Постанова 4816 № 590/824/22

Справа №590/824/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сатарова О. В. Номер провадження 33/816/188/23 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ямпільського районного суду Сумської області від 12 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп. В С Т А Н О В И В: Як вбачається з оскаржуваної постанови судді, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 01 листопада 2022 о 17 годині 20 хвилин в місті Дружба Шосткинського району Сумської області по пров. Садовий, 5 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода, керував автомобілем Toyota Highlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , від проходження огляду у встановленому порядку на стан сп`яніння, на місті зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, ухилився шляхом відмови в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову, у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та винести нову, якою закрити провадження у даній справі у зв`язку з наявністю обставин, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, а саме у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що не згодний із зазначеним протоколом від 01.11.2022 року, так: як він складений поліцейським за відсутності законних підстав та наявності беззаперечних доказів як керування ним транспортним засобом, так і доказів його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Так, поліцейські зупинили транспортний засіб неправомірно, за відсутності підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліції», що підтверджується відеозаписом з реєстратора зі службового автомобіля поліцейських, на якому чітко видно, що працівники поліції рухалися позад,у: мого автомобіля, і через деякий час вирішили його зупинити шляхом включення звукової сигналізації та проблискових маячків. На відеозаписі поліцейські на моє запитання щодо причин зупинки транспортного засобу пояснили, що підставою зупинки було нібито включене дальнє світло фар мого автомобіля під час зустрічного роз`їзду з службовим автомобілем вказаних поліцейських, що не відповідає дійсності, так як з вказаними службовим автомобілем перед переслідуванням належний мені автомобіль на дорозі не розминався. Відеозапис вказаного факту відсутній, так як він не мав місце, б' справі не має документального пі ствердження правомірнеє її вказаної зупинки мого автомобіля, що також суперечи гь Закону України « Про дорожній рух» та ПДР, і є підставою вважати всі наступні дії поліцейських та здобуті у справі дані, в тому числі процедура огляду водія, неправомірними за правовим принципом «плодів зіпсованого дерева». Тобто, суд безпідставно не взяв до уваги вищевказані обставини та факти, і зробив необгрунтований висновок про наявність підстав для зупинки автомобіля працівниками поліції та визнання протоколу про адміністративне правопорушення належним та допустимим доказом. Крім того, вважає, що відеофайли, які містяться на DVD-R диску лазерних систем зчитування з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та відео реєстратора з службового автомобіля поліцейський, не є доказом його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, так як вони не доводять відповідно до критерій доведення "поза розумним сумнівом" факту, що саме апелянт керував транспортним засобом перед його зупинкою поліцейськими, а також факту, що в момент зупинки в автомобілі перебував тільки він, та що ОСОБА_2 відмовлявся від проходження огляду на стан сп`янінням як на місці поліцейськими так і в медичному закладі. На вказаних відеозаписах ОСОБА_3 ні разу не відмовився від проходження огляду на стан сп`янінням, а поліцейські самостійно, за відсутності законних підстав, поспілкувавшись між собою, зробили неправомірний висновок, що він відмовляється від цього огляду. Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували саме факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки, так і у медичному закладі, що підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами з нагрудних камер поліцейських. Проте, не отримавши відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, інспектор патрульної поліції почав складати протокол про адміністративне правопорушення, чим порушив норми чинного законодавства, а тому такий протокол не може бути належним та допустимим доказом, який би підтверджував факт вчинення мною адміністративного п равопору шення. Складення поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення без наявності відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння не відповідає вимогам закону, відповідно протокол про адміністративне правопорушення щодо мене є недопустимим доказом та не може бути покладений в основу судового рішення про визнання особи винуватою у вчиненні правопорушення. Крім того, при процедурі проходження огляду на стан сп`яніння та при складанні протоколу, працівником поліції ОСОБА_4 , не було роз`яснено і забезпечено реальне право на допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушенням мого права на правовий захист, тобто свідчить про істотне порушення моїх прав на захист при складанні протоколу. Зазначене істотне порушення мого права на захист дає підставу для визнання судом всіх здобутих працівниками поліції у справі даних і документів недопустимими доказами в силу правового принципу «плодів зіпсованого дерева». Поліцейські навіть відмовили власноручно зазначити у складеному на мене протоколі, що він не погоджуюсь з ним, так як не керував належним йому транспортним засобом і не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння. Вказані обставини та факти підтверджуються відеозалисами з нагрудної камери поліцейського. Крім того, протокол складено поліцейським о 17 гол. 30 хв., і в якому заманено час вчинення адміністративного правопорушення 17 год. 20 хв., а на наданих суду відеозаписах початок відеозаписів починається о і 8 год. 02 хв., тобто, протокол складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП. Таким чином, вказані обставини свідчать про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.І ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі, так і у постанові судді, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. Сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не спростовує у категоричній формі сумніви щодо доведеності його вини. Судовий розгляд проведено без участі ОСОБА_1 виходячи з таких обставин. Так, розгляд даної справи про адміністративне правопорушення було призначено на 24 березня 2023 року на 10.30 годину, про те особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був повідомленим належним чином, однак в судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Крім того, в судові засідання, які були призначені на 02.02.2023 та 03.03.2023 ОСОБА_1 також не з`являвся, був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомляв, направлені на відому суду електронну адресу листи ОСОБА_1 отримав, що підтверджується роздруківками про доставку електронного листа. При вирішенні питання щодо можливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності апелянта, апеляційний суд враховує наступне. Тривалий не розгляд вказаної справи пов`язаний з неявкою ОСОБА_1 в судові засідання, апеляційним судом було вжито достатньо заходів для забезпечення права останнього на справедливий суд. У частинах 1-3 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України"). У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними. Враховуючи вищезазначене, а також ті обставини, що ОСОБА_1 знаючи, що в апеляційному суді на розгляді перебуває його апеляційна скарга, в судові засідання не з`являється, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не бажає приймати участь у апеляційному перегляді даної справи. При цьому, суд враховує, що правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП не відносяться до категорії правопорушень, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою, ч.2ст.268 КУпАП. За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також те, що дана справа про адміністративне правопорушення перебуває на розгляду в апеляційному суді вже тривалий час, з метою її розгляду у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення та вважає за можливе здійснити розгляд поданої особою, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційної скарги на постанову судді Ямпільського районного суду Сумської області від 12 грудня 2022 року, у відсутність апелянта, і у даному випадку його права на доступ до правосуддя, не є порушеними. Тому, вивчивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення приходжу до такого висновку. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, оскільки передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Відповідно до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Пункт 3 Порядку визначає, що огляд проводиться на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Аналогічні положення містить п. 2 розділу І та п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015. Приписами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 130 КУпАП, що тягне за собою відповідну відповідальність, про що, складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп`яніння. Установленим порядком проходження медичного огляду, про який йдеться, є визначена уст. 266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ 10.11.2015 № 1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) і п.п. 3-8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМ 17.12.2008 № 1103, з послідуючими змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння і безпосередньо порядок проведення такого огляду. За змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч.3 ст. 266 КУпАП). Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а згідно ч. 2 ст.251КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Так, перевіркою судом апеляційної інстанції постанови районного суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 №174558 від 01.11.2022; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відеозаписами з нагрудних камер поліцейських. Дослідивши вказані матеріали, в тому числі дослідивши зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні порушенні вимог п.2.5.ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів. Доводи апеляційної скарги в тому, що суд розглянув справу на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 254, 256 КУпАП є недопустимими, не заслуговують на увагу та не спростовують правильного висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення викладено повні відомості щодо особи правопорушника, суть правопорушення, обставини, час та місце вчиненого правопорушення, посилання на відповідний пункт ПДР України та на частину статті та статтю, яка передбачає відповідальність за такі дії, посилання на долучені до протоколу докази. З даних відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 мав щонайменше такі ознаки алкогольного сп`яніння, як: порушення координації рухів та порушення мови, при цьому у суду не виникають сумніви, що поліцейські також встановили у ОСОБА_1 під час спілкування з ним таку ознаку алкогольного сп`яніння, як запах алкоголю з порожнини рота. Доводи ОСОБА_1 про те, що були відсутні законні підстави та беззаперечні докази як керування ним т/з , так і докази його відмови від проходження огляду на стан а/с , суд відкидає, оскільки вони спростовуються даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який (а саме с-т поліції Бадуліна Н.М.) переконливо доводить, що ОСОБА_1 не виконав законні вимоги про зупинку транспортного засобу, намагався втікти, також він має хитку ходу та порушення мови, що свідчить про ознаки алкогольного сп`яніння. Саме він керував транспортним засобом. Сторонніх осіб, що керували т/з відеозапис не містить. ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти медичний огляд на стан а/с, як на приладі «Драгер», так і у лікаря нарколога, проте останній це ігнорує, зазначаючи, що «він не їхав, що йому не роз`яснені права та ін», що, на переконанням суду, свідчить про його відмову. Таким чином, у поліцейського були підстави відповідно до п.1 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 за наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, пропонувати останньому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Аналогічна норма передбачена у п.3 Порядку, яка також передбачає, що такий огляд може бути проведений лікарем закладу охорони здоров`я. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці, так і у лікаря нарколога, поліцейський у встановленому законом порядку склав протокол про відмову у проходженні огляду. Відхиляються апеляційним судом і доводи ОСОБА_1 про не керування ним т/з, та що він був незаконно зупинений поліцейськими, оскільки наявними у справі доказами підтверджується факт керування ним з ознаками алкогольного сп`яніння т/з, зокрема, з відеозапису встановлено, що 01.11.2022 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota Highlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав законну вимогу про зупинку т/з, подану за допомогою проблискового маячка синього та червоного кольору та гучномовця. Видео здійснювалося за допомогою нагрудної камери поліцейського /безперервно/, на відео наявний чіткий відблиск маячка та звук. Зафіксовано, як відбувалося переслідування т/з, яким керував ОСОБА_1 та як було складено відповідні процесуальні документи. З відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівник поліції просить водія надати тех. паспорт та посвідчення водія. Між тим водій вимоги поліцейського не виконує і тех. паспорт не надає, при цьому його мова є нечіткою, координація рухів порушена. Сам ОСОБА_1 на відео не заперечує своє перебування в стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом є доведеним, оскільки це підтверджується даними відеозапису, зокрема їх початок. Доводи ж особи про наявність «тверезого водія» суд відхиляє, вважаючи їх такими, що спрямовані на ухилення від відповідальності. Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що не було роз`яснено його прав та обов`язків, апеляційни суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 р. № 13-рп/2000 зазначив, що положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав». Згідно ч. 1 ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Згідно абз.4 п.2 Р.2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395 (далі Інструкція № 1395), під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 01.11.2022 р. серії ДПР18 № 174558, у протоколі міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. З дослідженого відеозапису, який досліджено судом апеляційної інстанції при підготовці справи до розгляду та протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 скористався передбаченим ст. 63 Конституції України правом та відмовився від дачі пояснень. Апеляційний суд зауважує, що під час безпосереднього розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції у судовому засіданні судом було роз`яснено особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, його права, та з`ясовано зрозумілість їх змісту. Заяв про залучення захисника ним на стадії судового розгляду не подано. Правом заявлення клопотань ОСОБА_1 скористався на стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення, заявивши клопотання про ознайомлення з матеріалами справи /а.с. 8/, та про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що водночас, зазнаючи про те, що права поліцейським йому роз`яснені не були, ОСОБА_1 не вказав під час судового розгляду на причинно-наслідковий зв`язок цих обставин з неможливістю реалізації своїх прав, зокрема, якими саме правами він через необізнаність не зміг скористатися під час складення протоколу про адміністративне правопорушення та під час судового розгляду. Підсумовуючи наведене, апеляційни суд вважає доводи ОСОБА_1 про недопустимість протоколу в якості доказу з підстави відсутності доказів роз`яснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав необгрунтованими та невмотивованими. Зі змісту протоколу та доданих до нього матеріалів по документуванню адміністративного правопорушення вбачається, що його складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порушень поліцейськими порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є підставою вважати цей огляд недійсним, судом при розгляді даної справи також не встановлено. Отже, об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність досліджених в судовому засіданні доказів апеляційний суд не вбачає. Крім того, апеляційний суд зазначає, що жодних обставин, які б давали підстави сумніватися у поясненнях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які долучено до матеріалів справи, хоча і у заздалегідь виготовлених бланках, судом під час розгляду справи не встановлено, оскільки ці бланки містять підписи свідків, крім цього, перебування свідків під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду також підтверджується даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського. Тому, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено? а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, та направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 судом першої інстанції накладено у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимоги ст.ст. 33-35 КУпАП, і є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції однобічно та упереджено вирішив справу, не з`ясував обставин, які мають суттєве значення для встановлення істини, знехтував конституційним принципом презумпції невинуватості, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Враховуючи викладене вважаю, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому законних підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі захисника не вбачається. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Ямпільського районного суду Сумської області від 12 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.