Постанова Харківський апеляційний суд № 953/15180/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «28» березня 2023 року м. Харків справа № 953/15180/21 провадження № 22ц/818/179/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., за участю секретаря Волобуєва О. О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , відповідач - Акціонерне товариство «Альфа Банк» представниця відповідача Кравцова С. М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа Банк» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2021 року в складі судді Ляха М.Ю. в с т а н о в и в: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання іпотечного договору розірваним, в якому просив визнати іпотечний договір № 805/13/26/5-1942, посвідчений 05 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Рєзнік А.О. за реєстровим номером № 2422, розірваним з підстав, передбачених частиною 2 статті 651 ЦК України. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, яка мотивована тим, що він добросовісно та у встановленому законодавством порядку користувався майном, яке належало йому на праві приватної власності, а саме, квартирою за АДРЕСА_1 , в якій постійно проживає разом зі своєю сім`єю, починаючи з 2005 року, яке набуто ним на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Рєзнік А.О. (номер в реєстрі №2413) від 05 жовтня 2005 року. Зазначив, що вищевказаний іпотечний договір укладено між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Укрсоцбанк», що на даний момент припинив своє існування, на забезпечення вимог за кредитним договором № 805/16/21-1/5-669 від 05 жовтня 2005 року. Із рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2017 року у справі № 643/13821/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 805/16/21-1/5-669 від 05 жовтня 2005 року вбачається, що у задоволенні позовних вимог банку відмовлено, банк не звертався за поновленням строків позовної давності та не оскаржував зазначене рішення суду, тому рішення суду набуло чинності. Вказав, що на даний момент, пред`явлення вимоги до позивача із приводу стягнення коштів за кредитним договором у судовому порядку неможливе, а наявність та розмір фактичної заборгованості перед відповідачем є спірним та не з`ясовувався у будь-який спосіб. Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, підставою для перереєстрації права власності на квартиру за АДРЕСА_1 став іпотечний договір № 805/13/26/5- 1942, посвідчений 05 жовтня 2005 року. Вважав, що перереєстрація права власності на вказану квартиру відбулась з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Фактичне стягнення іпотечного майна вирішено у позасудовий спосіб. Посилався на те, що із довідки про осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні вбачається, що у зазначеній квартирі проживають, крім нього, також дружина та малолітній син, яке є єдиним нерухомим майном, що належить позивачу на праві приватної власності. Будь-які дії з вселення сторонніх осіб та/або виселення його разом із сім`єю неправомірно та суттєво погіршать становище малолітньої дитини. Вважав, що на даний момент існує реальна загроза унеможливлення виконання рішення суду, оскільки відповідач вважається власником квартири, і тому може вчинити з нею подальші дії з продажу, передання в оренду або переобладнання, а також вимагати його виселення із родиною. Просив заборонити Акціонерному товариству «Альфа Банк» фактично розпоряджатися та користуватися спірним майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті та набрання законної сили рішенням суду. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Альфа Банк» розпоряджатися та користуватися спірним майном за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення справи по суті та набрання законної сили рішення суду. Не погоджуючись з ухвалою суду Акціонерне товариство «Альфа Банк» до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у забезпеченні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач діє недобросовісно та вчиняє дії, які можуть призвести до неможливості виконання майбутнього рішення у даній справі в разі задоволення позовних вимог. Навпаки, має місце недобросовісна поведінка саме з боку позивача у вигляді невиконання взятих на себе зобов`язань. Більш того, ні заява, ні ухвала навіть не містять жодних обґрунтувань щодо підстав для вжиття заходів забезпечення позову, окрім наявності самого позову. Зазначив, що будь-яких перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог про визнання іпотечного договору розірваним не вбачається, оскільки наслідками розірвання договору є припинення зобов`язань сторін за ним. У разі, якщо розірвання договору здійснюється в судовому порядку, то розірвання договору відбувається з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Жодних інших дій виконання ймовірного рішення суду з урахуванням того, як викладені позовні вимоги, не вимагатиметься. Посилався на те, що позивачем не лише не додано жодного документа, який би підтверджував, що нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, більш того, навіть жодного посилання на таку ймовірність, як на підставу для задоволення заяви судом зроблено не було. Доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, у разі відчуження спірного нерухомого майна, наведено також не було. Зазначив, що судом першої інстанції не враховано те, що на спірне майно вже накладено арешт, а постановою Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у справі № 953/9574/21 частково задоволено апеляційну скаргу банку, ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року в частині заборони банку вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду, переобладнання або зміни статусу, фактичного зняття, використання, вселення/виселення осіб до квартир АДРЕСА_1 скасовано та відмовлено в задоволенні вимог заяви в цій частині, в іншій частині (накладення арешту) залишено без змін. 14 грудня 2022 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява Акціонерного товариства «Альфа Банк» щодо зміни назви банку на Акціонерне товариство «Сенс Банк» без зміни організаційно правової форми. При цьому надано до заяви копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 02 грудня 2022 року та копію витягу з Державного реєстру банків. 02 лютого 2023 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважав ухвалу суду законною, а апеляційну скаргу необгрунтованою. Зазначив, що заходи забезпечення позову є співмірними та адекватними. Посилався на правову позицію Верховного Суду щодо існування ризику відчуження спірного майна у разі не накладення арешту ( постанова від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20) та співмірності заходів забезпечення позову (постанова від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21 (провадження №61-14463св21),13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження №61-549св21), 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), 20 лютого 2019 року у справі №754/4437/18 (провадження №61-4764св18) тощо. До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися. Клопотань щодо відкладення розгляду справи не надали. 28 березня 2023 року від представниці банку надійшла заява про розгляд справи без її участі. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа Банк» необхідно задовольнити, ухвалу суду скасувати. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання іпотечного договору розірваним. Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2021 року відкрито провадження у справі. В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 вважав, що оскільки 05 жовтня 2005 року здійснено перереєстрацію спірної квартири на відповідача за іпотечним договором, відмовлено банку в задоволенні позову 27 липня 2017 року за рішенням суду, яке є чинним, та була спроба проникнення 19 травня 2021 року до квартири працівників воєнізованої охорони банку, які діяли за їхніми поясненнями на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 15 квітня 2021 року, є підстави для задоволення його заяви. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку. Відповідно до пунктів 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Процесуальний закон передбачає право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення позову обґрунтовано, зокрема тим, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення та порушить право на ефективний захист. Колегія суддів наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Як вбачається із змісту позову предметом спору у даній справі є визнання іпотечного договору № 805/13/26/5-1942, посвідченого 05 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Рєзнік А.О. за реєстровим номером № 2422, який позивач просив розірвати з підстав, передбачених частиною 2 статті 651 ЦК України, що передбачає підстави для зміни або розірвання договору. Розірвання будь якого договору без наслідків майнового характеру є немайновою вимогою. У випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки не матиме зобов`язального характеру. Договір буде вважатися розірваним без вчинення додаткових дій, необхідних для його виконання. Тому запропонований позивачем вид забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Альфа Банк» розпоряджатися та користуватися спірним майном є неспівмірним із заявленими вимогами та неналежним засобом задля усунення ризику невиконання рішення суду в цій справі. Подібні за змістом правові висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 263/4484/18 (провадження № 61-40585св18), від 21 липня 2021 року у справі № 295/10464/20 (провадження № 61-7417св21), від 04 травня 2022 року у справі № 570/2296/21 (провадження № 61-89св22), від 29 червня 2022 року у справі № 161/16230/21 (провадження № 61-246св22). Таким чином, заходи забезпечення, про вжиття яких просив позивач, не стосуються майбутнього рішення суду про задоволення позовних вимог щодо визнання іпотечного договору розірваним та не впливають на можливість його виконання. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення позову обумовлено ризиками, що можуть виникнути при виконанні рішення суду, в разі ухвалення такого на користь позивача. Доводи, викладені ОСОБА_1 в заяві не свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або поновити його порушені чи оспорювані права та інтереси. Також, доказів реальної загрози щодо ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду ОСОБА_1 не надав. Крім того, в матеріалах справи міститься постанова Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року, якою вжито заходи забезпечення позову, та яка є чинною. Посилання представника ОСОБА_1 на правові позиції у визначених ним у відзиві на апеляційну скаргу постановах Верховного Суду стосуються спорів, в яких заявлені вимоги майнового характеру, які мають істотні майнові наслідки і від настання яких залежить доля майна заявника. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто об`єктивні обставини та (або) припущення щодо обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. У цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Однак, об`єктивних обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, позивачем не наведено. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції в порушення принципів розумності, співмірності, норм процесуального права та неправильно застосувавши норми матеріального права, необґрунтовано задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, надавши оцінку щодо належності способу захисту права, за яким звернувся позивач до суду, та не оцінивши доводи заяви про забезпечення позову. У зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вимоги банку, викладені в апеляційній скарзі щодо того, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами ОСОБА_1 , та не впливають на можливість виконання в майбутньому рішення суду є обгрунтованими. Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті. Керуючись ст. ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа Банк» (Акціонерного товариства «Сенс Банк») - задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 28 березня 2023 року.