Постанова Київський апеляційний суд № 756/17069/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 756/17069/21 Головуючий у суді першої інстанції - Тиха О.О. Номер провадження № 22-ц/824/534/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у сумі 21 224,17 грн, 3% річних у розмірі 847,22 грн; інфляційні витрати у розмірі 2453,49 грн, моральну шкоду у розмірі 18 000 грн, а також понесені судові витрати. Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 вересня 2020 року приблизно о 19 год. 40 хв., в м. Києві на перехресті пр. Оболонського та пр. Степана Бандери сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , та автомобіля «BMW 530», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказано, що постановою Оболонського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП. Позивач зазначає, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «BMW 530», номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відповідно до Полісу № ЕР-193582164 від 03 грудня 2019 року. В порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач звернувся до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» з заявою про страхове відшкодування. Зазначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_1 , згідно ремонтної калькуляції №20-0334241 від 21 вересня 2020 року становить 44 711,05 грн. В подальшому, 02 лютого 2021 року ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» здійснило виплату страхового відшкодування позивачу у сумі 23 486,88 грн. Таким чином, різниця між спричиненим матеріальним збитком та виплаченою сумою страхового відшкодування становить 21 224,17 грн, яку повинен відшкодувати відповідач. Оскільки в добровільному порядку відповідач не бажає відшкодувати збитки, то позивач змушений звернутися з позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 21 224,17 грн, 3% річних у розмірі 847,22 грн; інфляційні витрати у розмірі 24 53,49 грн, а також судові витрати, понесені позивачем. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду у розмірі 18 000 грн, оскільки, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу та неможливістю користуватись ним, був порушений його звичайний спосіб життя, що вплинуло на його емоційний стан. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 21 224,17 грн, три відсотки річних у розмірі 847,22 грн, інфляційні збитки у розмірі 2 453,49 грн, моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 566,36 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що Оболонський районний суд міста Києва не мав права розглядати дану цивільну справу, оскільки місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано в Шевченківському районі міста Києва. ОСОБА_1 вважає, що порушення ним ПДР України знаходиться в безпосередньому причинному зв`язку із заподіянням матеріальної шкоди майну позивача й враховуючи, що він застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розмір заподіяної матеріальної шкоди не перевищує встановленого полісом страхового ліміту за шкоду, заподіяну майну. Таким чином, апелянт вважає, що звернення відбулось до неналежного відповідача. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року, а справу направити для розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва за встановленою підсудністю. 06 лютого 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_2 , відповідно до якого зазначено, що ДТП відбулось в Оболонському районі міста Києва, а тому, керуючись положеннями частини 6 статті 28 ЦПК України, районний суд правомірно відкрив провадження у справі вирішив даний спір по суті. ОСОБА_2 наголошує, що страхова компанія, в якій відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, виплатила йому страхове відшкодування за вирахуванням франшизи у розмірі 2 600 грн. Також у відзиві наголошується, що страхова компанія відшкодовує вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу без врахування зношеності деталей. Враховуючи зазначене, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2020 року приблизно о 19 год. 40 хв., в м. Києві на перехресті пр. Оболонського та пр. Степана Бандери сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 та автомобіля «BMW 530», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.22). Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року по справі №756/12672/20 (провадження № 3/760/6370/20), яка набрала законної сили 02 листопада 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124КУпАП (а.с.14). На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «BMW 530», номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відповідно до Полісу № ЕР-193582164 від 03 грудня 2019 року, яким передбачено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн, франшизу - 2 600 грн (а.с.15). Відповідно до ремонтної калькуляції страховика ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» №20-0334241 від 21 вересня 2020 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_1 , становить 44 711,05 грн. Сума збитку з урахуванням зношення запчастин (70%) становить 26 086,88 грн (а.с.16-20). На підставі вказаної калькуляції, з урахуванням коефіцієнту зносу та відрахуванням суми франшизи у розмірі 2 600 грн, ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» здійснило позивачу ОСОБА_2 виплату на підставі страхового акту № 200000334241 від 02 лютого 2021 року страхового відшкодування на суму 23 486,88 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ЗР010754 від 02 лютого 2021 року (а.с.21). Суд першої інстанції, погоджуючись із доводами позивача та, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , мотивував своє рішення тим, що вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, перевищує сплачений на користь позивача розмір страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 21 224,17 грн, як різниця між сумою вартості відновлювального ремонту та страховою виплатою, здійсненою в межах ліміту відповідальності. Крім того, судом також було зазначено, що до стягнення підлягають також три відсотки річних та інфляційні втрати. Визначаючи розмір моральної шкоди судом першої інстанції було зазначено, що враховуючи моральний стан позивача в результаті ДТП, де позивач отримав нервовий стрес, що призвело до душевних страждань, керуючись принципом справедливості, виваженості, розумності, суд дійшов висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач дійсно зазнав моральних страждань, яку суд визначає в розмірі 2 000 грн та яку вважає за необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача. Враховуючи критерій складності справи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції виходячи із наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 727/182/21, провадження № 61-11749св21, від 17 серпня 2022 року в справі № 761/15232/18 провадження № 61-19661св20 та інших). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18). Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц (провадження № 61-19062св20). Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень частини другої статті 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 265/5388/20 (провадження № 61-14462св21), від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц (провадження № 61-42292св18), від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 (провадження № 61-19св22). Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням, оскільки як передбачено законом, страхова компанія виплачує страхове відшкодування з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв