Постанова Київський апеляційний суд № 756/19621/21

Єдиний унікальний номер справи №756/19621/21 Провадження №22-ц/824/100/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. В обґрунтування вимог заяви зазначав, що 05.09.2019 відповідач особисто подала заяву про надання статусу безробітного, в якій власноруч вказала, що не відноситься до категорії зайнятого населення відповідно до ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» та через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Також, відповідач повідомила, що ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та несе відповідальність за достовірність поданих даних та відомостей, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення на випадок безробіття. Наказом Оболонської районної філії КМЦЗ №НТ190911 від 11.09.2019 року відповідачу надано статус безробітного з 05.09.2020 року. Згідно з наказом від 12.09.2019 року №НТ190912 як застрахованим особам без урахування страхового стажу відповідно до ч. 2, 4 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідачу призначено допомогу по безробіттю з 12.09.2019 року. Наказом Оболонської районної філії КМЦЗ від 07.09.2020 року №НТ200907 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку із закінченням строку виплати. Наказом Оболонської районної філії КМЦЗ №НТ210121 від 21.01.2021 року відповідачу припинено реєстрацію як безробітного у зв`язку з встановленням факту виконання зареєстрованим безробітним оплачуваної роботи. При здійсненні обміну інформацією з Пенсійним Фондом України позивачем виявлено інформацію про нарахований відповідачу дохід в ГУ МВС України в м. Києві у період перебування на обліку в центрі зайнятості у статусі безробітної. 12.01.2021 року Київським міським центром зайнятості складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №58. Згідно висновків Акту - ОСОБА_1 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 №640/14667/19 наказом ГУ МВС України в м. Києві від 11.01.2020 №1 о/с поновлено на посаді з 24.07.2019. Згідно з розрахункового листа їй нарахована виплата за рішенням суду у сумі 15 033,54 грн за період 24.07.2019 по 12.12.2019 року. 11.01.2020 року ліквідаційна комісія ГУ МВС України в м. Києві листом №1/48-Нч повідомила ОСОБА_1 про поновлення наказом №1 о/с від 11.01.2020 року на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління ГУ МВС України в м. Києві та надіслали завірену копію вищезазначеного наказу. Таким чином, перебуваючи на обліку в Оболонській районній філії КМЦЗ, відповідач не повідомила про поновлення наказом №1 о/с від 11.01.2020 на роботі за рішенням суду, відтак втрату статусу безробітньої з дня видання відповідного наказу. Оболонською районною філією КМЦЗ 26.01.2021 року видано наказ №11/278-02/21, відповідно до якого прийнято рішення щодо повернення ОСОБА_1 нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення. Згідно довідки-розрахунку від 22.01.2020 року №42 розмір нарахованого та виплаченого відповідачу матеріального забезпечення на випадок безробіття з 11.01.2020 року по 31.01.2020 року становить 7 065,70 грн. Відповідач відмовилась ознайомлюватися з рішенням про повернення коштів, про що складено відповідний акт від 26.01.2021 року. Відповідач у добровільному порядку вищезазначені кошти не повернула. Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 свідомо не повідомила позивача про поновлення на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління ГУ МВС України в м. Києві наказом від 11.01.2020 року на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, що свідчить про недобросовісність її дій, сума виплаченого матеріального забезпечення за період з 11.01.2020 року по 31.01.2021 року в розмірі 7065,70 грн підлягає поверненню. На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з відповідача розмір нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття з 11.01.2020 по 05.09.2020 в сумі 7 065,70 грн. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості грошові кошти у розмірі 7065,70 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 270,00 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу повністю в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач не знала про наявність наказу про поновлення на роботі, оскільки перебувала за межами Києва та дізналась про такий лише 25.06.2020 року, про що свідчить її підпис на ньому. Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що позивач просив стягнути з неї кошти за весь час їх нарахування, однак відповідача фактично поновили та звільнили, вона не перебувала у робочих відносинах за той період, за який з неї стягуються кошти. 18 квітня 2023 року позивач направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу. 08 травня 2023 року від відповідача на адресу суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. 16 травня 2023 року на адресу суду від позивача надійшло заперечення. Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступних висновків. У ході розгляду справи судом було встановлено, що 05.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві із заявою про надання статусу безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та із заявою призначення виплати допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Відповідно до Додатку №2 до Індивідуального плану працевлаштування безробітного «Права та обов`язки зареєстрованих безробітних», який підписано відповідачем 12.09.2019 року, остання ознайомлена з обов`язками безробітного, зокрема, з тим, що безробітний зобов`язаний своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення, надання соціальних послуг та припинення реєстрації. Згідно з відомостями, що містяться у Персональній картці №027819090300011 відповідачу ОСОБА_1 було надано статус безробітного з 05.09.2019 року. Як убачається з витягу з наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 (ПК №027819090300011), виданий Оболонською районною філією Київського міського центру зайнятості КМЦЗ: наказом від 11.09.2019 року №НТ190911 затверджено надати статус безробітного з 05.09.2019 року; наказом від 12.09.2019 року №НТ190912 затверджено призначити допомогу по безробіттю з 12.09.2019 року по 05.09.2020 року; наказом від 12.09.2019 року №НТ190912 затверджено розпочати виплату допомоги по безробіттю з 12.09.2019 року; наказом від 07.09.2020 року №НТ200907 затверджено припинити виплату допомоги по безробіттю з 06.09.2020 року; наказом від 21.01.2021 року №НТ210121 затверджено припинити реєстрацію безробітних з 21.01.2021 року; наказом від 26.01.2021 року №НТ210126 затверджено повернути кошти у встановленому порядку відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та повернути кошти за рахунок роботодавця з 12.09.2019 року; наказом від 26.01.2021 року №НТ210126 затверджено повернути кошти у встановленому порядку відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» - сума боргу 7 065,70 грн по 05.09.2020 року. Згідно з Актом №58 від 12.01.2021 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено, що в результаті обміну інформації Державного центру зайнятості з Пенсійним фондом України отримана інформація про нарахований дохід ОСОБА_1 в ГУ МВС України в м. Києві у період перебування особи на обліку в центрі зайнятості у статусі безробітної з 05.09.2019 року по час складання акту. Висновки розслідування: ОСОБА_1 звільнена з ГУ МВС України в м. Києві з 23.07.2019 року згідно з пп. «г» (через скорочення штатів) п. 64; наказом ГУ МВС України в м. Києві від 11.01.2020 №1 о/с на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2019 №640/14667/19 ОСОБА_1 поновлена на посаді з 24.07.2019 року; згідно з наказом від 27.03.2020 року «12 о/с ОСОБА_1 звільнена з органів внутрішніх справ в запас згідно з пп. «г» (через скорочення штатів) п. 64; згідно розрахункового листа за квітень 2020 року ОСОБА_1 нарахована виплата за рішенням суду у сумі 15 033,54 грн за період з 24.07.2019 року по 12.12.2019 року. Відповідно до наказу ГУ МВС України в м. Києві від 23.07.2019 року №15 о/с звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України майора міліції оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Довгань Н.Ю. 23.07.2019 року. Згідно з наказом ГУ МВС України в м. Києві від 11.01.2020 №1 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві з 24.07.2019. Підстава - рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 року №640/14667/19. Відповідно до наказу ГУ МВС України в м. Києві від 27.03.2020 №12 о/с звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Довгань Н.Ю. 04.04.2020 року. Як убачається із розрахунку заробітної плати за квітень 2020 року ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , здійснено виплату за рішенням суду в розмірі 15 033,54 грн. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 , виданої Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 17.07.2020 року, за період з 24.07.2019 року по 12.12.2019 року загальна сума доходу становить 15 033,54 грн. Відділом бухгалтерського обліку Київського міського центру зайнятості 22.01.2021 року за №42 складено довідку-розрахунок, відповідно до якого ОСОБА_1 , яка була зареєстрована як безробітна в Оболонській районній філії КМЦЗ, отримала допомогу по безробіттю за період з 11.01.2020 по 05.09.2020 у розмірі 7 065,70 грн, яка підлягає поверненню. Згідно з наказом Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості визнано виплачене матеріальне забезпечення ОСОБА_1 за період з 11.01.2020 року по 05.09.2020 року у розмірі 7 065,70 грн. є безпідставним та таким, що підлягає поверненню з вини особи. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, зазначив, що ОСОБА_1 будучи позивачем у справі №640/14667/19, де предметом спору було, зокрема, поновлення її на роботі, була зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Основним доводом апеляційної скарги є те, що відповідач не знала про наявність наказу про поновлення на роботі, оскільки перебувала за межами Києва та дізналась про такий лише 25.06.2020 року. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Згідно зі ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного припиняється у разі, зокрема: зайнятості особи; подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг; встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг. За положеннями ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов`язані, серед іншого, інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону. Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , яка була зареєстрована як безробітна в Оболонській районній філії КМЦЗ з 05.09.2019 року по 05.09.2020 року, була поновлена на посаді в органах внутрішніх справ наказом від 11.01.2020 року на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 року апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 року змінено в резолютивній частині, виклавши абзац четвертий резолютивної частини у наступній редакції6 стягнуто з Дарницького управління Головного управління МВС України в м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15033, 54 грн. З указаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 була присутня під час розгляду справи в Шостому апеляційному адміністративному суді, що свідчить про те, що відповідач була обізнана про ухвалення судом першої інстанції рішення про поновлення її на роботі, яке в цій частині підлягало негайному виконанню незалежно від його оскарження. Крім того, судом встановлено, що листом №1/48-Нчвід 11.01.2020 року ліквідаційна комісія ГУ МВС України в м. Києві повідомила гр. ОСОБА_1 про поновлення на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління ГУ МВС України в м. Києві на надіслала завірену копію наказу №1о/с від 11.01.2020 року щодо вищевказаного поновлення. Тому посилання відповідача на те, що вона перебувала за межами Києва та дізналась про такий наказ лише 25.06.2020 року, про що свідчить її підпис на ньому, є безпідставними, оскільки видання вказаного наказу було здійснене саме на виконання рішення суду, про яке відповідач достеменно знала. При цьому фактично поновлення на роботі відповідача передбачає обов`язок приступити до роботи та право на отримання заробітної плати за місцем роботи, що виключає можливість отримання допомоги по безробіттю, що також було достеменно відомо відповідачу. У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року справа № 545/'164/17-ц зазначено, що «неповідомлення особою обставини, яка не дає право їй для визнання її безробітною, свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та відповідно до частини третьої ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення» Отже відповідач не повідомила відповідача про вказані обставини в строк, встановлений, законом, чим порушила покладені на неї законом обов`язки. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що посилання відповідача на те, що вона була необізнана про існування наказу про її поновлення на посаді не підтверджено належними та допустимими доказами. Не спростовують висновків суду доводи скарги про відсутність підстав для стягнення з відповідачки сум отриманої допомоги за період з 11.01.2020 року по 05.09.2020 року, тобто з моменту поновлення відповідача на посаді, оскільки відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, до їх припинення, тобто в даному випадку з 11.01.2020 року по 05.09.2020 року, що і було належним чином вирішено судом. Крім того, колегія суддів зазначає, що жодних штрафних санкції позивач не вимагав, а заявив вимогу про стягнення лише фактично виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття. Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції не врахував, що позивач просив стягнути з неї кошти за весь час їх нарахування, однак відповідача фактично поновили та звільнили, вона не перебувала у робочих відносинах за той період, за який з неї стягуються кошти, не можуть бути прийняті апеляційним судом. Після поновлення на роботі у відповідача припинилося право на отримання допомоги по безробіттю з часу такого поновлення. У випадку наступного звільнення з роботи, відповідач мала можливість знову стати на облік до центру зайнятості, однак матеріали справи не місять доказів, що відповідач зверталася до Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного. Доводи апеляційної скарги відповідачапро порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норми процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин справи та дотриманням норм матеріального права при її вирішенні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.О. Журба Судді: Т.О. Писана К.П. Приходько