Постанова 4814 № 524/4833/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/4833/22 Номер провадження 22-ц/814/2151/23Головуючий у 1-й інстанції Гончаренко О.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. за участю секретаря Гречко Є. В. розглянув в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 жовтня 2022 року у складі судді Гончаренко О. В. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Юлія Миколаївна, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, в с т а н о в и в: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою в порядку окремого провадження із залученням заінтересованою особою приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю. М., та просила суд встановити факт постійного проживання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини з померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 . Метою встановлення вказаного факту зазначала оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері - ОСОБА_2 . Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України. Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що вона є єдиною спадкоємицею після померлої ОСОБА_2 , інших заяв до нотаріуса про прийняття спадщини ніхто не подавав, в той час як Кременчуцька міська рада не надала суду жодного доказу про те, що між ними чи кимось іншим існує спір про право на спадкове майно. Згідно даних електронних ресурсів такі позови до суду також ніким не подавалися, а тому суд допустив лише припущення про наявність такого спору. Посилається на правові висновки Верховного Суду та вважає, що подана нею заява повинна розглядатися саме в порядку, визначеному статтями 315-316, 318 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу представник Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду за заявою ОСОБА_1 є юридичний факт постійного проживання на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 матері заявника - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка є бабусею заявника та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що має значення для підтвердження факту прийняття ОСОБА_2 спадщини ОСОБА_4 , яка складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 , право на яку належало спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням органу приватизації від 05.06.2002 № 10234/2. Іншими співвласниками вказаної квартири являлись ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У встановлений статтею 1270 ЦК України заявник ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю. М. із заявою про прийняття спадщини своєї матері, на підставі якої 26 серпня 2021 року відкрито спадкову справу № 66/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 21 червня 2022 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, що складається з 2/3 часток у праві власності на вказану квартиру, яке належало спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло та в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем. Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було відмовлено у зв`язку з пропущенням ОСОБА_2 шестимісячного строку для прийняття спадщини її матері ОСОБА_3 та відсутністю документів, підтверджуючих факт постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України, суд першої інстанції вбачив наявність спору про право у разі встановлення вказаного юридичного факту, з чим судова колегія апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного. Частиною першою статті 4 ЦПК України кожній особі надано право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частин другої, сьомої статті 19, частини першої, пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження. Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. В порядку окремого провадження судом розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Згідно частини четвертої статті 315 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20) вказав, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 442/1904/20 (провадження № 61-7816св21) зазначено, що «під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16». Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Подібні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22). Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 її спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_2 , яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому Книгою шостою. Спадкове право ЦК України, який би оспорював право ОСОБА_2 на прийняття спадщини ОСОБА_3 , а також право ОСОБА_1 на спадщину ОСОБА_2 , не перевірив доводи заявника про те, що згідно зі спадковою справою № 66/2021, яка заведена приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю. М., вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , тобто суд не встановив між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. При цьому суд не взяв до уваги, що відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 пов`язана виключно з тим, що спадкодавець ОСОБА_2 пропустила строк для прийняття спадщини після своєї матері - спадкодавця ОСОБА_3 , за умови відсутності документального підтвердження факту їх постійного проживання на час відкриття спадщини останньої, за встановленням якого заявник і звернулася до суду. Посилання суду на право Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області подати заяву про визнання спадщини відумерлою згідно положень статті 1277 ЦК України є безпідставним, оскільки таке право виникає лише у випадках, коли взагалі відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, або спадкоємців усунено від права на спадкування, або вони не прийняли спадщини чи відмовилися від її прийняття, що по справі не встановлено. Натомість, у цій справі у померлого спадкодавця ОСОБА_3 є спадкоємець першої черги за законом - ОСОБА_2 , у якої в свою чергу є спадкоємець ОСОБА_1 , яка в установленому законом порядку реалізувала своє право на спадкування, а встановлення факту проживання спадкоємця ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 не породжує спору щодо права територіальної громади на відумерле спадкове майно. Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений. Ураховуючи наведене, оскаржувана ухвала не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа - направленню до районного суду для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 жовтня 2022 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна