Постанова 4816 № 577/144/23

Справа №577/144/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Галян С. В. Номер провадження 33/816/288/23 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю секретаря судового засіданні ОСОБА_1 , адвоката Сусліна В.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 адвоката Сусліна В.Т. на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2023 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. В С Т А Н О В И В: Як вбачається з оскаржуваної постанови судді, ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 03 січня 2023 року о 13 год. 39 хв. по вул. Професійна в м. Конотоп керував транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та проведення огляду в медичному закладі в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 адвокат Суслін В.Т. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати дану постанову, а провадження по справі закрити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник зазначає, що о 13 годині 39 хвилин автомобіль ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції Мірошниченко і Линтварьовим. Однією з причин зупинки транспорту працівниками поліції є порушення ПДД. На питання ОСОБА_2 про причину зупинки, йому відповіли, що він нібито не пропустив пішохода на пішохідному переході. ОСОБА_2 цей факт заперечував, оскільки не допускав такого порушення. Працівники поліції не надали йому об`єктивних доказів цього порушення, жодних офіційних документів про це не складали і до адміністративної відповідальності його не притягали. Тому вважаю цю зупинку незаконною. Вказує, що протокол складено з грубими порушеннями і є неприпустимим доказом, оскільки ОСОБА_2 написати пояснення і зауваження не роз`яснювалося і не пропонувалося це зробити, тому відповідна графа в протоколі не заповнена, а тому ще при підготовці до розгляду справи із за допущених порушень при оформленні протоколу, суд зобов`язаний був повернути протокол на доопрацювання і належне до оформлення. Проте цього зроблено не було. Апелянт зазначаєє, що ОСОБА_2 коли був зупинений, пояснював працівникам поліції, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що спиртні напої того дня він не вживав. На пропозицію перевірити його газоаналізатором "Драгер", він пояснив, що вживав вранці пігулки по рекомендації лікаря і заявив, що газоаналізатор може допустити помилку та запропонував проїхати їм в поліклініку для здачі крові на аналіз. Тому випробування на газоаналізаторі "Драгер" не проводилося. Поліцейскі запросили двох свідків і склали протокол про те, що ОСОБА_2 відмовився від проходження перевірки. На його пропозицію проїхати в поліклініку вони відповіли відмовою. Від здачі аналізів в поліклініці він не відмовлявся. Про це він говорив працівникам поліції, коли ще знаходився в своєму автомобілі, а потім і пізніше, коли було складено направлення його в медустанову. Йому конкретно не пропонували поїхати з працівниками поліції в поліклініку до нарколога. Якби запропонували, він би погодився. Він сам наполягав на цьому. Це чомусь не зафіксоване на відеозапису. Працівники поліції умовили його відмовитися від перевірки на газоаналізаторі "Драгер", не роз`яснивши йому при цьому наслідків. Суду не були надані неспростовні докази того, що ОСОБА_2 відмовився від огляду в медустанові. ОСОБА_2 не був ознайомлений з протоколом серії ААБ № 316780 і з направленням його в медустанову. При огляді в суді відеозапису, всі переконалися, що він не є безперервним, тому апелянт вважає його неповноцінним, оскільки була можливість втручання в нього і не виключає спотворення цього запису. Свідки і ОСОБА_2 мали бути присутніми до закінчення процедури перевірки і це теж відображено у відеозапису. При цьому робітниками поліції не надано суду жодного документу на відеокамеру, а саме чи вона сертифікована та чи має інвентарний номер. Тому вважаю, що відеозапис скоєного правопорушення не є допустимим доказом, оскільки фіксація здійснювалась на пристрій, на який не представлений сертифікат метрології. Крім того, вказує, що у суді заявлялося клопотання про допит працівників поліції і свідків для вищезгаданих обставин, проте суд в задоволенні відмовив. Вислухавши адвоката Сусліна В.Т., який вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, оскільки передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Відповідно до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Пункт 3 Порядку визначає, що огляд проводиться на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Аналогічні положення містить п. 2 розділу І та п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015. Приписами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 130 КУпАП, що тягне за собою відповідну відповідальність, про що, складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп`яніння. Установленим порядком проходження медичного огляду, про який йдеться, є визначена уст. 266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ 10.11.2015 № 1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) і п.п. 3-8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМ 17.12.2008 № 1103, з послідуючими змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння і безпосередньо порядок проведення такого огляду. За змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч.3 ст. 266 КУпАП). Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а згідно ч. 2 ст.251КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Так, перевіркою судом апеляційної інстанції постанови районного суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_2 вимог п.2.5 ПДР України, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення від 03.01.2023 року серії ААБ № 316780 (а.с. 1); - направленням (а.с.2), актом (а.с.3), - поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 03.01.2023 року, які підтвердили, що ОСОБА_2 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі (а.с.4,5), - відеозаписом від 03.01.2023 року Дослідивши вказані матеріали, в тому числі дослідивши зміст протоколу про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні порушенні вимог п.2.5.ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів. Доводи апеляційної скарги в тому, що суд розглянув справу на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 254, 256 КУпАП є недопустимими, не заслуговують на увагу та не спростовують правильного висновку суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення викладено повні відомості щодо особи правопорушника, суть правопорушення, обставини, час та місце вчиненого правопорушення, посилання на відповідний пункт ПДР України та на частину статті та статтю, яка передбачає відповідальність за такі дії, посилання на долучені до протоколу докази. Крім того, із дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ААБ № 316780 від 03 січня 2023 року відносно ОСОБА_2 , який переглянутий судом апеляційної інстанції при підготовці справи до розгляду, підтверджується факт як керування ОСОБА_2 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, на відео видно, що його мова є нечіткою, координація рухів порушена, так і відмови водія ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки т/з, так і в медичному закладі. Також, з протоколу вбачається, що ОСОБА_2 роз`яснено положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомлено його про дату, час і місце судового розгляду складених відносно нього матеріалів, а також в протоколі наявний підпис ОСОБА_2 , що підтверджує його згоду на зміст протоколу (арк.с. 1). При оцінці тверджень апелянта про те, що відеозапис, який міститься у матеріалах справи не може вважатися належним доказом, оскільки відео не є безперервне, у матеріалах справи відсутні відомості про технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, апеляційний суд вважає, що такі жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції, які є правильними, обґрунтованими та законними. Відхиляючи твердження апелянтки в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що хоч наявні в матеріалах справи відеозаписи і є фрагментарними, водночас на таких зафіксована у повному обсязі хронологія обставин, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях особи склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмову водія ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а також те, що зі змістом протоколу, складеного відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, водія ОСОБА_2 було ознайомлено. Отже, зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських, які діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , який відмовився від проходження освідування. Доводи апелянта про те, що а ні свідки, а ні поліцейський, який складав протокол в судове засідання не викликались та допитані не були, суддя до уваги не приймає, оскільки пояснення свідків викладені в письмовому вигляді і наявні в матеріалах справи, та судом першої інстанції надана їм правова оцінка. Тому, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено? а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, та направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 судом першої інстанції накладено у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимоги ст.ст. 33-35 КУпАП, і є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції однобічно та упереджено вирішив справу, не з`ясував обставин, які мають суттєве значення для встановлення істини, знехтував конституційним принципом презумпції невинуватості, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Враховуючи викладене вважаю, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому законних підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі захисника не вбачається. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2023 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Сусліна В.Т. на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.