Постанова 4814 № 534/162/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 534/162/23 Номер провадження 22-ц/814/3017/23Головуючий у 1-й інстанції Солоха О.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 09 лютого 2023 року у складі судді Солохи О. В. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Красильникова Оксана Вячеславівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, в с т а н о в и в: У січні 2023 року ОСОБА_3 , діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Красильниковою Ю. В. 28.12.2022 за реєстровим № 713, подав до Комсомольського міського суду Полтавської області заяву в порядку окремого провадження, у якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: з 2018 року по 30.12.2021. Ухвалою судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а ухвалою від 09 лютого 2023 року передано за територіальною підсудністю до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області. Не погодившись з ухвалою суду від 09.02.2023, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу та, посилаючись на незаконність ухвали, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Комсомольського міського суду Полтавської області. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідно до вимог статті 316 ЦПК України заява про вставлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем проживання фізичної особи, а згідно частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК. Вказує, що в самій заяві зазначена адреса проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , при цьому факт реєстрації місця проживання за іншою адресою в м. Кременчуці нею не приховується. Посилається на частину першу статті 29 ЦК України, згідно якої місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, а також на вільний вибір місця проживання чи перебування. Крім того, вказує, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, стосується саме встановлення факту постійного проживання заявниці зі своєю матір`ю (спадкодавцем) на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 . Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені у пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина друга статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України). Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що дана справа не підсудна Комсомольському міському суду Полтавської області, оскільки заявник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально належить до юрисдикції (підсудності) Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, доказів для розгляду справи Комсомольським міським судом Полтавської області у заяві не наведено та суду заявником не надано. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно частини третьої статті 294 розділу ІV ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Відповідно до постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року виключну підсудність встановлено для деяких справ окремого провадження, зокрема, заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до частини першої статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання визначається як житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги. Згідно статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. У поданій представником заяві про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 1). З копії паспорту ОСОБА_1 вбачається, що з 27.12.2011 її місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 7-9). Згідно копії акту «КЖЕП № 4» м. Горішні Плавні від 27.01.2023 ОСОБА_1 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_3 однією сім`єю з ОСОБА_4 в період з 2018 року по 30.12.2021 (а. с. 33). Однак доказів її проживання за вказаною адресою на час подання до Комсомольського міського суду Полтавської області заяви про встановлення юридичного факту заявником суду не надано та відповідних обставин не доведено. Доводи апеляційної скарги також не містять посилань на належні засоби доказування місця проживання заявника в межах територіальної юрисдикції (підсудності) Комсомольського міського суду Полтавської області. Лише зазначення в анкетних даних заявника адреси проживання в м. Горішні Плавні не є достатньою підставою для розгляду справи Комсомольським міським судом, а місцезнаходження належного заявнику нерухомого майна підсудність справи про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження не визначає. Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України, частини першої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності. Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановлених ЦПК. За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справі Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64). У рішенні ЄСПЛ «Сокуренко і Стригун проти України» суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Аналіз змісту пункту 1 частин першої статті 31 ЦПК України дає підстави для висновку, що для передачі справи за територіальною юрисдикцією суд повинен встановити обставини, які вказують на відсутність у суду, до якого звернувся заявник, компетенції на розгляд заяви, а також наявність такої компетенції у іншого суду, до якого така заява передається судом. Отже, встановивши, що справа не підсудна Комсомольському міському суду Полтавської області, що відповідає встановленим по справі фактичним обставинам, суд першої інстанції обґрунтовано передав її на розгляд Крюківському районному суду м. Кременчука Полтавської області, який і є належним судом для вирішенні даної заяви. За наведених обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга представника заявника - залишенню без задоволення, як необґрунтована. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 09 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна