною як власною за домовленістю. У 2002-2006 року ОСОБА_7 з дозволу виконавчого комітету Гребінківської міської ради здійснила газифікацію будинку та добудувала підхідний погріб. У подальшому з 2006 року ОСОБА_2 і ОСОБА_7 проводили оплату за земельні ділянки, доглядали за усім будинком по АДРЕСА_1 , проводили поточний та косметичний ремонт, опалювали приміщення як своє власне, так і 1/2 частину будинку, яка належала ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружина ОСОБА_7 померла. 25.09.2015 року він отримав свідоцтво про право на спадщину, НАО570984, на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з: кімнати - 9,6 кв.м.; кімнати - 6,8 кв.м.; сіней «а»; 1/2 частини сараю «Б»; 1/2 частини саж «В»; вбиральні «Д»; погребу «М»; зливної ями №3; 1/2 частини огорожі № 2; відмостки І в спільному користуванні; колодязя № 1 в спільному користуванні. Зазначає, що після смерті дружини продовжував добросовісно користуватися як своєю частиною будинку, так і частиною, що належала ОСОБА_8 . У подальшому йому стало відомо, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві і там був похований за державний кошт. Після смерті ОСОБА_8 ніхто заяв про прийняття спадщини не подавав, хоча у нього є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому достеменно відомо, що його батько помер. Вказує, що з 2006 року і по сьогоднішній час він постійно користується, управляє житловим будинком по АДРЕСА_1 . Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 23 травня 2022 року замінено позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на його правонаступника ОСОБА_13 (а.с. 78-79). Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 13 липня 2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача виконавчий комітет Гребінківської міської ради Полтавської області (а.с. 96-97). Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 18 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_13 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що давність володіння могла вважатися добросовісною, якщо б первісний позивач ОСОБА_2 при заволодінні майном не знав і не повинен був знати про відсутність у нього підстав на набуття права власності. Зважаючи на те, що позивач не набув права власності на спірну частину житлового будинку, натомість за життя первісного власника набув права користування спірною частиною житлового будинку і це право ніким не оспорююється, та приймаючи до уваги те, що сам по собі факт користування первісним позивачем ОСОБА_2 цим майном не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю, суд дійшов до висновку, що у ОСОБА_2 на момент звернення до суду з позовом були відсутні підстави для набуття права власності на вказане майно відповідно до ст. 344 ЦК України. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвоката Юрченко С.Л. просить рішення першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що, виходячи з фактичних обставин справи, є усі ознаки, зазначені у ч. 1 ст. 343 ЦК України, для задоволення позову. Вказує, що у даному випадку у позові йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі, безтитульне заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. На даний час ОСОБА_1 добросовісно володіє саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння є безхазяйною, яка не має власника або власник якої невідомий, т.я. син ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_3 не прийняв спадщину, інші особи також право на спадщину не заявляли, тому є усі умови для набуття позивачем права на частину житлового будинку за набувальною давністю. Відзив на апеляційну скаргу не подано. До суду апеляційної скарги не з`явилися учасники справи, позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Юрченко С.Л. належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 16.03.2023 року судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на офіційну електронну адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 150,151). 16.03.2023 року на сайті «Судова влада України» розміщено оголошення про виклик ОСОБА_3 для участі у даній справі (а.с. 154). Представник третьої особи надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 155-157). Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заяви та клопотання від інших учасників справи про відкладення її розглядом не надходили. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 03.02.2022 року про призначення справи до апеляційного розгляду на 11-40 год. 29.03.2023 року розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин,первісний позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 23.08.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 83 (а.с. 9). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гребінківського районного управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 43 (а.с. 10). За життя ОСОБА_7 з 27.09.1986 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серія НОМЕР_3 , актовий запис №4 від 27.09.1986 року. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_4 , виданого 03.05.1994 року, шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 розірвано. Після розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_11 (а.с. 11). Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 03.05.1995 року позов ОСОБА_15 до ОСОБА_8 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння та поділ його в натурі задоволено. Визнано за ОСОБА_10 право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 , і виділено їй в натурі у житловому будинку: кухню пл. 9,2 кв.м., кімнату пл. 6,8 кв.м., сіни «а» з крильцями, 1/2 частину сараю «Б», яка використовується під господарський сарай, саж «В», уборну «Д», 1/2 частину забору № 2, 1/2 частину відмостки. Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 , і виділено йому в натурі в жилому будинку: кімнату пл. 14 кв.м. і пл. 6,3 кв.м., 1/2 частину сарая «Б», яка використовується під літню кухню, гараж «Е», гараж «и», погріб, 1/2 частину забора №2 і 1/2 частину відмостки. Колодязь залишено у спільному користуванні. ОСОБА_10 виділено в користування земельну ділянку площею 85 кв.м заштриховану червоним кольором на плані, розташовану від двору. ОСОБА_8 виділено в користування земельну ділянку площею 85 кв.м заштриховану синім кольором у плані, розташовану від вулиці понад гаражем. Двір залишено у загальному користуванні (а.с. 12). Після смерті дружини ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Іщенка І.М. та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з: 1/2 частини житлового будинку під номером АДРЕСА_1 на неприватизованій земельній ділянці, складається у цілому із житлового будинку загальною площею 59,3 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., зазначений літ «А-1»; сіни «а»; сарай «Б»; гараж «И»; вбиральня «Д»; погріб «М»; саж «В»; колодязь №1; огорожа № 2; вимощення «І»; зливна яма № 3, майно, яке успадковується складається з: кімнати -9,6 кв м; кімната -6,8кв м; сіни «а», 1/2 частина сараю «Б»; 1/2 частина саж «В»; вбиральня «Д»; погріб «М»; зливна яма № 3; 1/2 частина огорожі №2; відмостка І; колодязь №1 в спільному користуванні, що належали померлій на підставі рішення суду б/н від 03.05.1995 року, виданого Гребінківським районним судом Полтавської області; свідоцтво, серія НОМЕР_5 . Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, вказане майно зареєстровано 25.09.2015 року, індексний номер витягу 44513513. Свідоцтво зареєстровано у спадковому реєстрі, номер витягу 41614393 від 25.09.2015 року (а.с. 16- 19). Відповідно до інформаційної довідки №740 від 01.04.2021 року, виданої ФОП ОСОБА_16 , житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в книзі №20 за №2335 та в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстровий номер нерухомого майна 734142853208 за: ОСОБА_8 , 1/2 частина, договір купівлі продажу посвідчений державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори 01.03.1998 року за №277, та за ОСОБА_2 , 1/2 частина, свідоцтво про право власності на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Гребінківського районного нотаріального округу 25.09.2015 року №622. Відповідно до примітки житлова площа будинку змінилася за рахунок розібрання пічного опалення та внутрішнього перепланування приміщень, споруджено вбиральню «Д», гараж «И», погріб «М», зливна яма № НОМЕР_6 , вимощення І 1990 року, що відноситься до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що надають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію згідно з Постановою КМУ від 07.06.2017 року №406 (а.с. 23). Відповідно до рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області №785 від 30.08.2002 року ОСОБА_5 дозволено газифікувати житловий будинок по АДРЕСА_1 та відповідно до рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області №435 від 16.06.2006 року дозволено ОСОБА_5 побудувати підхідний погреб розміром 2,00 х 3,00 м. по АДРЕСА_1 (а.с. 25). Із довідки, виданої Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи №01/1458 від 08.09.2017 року, вбачається, що 25.07.2015 року до бюро було доставлено труп невідомого чоловіка з АДРЕСА_2 , 05.08.2015 року труп був впізнаний як ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Покійного було поховано за державний кошт на Північному кладовищі м. Києва 16.09.2015 року на підставі дозволу із прокуратури, на підставі попередньо наданого дозволу на поховання його сестрою ОСОБА_17 , зареєстрованою за адресою: с. Тарасівка Гребінківського району Полтавської області (а.с. 13). Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Гребінківської ДНК з метою оформлення спадкових прав щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 . За наслідками розгляду його заяви державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.06.2020 року. У постанові зазначено, що спадкова справа до майна померлого ОСОБА_8 згідно алфавітної книги в Гребінківській ДНК не заводилася, заяви про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини не подавалися. Заява про прийняття спадщини від ОСОБА_2 до Гребінківської ДНК не надходила, довідку про підтвердження факту постійного проживання разом з померлим ОСОБА_8 не надано. У видачі свідоцтва відмовлено на підставі відсутності правових підстав та роз`яснено право на звернення до суду (а.с. 27). ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, дана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_7 , виданим Гребінківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), актовий запис № 204 (а.с. 52). ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є племінником померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , прийняв після смерті дядька спадщину за заповітом та оформив право власності на спадкове майно. Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23.02.2022 року, серія НРТ 242297, підтверджується, що ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , отримав спадщину, на яку видано свідоцтво та яка складається з: 1/2 частини житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , який у цілому складається із: житлового будинку«А-1», житловою площею 36,7 кв.м., загальною площею 59,3 кв.м., прибудова «а»; сарай «Б»; саж «В»; вбиральня «Д»; гараж «И»; погріб «М»; колодязь №1; огорожа №2; вигрібна яма №3; вимощення «І», майно, яке успадковується складається з: кімнати - 9,6 кв м; кімната - 6,8кв м; сіни «а», 1/2 частина сараю «Б»; 1/2 частина саж «В»; вбиральня «Д»; погріб «М»; зливна яма №3; 1/2 частина огорожі №2; відмостка І; колодязь №1 в спільному користуванні, який належав померлому, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Гребінківського районного нотаріального округу Полтавської області Іщенко І.М., 25.09.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №

622. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 734142853208 (а.с. 76-77). Згідно відповіді Гребінківської ДНК №11/01-16 від 06.07.2022 року, що згідно алфавітної книги Гребінківської ДНК спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_8 в Гребінківській ДНК не відкривалася, заяви про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини не подавалися (а.с. 91). Як встановлено судом першої інстанції і дана обставина не спростовувалася первісним позивачем та його представником, а також правонаступником позивача, що після поділу спільного майна подружжя ОСОБА_9 , ОСОБА_18 з дозволу її колишнього чоловіка ОСОБА_8 продовжувала користуватися частиною його будинку як власною. І той факт, що первісний позивач та її чоловік ОСОБА_2 був обізнаний у тому, хто саме є власником 1/2 частини будинку, якою вони користуються і якою в подальшому користувався він сам, також не спростовано та підтверджено матеріалами позовної заяви. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного. Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Згідно постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України) (п. 9 постанови). Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду. Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного позову є визнання за ОСОБА_1 власності за набувальною давністю на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 . Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Як правильно встановив суд першої інстанції, спірний будинок на праві приватної власності належав померлим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по частині кожному, як колишньому подружжю. Після смерті ОСОБА_7 частину цього будинку успадкував чоловік померлої ОСОБА_2 , після смерті якого цю частину будинку успадкував його племінник ОСОБА_1 . Відповідач у справі ОСОБА_19 є сином ОСОБА_8 , який після смерті батька ОСОБА_8 не заявив у передбачений законом строк про свої спадкові права. Позивач у справі ОСОБА_2 за життя користувався усім спірним будинком та достовірно знав, кому належить решта його частина, а саме що вона належить колишньому чоловіку його дружини ОСОБА_8 . Згідно з частинами першою та четвертою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років. Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном. Аналізуючи поняття добросовісності володіння як ознаки набувальної давності за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю. Позивач не є добросовісним набувачем частини спірного домоволодіння, оскільки лише відкритість і безперервність користування цим майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України, враховуючи те, що ОСОБА_2 було відомо, кому належить решта 1/2 частина спірного домоволодіння. Доводи апеляційної скарги на рішення суду про те, що виходячи з фактичних обставин справи, є усі ознаки, зазначені у ч. 1 ст. 343 ЦК України, для задоволення позов, то ці доводи не заслуговують на увагу з вище вказаних підстав. Доводи апеляційної скарги про те, що у даному випадку у позові йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі, безтитульне заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю, що на даний час ОСОБА_1 добросовісно володіє саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння є безхазяйною, яка не має власника або власник якої невідомий, т.я. син ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_3 не прийняв спадщину, а інші особи також право на спадщину не заявляли, тому є усі умови для набуття позивачем права на частину житлового будинку за набувальною давністю, то ці доводи не впливають на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, не є підставою для його скасування. Інші доводи апеляційних скарг також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судових рішень, оскільки наведені в апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Юрченка Сергія Леонідовича - залишити без задоволення. РішенняГребінківського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 березня 2023 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов