Постанова Київський апеляційний суд № 357/7395/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 березня 2023 року справа № 357/7395/20 провадження № 22-ц/824/4620/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В., при секретарі: Яницькій О.Л. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідачі: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою апеляційними скаргами представника АТ КБ «Приватбанк» - Тузової Владислави Олександрівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року та на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2022 року, постановлені під головуванням судді Бондаренко О.В.,у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про захист прав споживачів банківських послуг, В С Т А Н О В И В : В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи тим, що 06.12.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070028566200, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було розміщено депозитний вклад у розмірі 16207,11 доларів США строком на 366 днів під 10 % річних. На підставі п. 3 даного договору вищевказаний депозитний договір неодноразово продовжувався. Станом на день подання позову даний договір продовжено строком до 06 грудня 2020 року. На підставі п. 5 договору № SAMDNWFD0070028566200 26.12.2019 на адресу АТ КБ «ПриватБанк» направлено заяву №309/12-2019 від 26.12.2019, в якій позивач повідомив банк про дострокове розірвання депозитного договору № SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 з 13 січня 2020 року. Листом від 08.01.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» відмовило в поверненні ОСОБА_1 його депозиту в зв`язку із припиненням діяльності банку на території АР Крим та не вирішено питання про розірвання депозитного договору. 09.01.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено депозитний договір № SAMDN25000732037052, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було розміщено депозитний вклад у розмірі 9950,08 євро строком на 366 днів під 8 % річних. На підставі п. 3 даного договору вищевказаний депозитний договір продовжувався. Договір продовжено строком до 09.01.2021. 27.01.2020 року на адресу банку було направлено заяву позивача № 093/01-2020 від 27.01.2020 про дострокове розірвання з 01.02.2020 року депозитного договору № SAMDN25000732037052 від 09.01.2013. Відомості про надходження відповіді на вказане звернення у позивача відсутні. 08.02.2020 року до АТ КБ «ПриватБанк» Якубчак Е.В. звернувся із заявою від 07.02.2020, в якій повторно повідомив про розірвання вищевказаних депозитних договорів та просив повідомити адресу відділення АТ КБ «ПриватБанк», в якому він може одержати його депозити разом із нарахованими відсотками. Відповідь на вказане звернення позивачу не надходила. В провадженні суду знаходиться цивільна справа №357/2296/20, в рамках якої розглядається позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про стягнення вищезазначених депозитів та відсотків, а також пені згідно ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення строків повернення депозиту за період до 25.05.2020. В той же час відповідно до розрахунку, відповідач має сплатити позивачу відсотки та пеню згідно ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 26.05.2020 по 19.01.2021. Таким чином, позивач вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» відмовляється виконувати свої зобов`язання за депозитними договорами з повернення його вкладів та нарахованих по ним відсотків, що змушує звернутись до суду для захисту його порушених прав та інтересів. У зв`язку з цим, просив, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь: 1023,49 доларів США - процентів за депозитним договором №SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 року за період нарахування з 26.05.2020 по 19.01.2021, 12,57 євро - процентів за депозитним договором №SAMDN25000732037052 від 09.01.2013 за період нарахування з 26.05.2020 по 19.01.2021, 3 142 295,79 грн. - пені згідно із ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення строків повернення депозиту в доларах США за депозитним договором №SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 за період нарахування з 26.05.2020 по 19.01.2021; 2 291 434,21 грн. - пені згідно із ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення строків повернення відсотків за депозитним вкладом в євро за депозитним договором №SAMDN25000732037052 від 09.01.2013 за період нарахування з 26.05.2020 по 19.01.2021, 53798,23 грн. - пені згідно із ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення строків повернення процентів за користування вкладом в доларі США за депозитним договором №SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 за період нарахування з 26.05.2020 по 19.01.2021, 781,03 грн. - пені згідно із ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення строків повернення процентів за користування вкладом в євро за депозитним договором №SAMDN25000732037052 від 09.01.2013 за період нарахування з 26.05.2020 по 19.01.2021. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 1655,26 доларів США, як три відсотки річних за порушення строків виконання грошового зобов`язання з повернення депозиту та відсотків за депозитним договором №SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013, за період з 13.01.2020 по 23.02.2022. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. В апеляційних скаргах представник АТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати, у задоволені позову відмовити. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що згода позивача на переведення боргу на іншу юридичну особу була отримана у спосіб, який не заборонений законом. Зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» не є належним відповідачам у справі та не може відповідати за невиконані зобов`язання. Посилається на те, що ТОВ «ФК Фінілон» є новим боржником та особою, яка повинна виконувати зобов`язання. Крім того, вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що перевід боргу апелянта перед позивачем не відбувся, що встановлено постановою Київського апеляційного суду від 04.08.2022 у справі №357/2296/20. Позивачем надано до суду докази обов`язку сплати ним витрат на професійну правничу допомогу на користь Адвокатського бюро «Олексія Романченко» та їх розмір. В судове засідання представник апелянта не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, Договір про переведення боргу б/н від 17.11.2014, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ ФК «Фінілон» є таким, що не породив юридичних наслідків, за ним не відбулось переведення боргу перед ОСОБА_1 з АТ КБ «Приватбанк» на ТОВ ФК «Фінілон» за депозитним договором №SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013, що встановлено постановою Київського апеляційного суду від 04.08.2022 у справі №357/2296/20, якою змінено рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2022 у справі №357/2296/20, мотивувальну частину якого викладено в редакції цієї постанови. Крім того, даною постановою встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» виникли договірні відносини на підставі договору банківського вкладу та відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання із повернення вкладу та сплати процентів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 06.12.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070028566200, відповідно до умов якого позивачем було розміщено депозитний вклад у ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 16207,11 доларів США строком на 366 днів під 10 % річних (Т. 1 а.с. 6), що також підтверджується копією квитанції (Т. 1 а.с. 6 на звороті). Пунктом 3 Договору передбачено, що він неодноразово продовжується за умови відсутності заяви вкладника про бажання забрати кошти та в пункті 5 Договору сторони дійшли згоди, що у вкладника та у банку є право достроково розірвати договір, повідомивши про це один одного за два дні до дати розірвання договору. Встановлено, що 09.01.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено депозитний договір №SAMDN25000732037052, відповідно до умов якого позивачем було розміщено депозитний вклад у розмірі 9950,08 євро строком на 366 днів під 8 % річних (Т. 1 а.с. 7), що також підтверджується копією квитанції, виданої АТ КБ «Приватбанк» (Т. 1 а.с. 8). Пунктом 3 Договору визначено, що у разі, якщо по закінченню строку вкладу, Клієнт на заявив банку про відмову в продовженні строку вкладу, вклад автоматично рахується продовженим ще на один строк, вказаний в Заяві. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки Клієнта до Банку. 26.12.2019 ОСОБА_1 направив на адресу АТ КБ «ПриватБанк» заяву № 309/12-2019, в якій він повідомив банк про дострокове розірвання депозитного договору №SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 з 13 січня 2020 року (Т. 1 а.с. 9,10). АТ КБ «Приватбанк» листом від 08.01.2020 відмовило у поверненні ОСОБА_1 його депозиту у зв`язку із припиненням діяльності банку на території АР Крим (Т. 1 а.с. 11-12). 27.01.2020 ОСОБА_1 направив на адресу АТ КБ «ПриватБанк» заяву № 093/01-2020 про дострокове розірвання з 01.02.2020 депозитного договору №SAMDN25000732037052 від 09.01.2013 (Т. 1 а.с. 13,14). 07.02.2020 ОСОБА_1 направив на адресу АТ КБ «ПриватБанк» заяву, в якій повторно повідомив про розірвання вищевказаних депозитних договорів та просив повідомити адресу відділення АТ КБ «ПриватБанк», в якому він може одержати його депозити разом із нарахованими відсотками (Т. 1 а.с. 15,16). Вищезазначені обставини встановлені, також, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2022, у справі №357/2296/20, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», про повернення депозитних вкладів, задоволено частково, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за депозитним договором № SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 в розмірі 16 207,11 доларів США та суму нарахованих відсотків в розмірі 9 879,67 доларів США, загалом 26 086,78 доларів США. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено (Т. 1 а.с. 136-144). Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2022 у справі №357/2296/20, набрало законної сили 04.08.2022, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 04.08.2022 рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2022 змінено та викладено мотивувальну частину в редакції постанови Київського апеляційного суду від 04.08.2022 (Т. 1 а.с. 248, Т. 2 а.с. 9-13). Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (частини перша, третя статті 1060 ЦК України). В ч. 1 та 5 статті 1061 ЦК України закріплено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У § 52, 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 січня 2013 року у справі «Zolotas проти Греції» (№ 2) суд зазначив, що, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є одним з основоположних елементів правової держави («Nejdet Sahin I Perihan Sahin v. Turkey», № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу). За положеннями статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з ч. 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Також, відповідно до вимог статті 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. В ст. 521 ЦК України регламентовано лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні, самого договору про переведення боргу, але не форми погодження кредитора на таке переведення. Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Крім того, передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не застосовуються до правовідносин сторін, беручи до уваги недоведеність поширення Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» на відносини, які виникли за укладеним між сторонами договором банківського вкладу, застосування вказаної норми в даному випадку не підлягає. Так, з матеріалів справи вбачається (Т. 1 а.с. 200-208), що 17.11.2014 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» було укладено договір про переведення боргу з подальшим укладенням 18.11.2014 Додаткової угоди до цього договору, банком розміщено відповідне повідомлення на сайті АТ КБ «Приватбанк» з встановленням строку для кредиторів (вкладників та власників банківських рахунків, договори з якими були укладені на території АР Крим) до 15.02.2015, для подання письмових заперечень щодо переведення боргу (грошових коштів кредиторів) на ТОВ ФК «Фінілон» та надані Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк». Однак, в умовах депозитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем не передбачено можливості переведення боргу на іншу особу та матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» позивача ОСОБА_1 про заміну боржника у депозитному договорі з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «ФК «Фінілон». Також, відсутні докази наявності згоди позивача на заміну боржника. В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року (справа №321/1260/19) вказано, що суди необґрунтовано констатували нікчемність договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року. Разом з тим, відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу. В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року (справа №757/61918/18) міститься правовий висновок, згідно якого доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» було укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником за договорами банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вкладник надав згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договорами банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі №729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655ск21), від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21), від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/18-ц (провадження № 61-7121св21) у подібних правовідносинах. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд першої інстанції вірно врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Таким чином, Договір про переведення боргу б/н від 17.11.2014, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ ФК «Фінілон» є таким, що не породив юридичних наслідків, за ним не відбулось переведення боргу перед ОСОБА_1 з АТ КБ «Приватбанк» на ТОВ ФК «Фінілон» за депозитним договором №SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013. Дана обставина встановлена постановою Київського апеляційного суду від 04.08.2022 у справі №357/2296/20, якою змінено рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2022 у справі №357/2296/20, мотивувальну частину якого викладено в редакції цієї постанови. Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» виникли договірні відносини на підставі договору банківського вкладу та відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання із повернення вкладу та сплати процентів. Вищезазначені обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, оскільки встановлені рішенням суду уцивільній справі, що набрало законної сили, у якій брали участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При вирішенні питання про стягнення річних нарахованих, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 06.02.2019 року у справі № 175/4753/15-ц, яким роз`яснено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що після розірвання договору банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Грошове зобов`язання між сторонами виражене в іноземній валюті - доларах США, тому при розрахунках процентів та інших стягнень за основу береться розрахунок заборгованості в доларах США, що відповідає правовому висновку викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема вкладу, не суперечить чинному законодавству. Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 27 березня 2019 року у справі№ 521/21255/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц. Отже, як вклад, так і нарахування на нього мають здійснюватися в тій валюті, яка була внесена на банківські рахунки фізичними особами, і при розрахунку трьох процентів річних має братися за основу розмір заборгованості, визначений в іноземній валюті. Як встановлено судом, строк дії депозитного договору позики закінчився 13.01.2020, шляхом його розірвання та станом на 13.01.2020 борг АТ КБ «Приватбанк» перед ОСОБА_1 складає 26086,78 доларів США (16207,11 доларів США сума вкладу та 9879,67 доларів США сума відсотків за вказаним депозитним договором). Три проценти річних розраховуються з урахуванням боргу в розмірі 26086,78 доларів США, помноженого на кількість днів прострочення, з дня розірвання депозитного договору 13.01.2020 до дати вказаної в прохальній частині позовної заяви -23.02.2022, що становить 772дні, помноженого на 3 (розмір процентів, встановлений частиною другою статті 625 ЦК України), поділеного на 100 (визначення у процентах) та поділеного на 365 (днів у році). Тобто, 26086,78 х 3 х 772 : 365 : 100 = 1655,26 доларів США (за період з 13.01.2020 по 23.02.2022). Судом першої інстанції наведений правильний розрахунок, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає. Відповідно доп. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Посилання апелянта на те, що доказів на підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу позивачем не надано колегія суддів не приймає. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року, справа №922/445/19. Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги представника АТ КБ «Приватбанк» - Тузової Владислави Олександрівни залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року залишити без змін. Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Судді