Постанова 4817 № 599/331/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 599/331/23Головуючий у 1-й інстанції Іваницький О.Р. Провадження № 33/817/121/23 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.4 ст.172-11 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 березня 2023 р. м. Тернопіль Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2023 року, в с т а н о в и в: Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-11 ч.4 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 Ваврівгривень. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. Як визнав суд, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 08 січня 2023 року в умовах особливого періоду (воєнного стану) вчасно не з`явився на службу без поважних причин та був відсутній на службі протягом 16 годин, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-11 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вказує, що при винесенні вказаної постанови Зборівським районним судом порушено норми матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що відсутні підстави притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки склад адміністративного правопорушення за даною статтею, передбачає відсутність поважних причин нез`явлення на військову службу, проте, ОСОБА_1 повідомляв командування військової частини про причини невчасного прибуття на службу, які, на його думку, були поважними, а саме: сімейні обставини, перебування дружини у емоційно-стресовому стані. Зазначає, що протокол про військове адміністративне правопорушення № А5509 від 14.02.2023 відносно нього був складений не уповноваженою на те особою. Вказує, що на нього було накладено адміністративне стягнення з порушенням, оскільки подія мала місце 08.01.2023, а зміни до ст. 172-11 КУпАП набули чинності 27.01.2023, а тому при наявності правопорушення, на нього слід було накласти штраф у розмірі "від сімдесяти до сто сорока п`яти" неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Крім цього вважає, що з нього незаконно стягнено судовий збір, що суперечить п. 12 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки військово службовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків - звільнені від сплати судового збору. Просить скасувати постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2023 року відносно нього та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. ОСОБА_1 повідомив суд про неможливість явки в судове засідання у зв`язку з проходженням лікування, однак не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності. За наведених обставин, вважаю за можливе розглянути справу про адміністративне правопорушення за апеляційної скаргою ОСОБА_1 без участі апелянта. Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги, ці вимоги закону суддею першої інстанції, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП. Доказами відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. З огляду на вищезазначене, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість та законність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 172-11 КУпАП. Переконливих доводів у апеляційній скарзі чи в судовому засіданні апеляційного суду, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не встановлено. Так, відповідно до ч. 4 ст. 172-11 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчинені в умовах особливого періоду. Як вбачається з матеріалів справи, факт самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини було зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення А5509 №21, матеріалами службового розслідування, зокрема: письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 від 01.02.2023, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 01.02.2023, які підтвердили, що 08.01.2023 підполковник ОСОБА_1 був відсутній під час вечірньої перевірки у в/ч НОМЕР_1 . Окрім цього, у письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що 08.01.2023 року не прибув на військову службу у зв`язку із знаходженням цивільної дружини у стресовому стані, прибув на наступний день 09.01.2023 близько 12 год. 00 хв. При цьому, жодних доказів про те, що ОСОБА_1 завчасно повідомив командування військової частини про невчасне прибуття на службу, про що він зазначає в апеляційній скарзі, апелянтом не надано. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП повністю та об`єктивно доведена зібраними по справі доказами. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що протокол складено неуповноваженою особою, то суд апеляційної інстанції такі доводи оцінює критично, оскільки як свідчать матеріали справи, полковник ОСОБА_3 , яким складено протокол про адміністративне правопорушення, є начальником відділу логістики штабу військової частини НОМЕР_1 , в якій підполковиник ОСОБА_1 проходить військову службу. Відповідно до п.14 ст.255 КУпАП протоколи про адміністративне правопорушення за ст.172-11 КУпАП мають право складати командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів). Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2023 р № 93, уповноважено начальника відділу логістики штабу військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_4 організувати складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 та направлення його до суду для прийняття рішення у встановлені КУпАП строки. (а. с.7) Як вбачається з матеріалів справи, з протоколом про військове адміністративне правопорушення А5509 №21 від 14.02.2023, ОСОБА_1 ознайомлено в повному обсязі, роз`яснено останньому його права, такий складений в установленому законом порядку, підписаний ОСОБА_1 особисто та добровільно, без зауважень, при цьому дії полковника ОСОБА_3 , який склав такий протокол, ОСОБА_1 оскаржені не були. Проте, доводи апелянта про неправильно призначене йому адміністративне стягнення з огляду на те, що 13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» № 2839-IX, є слушними. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 8 КУпАП закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Так, Закон України № 2839-IX, яким внесено зміни до ст.172-11 КУпАП в частині зміни розміру адміністративного стягнення, набрав чинності 27 січня 2023 року, та посилює адміністративну відповідальність за самовільне залишення військової частини, відтак суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зазначений Закон України не має зворотної сили у часі до осіб, які вчинили відповідні правопорушення до набрання ним чинності. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме самовільне залишення військової частини, 08 січня 2023 року. Тобто адміністративне правопорушення було вчинено до набрання чинності Законом України № 2839-IX, а тому такий не може бути застосований до ОСОБА_1 . Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення на ОСОБА_6 за вчинене ним правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-11 КУпАП, повинно бути застосовано в межах санкції вказаної правової норми, що діяла на момент вчинення правопорушення, тобто без урахування змін, що були внесені Законом України № 2839-IX. За наведених обставин, постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2023 року відносно ОСОБА_1 , відповідно до ст.294 КУпАП, слід змінити в частині накладеного адміністративного стягнення, застосувавши його в межах санкції ч.4 ст.172-11 КУпАП, що діяла на момент вчинення правопорушення ("від ста сорока п`яти до двохсот вісімдесяти п`яти" неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Доводи апеляційної скарги щодо незаконного стягнення судового збору є безпідставними, оскільки положення п.12 ст.5 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на випадки стягнення судового збору відповідно до ст.40-1 КУпАП, згідно з якою судовий збір у справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, на що посилається апелянт, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, а в даному випадку стягнення судового збору з ОСОБА_1 пов`язано із вчиненням ним адміністративного правопорушення. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 173-11 КУпАП, в частині накладеного адміністративного стягнення, - змінити і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 145 (ста сорока п`яти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 465 (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) гривень в дохід держави. В решті постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2023 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.