Постанова 4820 № 686/4606/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/4606/23 Провадження № 33/4820/207/23 Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А. за участю секретаря судового засідання Цугеля А.В. особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та ВСТАНОВИЛА: Зміст оскарженого судового рішення і встановлені суддею І інстанції обставини Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн; стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп. Віповідно до постанови суду, 08.02.2023 біля 22 год. 10 хв. ОСОБА_1 , керуючи належним ТОВ «УЛФ -Фінанс» автомобілем «Hyundai Accent» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Грушевського в м. Хмельницькому в напрямку від вул. Героїв Майдану до вул. Подільської, при проїзді нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг (вулиць Грушевського - Подільської), порушуючи вимоги п.2.3.б, 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, не був уважний, рухаючись по другорядній дорозі не надав дорогу автомобілю «Volkswagem CC» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який під керуванням водія ОСОБА_2 здійснював проїзд цього ж самого перехрестя по вул. Подільській (по головній дорозі) в напрямку від ТРЦ «Либідь Плаза» до вул. Свободи та допустив з ним зіткнення. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди обидва вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 16.11 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУПАП. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, який був пропущений з поважних причин, скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2023 року та закрити провадження у справі. На думку ОСОБА_1 , зазначена постанова судді є незаконною та необґрунтованою, оскільки неповно з`ясовано обставини справи та не надано належної оцінки усім доказам, які містяться у матеріалах справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального законодавства. Ознайомившись із відеозаписами та іншими доказами, долученими до матеріалів справи, ОСОБА_1 вважає, що такий доказ як відеозапис зроблений відеокамерою спостереження, встановленою на будинку біля місця ДТП, з якого видно, що водій автомобіля «Hyundai Accent» перед виїздом на перехрестя вулиць Грушевського-Подільської не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», відсутній. ОСОБА_1 зазначає, що перед виконанням маневри виїзду на нерегульоване перехрестя вулиць Грушевського-Подільської водій автомобіля «Hyundai Accent» виконав вимоги дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» і рухаючись по вул. Грушевського зупинився перед перехрестям при непрацюючому світлофорі. У цей час перед перехрестям по вул. Подільській не було ніяких транспортних засобів, окрім автомобіля, який стояв у крайній правій смузі руху і не відновлював рух. За відсутності інших транспортних засобів на цьому перехресті водій ОСОБА_1 відновив рух і виїхав на перехрестя, однак у цей час із-за стоячого зліва автомобіля у крайній правій смузі руху по вул. Подільській на перехрестя на великій швидкості виїхав автомобіль «Volkswagen CC» під керуванням ОСОБА_2 , який допустив зіткнення з автомобілем «Hyundai Accent». При цьому під час зміни смуги руху водій автомобіля «Volkswagen CC» також порушила і вимоги пункту 34 ПДР України, оскільки безпосередньо перед перехрестям існує суцільна лінія дорожньої розмітки, яка розділяє смуги руху в одному напрямку по вул. Подільській, перетин якої заборонено усім учасникам дорожнього руху. На думку ОСОБА_1 винуватцем цього ДТП є саме водій автомобіля «Volkswagen CC» - ОСОБА_2 , яка раптово змінила смугу руху свого автомобіля по вул. Подільській із крайньої правої на ліву, порушивши при цьому вимоги пункту 34 ПДР, і не переконавшись у безпечності такого маневру, раптово на великій швидкості виїхала на перехрестя. Відтак, у діях ОСОБА_1 відсутнє порушення вимог дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено» і його дії не стали причиною зіткнення транспортних засобів, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. У поданій скарзі ОСОБА_1 також пояснює, що у судовому засіданні 23 лютого 2023 року було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, повний текст було складено 24 лютого 2023 року, у цей же день і вручено ОСОБА_1 . Вважає такі обставини пропуску 10-денного строку для оскарження поважними, тому просить поновити цей строк. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову Хмельницького міськрайонного суду від 23 лютого 2023 року скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставах, наведених в апеляційній скарзі. Наполягав, що зупинився на перехресті перед знаком, машини під керуванням ОСОБА_2 не було, він виїхав на перехрестя, зупинися після цього сталося ДТП, вважає, що ОСОБА_2 порушила ПДР та винна в ДТП. Потерпіла ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з`явилися, надали заяву, в якій просили відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний розгляд провести у їх відсутність. Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Мотиви суду Відповідно до вимог частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня ухвалення такої постанови. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки вважає його пропущеним з поважних причин. Відповідно до наданих матеріалів справи, постанова судді була хвалена 23 лютого 2023 року, тому останній день її апеляційного оскарження 05 березня 2023 року, що припадає на вихідний день. Апелянт звернувся зі скаргою до суду першої інстанції 06 березня 2023 року, на наступний робочий день. Чинні норми КУпАП не регулюють обчислення процесуальних строків у провадженнях про адміністративне правопорушення, тому за аналогією користуємося правилами обчислення процесуальних строків у кримінальному провадженні, якими встановлено, що у разі якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день. На підставі зазначеного вище, вважаю, що ОСОБА_1 не пропустив строк на апеляційне оскарження постанови судді, тому немає підстав для його поновлення. Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме статей 9 та 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 08.02.2023 року о 22.10 годині, керуючи належним ТОВ «УЛФ - Фінанс» автомобілем «Hyundai Accent», рухаючись по вул. Грушевського в м. Хмельницькому, при проїзді нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг (вулиць Грушевського - Подільської), порушив вимоги п.2.3.6, 16.11 ПДР, не був уважний, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю «Volkswagem CC», який під керуванням водія ОСОБА_2 здійснював проїзд цього ж самого перехрестя по вул. Подільській (по головній дорозі) в напрямку від ТРЦ «Либідь Плаза» до вул. Свободи та допустив з ним зіткнення. Внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постанова суду має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок наступними доказами: пояснення ОСОБА_1 (а/с 5), протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №146723 від 08 лютого 2023 року (а/с 1), схемою місця ДТП від 08.02.2023 (а/с 3), відеозаписом з бодікамер поліцейських, відеозаписом з камери відеоспостереження, яка встановлена на будинку біля місця ДТП та фотознімками з місця ДТП, наданими представником потерпілої (а/с 9-11). Наведені докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №146723 від 08.02.2023 року, складеним уповноваженою на те особою поліцейським взводу №2 роти №3 БУПП в Хмельницькій області ДПП старшим лейтенантом поліції Тарасюком А.М. , ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3.б, 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 1306 від 10.10.2001, не був уважний, рухаючись по другорядній дорозі не надав дорогу автомобілю «Volkswagem CC», який під керуванням водія ОСОБА_2 здійснював проїзд цього ж самого перехрестя по вул. Подільській (по головній дорозі) в напрямку від ТРЦ «Либідь Плаза» до вул. Свободи та допустив з ним зіткнення (а/с 1). Згідно з пунктом 2.3.б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Пунктом 16.11 ПДР України встановлено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Тобто, об`єктивна сторона даного правопорушення передбачає обов`язкове спричинення пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, то додатковим обов`язковим об`єктом даного виду правопорушення є також суспільні відносини у сфері власності. Умовами настання адміністративної відповідальності є наявний причинний зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №146723 від 08 лютого 2023 року має доказову силу лише у сукупності з іншими доказами, які дозволяють дійти беззаперечного висновку про винуватість особи, відносно якої складено протокол. Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, схему місця ДТП, надані письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , додані відеозаписи вважаю, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, оскільки водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.11 ПДР, рухаючись по другорядній дорозі та на перехресті нерівнозначних доріг не надав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, що призвело до зіткнення транспортних засобів, які отримали механічні ушкодження. Враховуючи встановлене, доводи ОСОБА_1 , що він перед виконанням маневри виїзду на нерегульоване перехрестя вулиць Грушевського-Подільської виконав вимоги дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», рухаючись по вул. Грушевського зупинився перед перехрестям при непрацюючому світлофорі, після чого продовжив рух, не заслуговують на увагу та не спростовують висновків суду щодо порушення ним вимог п.16.11 ПДР, оскільки зіткнення сталося на перехресті нерівнозначних доріг на полосі руху автомобіля потерпілої, яка не змінювала напрямку руху. Отже, треба зазначити, що під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом не наведено переконливих відомостей, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо його винуватості у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення. Відтак, ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями, зафіксованими у протоколі, про що свідчить його власноручний підпис та наявність його власноручних пояснень, доданих до матеріалів справи (а/с 5). Крім того, відповідно до відомостей зафіксованих у схемі місця ДТП, об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 , під`їжджаючи до перехрестя нерівнозначних доріг, рухався по другорядній дорозі, а ОСОБА_2 - по головній дорозі. Місце дорожньо-транспортної пригоди є перехрестя вул. Грушевського та вул. Подільської, що підтверджується відомостями, які зафіксовані в схемі місця ДТП (а/с 3). Відеозаписом зробленим камерою відеоспостереження, встановленою на будинку біля місця ДТП та фотознімків вбачається, що водій автомобіля «Hyundai Accent» р.д.н. НОМЕР_3 перед виїздом на перехрестя вул. Грушевського та вул. Подільської не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено»(а/с 9-12). Доводи апеляційної скарги, про те, що винуватцем ДТП та зіткнення транспортних засобів є водій автомобіля «Volkswagen СС» ОСОБА_2 , яка рухалась по вул. Подільській та раптово змінила смугу руху із крайньої правої на ліву, порушивши при цьому вимоги пункту 34 ПДР України (дорожня розмітка), і не переконавшись у безпечності такого маневру, на великій швидкості виїхала на перехрестя, на якому вже перебував автомобіль «Hyundai Accent» під керуванням ОСОБА_1 , вважаю безпідставними та розцінюю їх як обраний спосіб захисту та уникнення відповідальності. Більш того, відповідно до пункту 1.4 ПДР України, кожен з учасників дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Тобто, рухаючись по головній дорозі ОСОБА_2 об`єктивно не могла допустити, що інші учасники дорожнього руху, які рухаються по другорядній дорозі не нададуть їй перевагу у русі на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг. Аналізуючи послідовність дій учасників ДТП, апеляційний суд вбачає, що належне виконання ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3.б, 16.11 ПДР України унеможливлювало подію ДТП, а виконання цього пункту ПДР України було його обов`язком. Згідно зі статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, ОСОБА_1 не надав, не знайдено їх і при апеляційному перегляді. Суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, правильно визначив вид стягнення у межах, установлених статтею 124 КУпАП, відповідно до вимог статті 33 КУпАП, у межах передбаченого статтею 38 КУпАП строку. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 пункту 16.11 ПДР України, не встановлено порушень судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду або скасування призначеного покарання, отже апеляційна скарга ОСОБА_1 про скасування постанови судді першої інстанції та закриття провадження у справі не підлягає задоволенню. На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя