Постанова Кропивницький апеляційний суд № 402/1650/14

ПОСТАНОВА Іменем України 22 березня 2023 року м. Кропивницький справа № 402/1650/14 провадження № 22-ц/4809/386/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І., за участі секретаря Гончар В. В., учасники справи: заявник Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», заінтересована особа ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2022 року у складі судді Терновенко А. В. і В С Т А Н О В И В: В жовтні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із заявою та просило: -поновити строк пред`явлення виконавчого документу № 402/1650/14-ц від 09.12.2015, виданий Ульяновським районним судом Кіровоградської області; -видати дублікат виконавчого документу № 402/1650/14-ц від 09.12.2015, виданий Ульяновським районним судом Кіровоградської області. Заява мотивована тим, що рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 25.12.2014 задоволено позовні вимоги позивача у повному обсязі та 09.12.2015 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № KGGAGA 0000000072 від 10.06.2008 у розмірі 20 311,73 доларів США, що складає 282 129,88 грн та судові витрати у розмірі 2 821,30 грн. 18.05.2016 за даним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження № 51156110, а 25.01.2018 державним виконавцем Благовіщенського РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Філіп Н.В. вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Станом на 17.10.2022 виконавчий лист на адресу стягувача не надходив, його пошуки не призвели до позивтивних результатів, а тому заявник вважає, що його було втрачено при пересиланні, як наслідок, звернувся до суду із заявою. Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2022 року заяву АТ КБ «ПриватБанк», про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задоволено. Поновлено АТ КБ «ПриватБанк» пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у цивільній справі №402/1650/14-ц, виданого 09.12.2022 на підставі рішення Ульяновського районного суду, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 20311,73 доларів США, що за курсом 13,89 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.08.2014 складає 282 129,88 грн - заборгованості за кредитним договором, та 2821,30 грн - судових витрат. Видано дублікат виконавчого листа, виданого Ульяновським районним судом Кіровоградської області 09.12.2015, по цивільній справі №402/1650/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 20311,73 доларів США, що за курсом 13,89 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.08.2014 складає 28 2129,88 грн - заборгованості за кредитним договором, та 2 821,30 грн - судових витрат. Ухвала суду мотивована тим, що виконавчою службою не надано документального підтвердження направлення виконавчого листа стягувачеві, а тому є підстави вважати, що виконавчий лист втрачено не з вини стягувача, як наслідок, наведені заявником причини пропуску строку є поважними, а вимоги заявника є доведеними. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2022 року та відмовити АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу для виконання. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, адже заявником не доведено факт неотримання ним виконавчого листа. В заявника був ідентифікатор виконавчого провадження, за яким він міг слідкувати за виконавчим провадженням і за чотири роки в нього було достатньо часу з`ясувати долю виконавчого провадження. ОСОБА_1 вважає, що доказами неотримання поштвого відправлення міг бути будь-який письмовий документ (акт, лист, повідомлення тощо), одержавний за результатами звернення заявника чи його представника до поштового відділення з метою проведення перевірки. З огляду на викладене, суд першої інстанції не встановив втрату та поважність причин пропуску строків пред`явлення до виконання виконавчих листів, а заявник жодних документів на підтвердження своїх вимог не надав, що є підставою для відмови в задволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення. Від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2022 року без змін. В судовому засіданні апеляційного суду представник АТ КБ «ПриватБанк» адвокат Кирдан А. В. заперечував проти доводів апеляційної скарги. ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою. Відповідно до положень ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки заінтересована особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглянути справу без її участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що за рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області, 09.12.2015 було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 282 129,88 грн заборгованості за кредитним договором та 2 821,30 грн судових витрат, за яким 18.05.2016 було відкрито виконавче провадження № 51156110. 25.01.2018 державним виконавцем Благовіщенського РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Філіп Н.В. винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, але станом на 17.10.2022 виконавчий лист на адресу стягувача не надійшов. Задовольняючи заяву АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що виконавчою службою не надано документального підтвердження про направлення виконавчого листа стягувачеві, а тому є підстави вважати, що виконавчий лист втрачено не з вини стягувача, як наслідок, вимоги заявника вважав доведеними. Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України. Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії). До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України. Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17 (провадження № 61-29св17), від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11 (провадження № 61-41846св18). Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 02 червня 2016 року № 1404-VIII) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю у повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»). За змістом ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди. Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника. Згідно висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. У контексті передбаченого ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року права на справедливий суд, яке відповідно до ст. 2 ЦПК України є завданням цивільного судочинства Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження у цивільних справах, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання (див. «Стаднюк проти України» (Stadnyuk c.Ukraine), N 30922/05, п. 21, 27 листопада 2008 року).Однак виконавче провадження не може бути відокремлене від судового розгляду, і тому вони мають розглядатись як цілісний процес (див.«Сіка проти Словаччини» (Sika c. Slovaquie), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року; «Побегайло проти України» (Pobegailo c. Ukraine), N 18368/03, п. 18, 29 березня 2007 року). Європейський суд з прав людини у контексті змісту права на справедливий суд також зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (Жовнер проти України, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року). Суд враховує вказану практику Європейського суду з прав людини, однак вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку суд лише сприяє стягувачу у його намаганні звернути стягнення на підставі рішення суду, і самостійно не вправі ініціювати це питання. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Крім того, законодавець пов`язує право на отримання стягувачем дубліката виконавчого листа з втратою його оригіналу, а також незавершеним строком для пред`явлення його до виконання, що є запобіжником від подвійного стягнення боргу. За таких обставин першочерговим є вирішення судом питання стосовно наявності поважних підстав пропуску строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа. Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Матеріалами справи підтверджується, що заочним рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму боргу по кредитному договору № KGGAGA 0000000072 від 10.06.2008 у розмірі 20 311,73 доларів США, що за курсом 13,89 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.08.2014 складає 282 129,88 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» судові витрати у розмірі 2 821,30 грн (а. с. 34-36). На виконання зазначеного рішення Ульяновським районним судом Кіровоградської області 09 грудня 2015 року було видано виконавчий лист, що підтверджується його копією (а. с. 53). Згідно інформації про виконавче провадження № 51156110 18.05.2016 державним виконавцем Кучером В. В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 25.12.2014, виданого Ульяновським районним судом Кіровоградської області у справі № 402/1650/14-ц (а. с. 50-52). Постановою старшого державного виконавця Благовіщенського РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Філін Н. В. 25.01.2018 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» узв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, повернув вказаний виконавчий лист стягувачу (а. с. 48-49). 11.10.2022 АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до начальника Благовіщенського ВДВС у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про видачу виконавчого документа (а. с. 47). 17.10.2022 Благовіщенський ВДВС у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повідомив стягувача про те, що виконавче провадження № 511156110 на виконанні у відділу не перебуває, адже 25.01.2018 виконавчий лист № 402/1650/14-ц від 25.12.2014 було повернуто (а. с. 75). Враховуючи, що виконавчий документ повернуто стягувачу 25.01.2018, строк пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання згідно положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сплив через 3 роки - 25.01.2021. Звертаючись до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, АТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що виконавче провадження № 51156110 було закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» згідно постанови про повернення виконавчого листа стягувачу від 25.01.2018, проте, виконавчий лист на адресу банку не надходив, а у зв`язку із його втратою із незалежних від стягувача обставин виникла необхідність в поновленні строку для його виконання. Суд приходить до висновку, що наведені в заяві АТ КБ «ПриватБанк» обставини не можна вважати поважними причинами пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання протягом тривалого часу до моменту звернення до суду із вказаною заявою, оскільки вони не доводять існування обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу вчинити процесуальну дію у встановлений законом строк. Суд звертає увагу, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження. Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції. Банк, який є юридичною особою, зобов`язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах ДВС. Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача. Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування. Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд. Таким чином, враховуючи вимоги з п. п. 17 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про видачу дублікатів виконавчих листів, адже суд може видати дублікат виконавчого листа, якщо стягувач звернувся з заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання і така видача передбачена законодавством лише у разі його втрати. На викладене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо задоволення вимог заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання. Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа. Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2022 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення на примусове виконання. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В порядку розподілу судових витрат, враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 536 грн 80 коп судового збору. Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2022 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 27.03.2023. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді О. Л. Карпенко О. І. Чельник