Постанова Сумський апеляційний суд № 584/23/22

Справа №584/23/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Токарєв С. М. Номер провадження 33/816/202/23 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Путивльського районного суду Сумської області від 20 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп. В С Т А Н О В И В: Як вбачається з оскаржуваної постанови судді, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 03.01.2022 о 13 год. 25 хв. в м. Путивль по вул. Новоселівській керував автомобілем OPEL KADETT, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою газоаналізатора, так і в найближчому медичному закладі, водій відмовився у присутності двох свідків. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, також просить провадження по справ закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказує наступне. У матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про відсутність вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння. Таким чином, немає підтвердження того факту, що ОСОБА_1 дійсно находився в стані алкогольного сп`яніння. Почервоніння обличчя, млява мова не є підставою вважати, що водій знаходиться в стані алкогольного сп`яніння. А запах алкоголю ніким, крім поліцейських, які виписували протокол не підтверджується, оскільки свідки до водія не наближалися, і в матеріалах заперечення на протокол про це було зазначено. Однак, суд не звернув увагу на зазначені обставини і не врахував їх при винесенні постанови. Зазначає, що матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення апелянта від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів. Його дії не узгоджуютья з формулюванням правопорушення, викладеним у протоколі. Права водія та транспортний засіб у водія не вилучались, про що зазначено в самому протоколі. Показання свідка ОСОБА_2 , які він підписав в поясненні до протоколу не відповідають таким, які надані в ході судового розгляду, що ставить під сумнів достовірність наданих до суду матеріалів. Так, у своїх письмових поясненнях свідок ОСОБА_3 вказує, що ознакою сп`яніння ОСОБА_1 є «почервоніння обличчя, млява мова та запах алкоголю з ротової порожнини». Проте, в ході судового розгляду свідок заперечує, що підходив до водія і спілкувався з ним, таким чином свідок не міг відчути запах алкоголю від водія, або почути його мляву мову. Натомість в Постанові суду навпаки, вказано що свідок підтверджує свої письмові показання, які він надав працівникам поліціі. Цей факт ставить під сумнів показання цього свідка, у зв`язку з чим його не можна вважати достатнім і достовірним доказом. Виходячи з показання свідків ОСОБА_1 керував автомобілем OPEL ASTRA а не OPEL KADETT, яким він є насправді, про що не зазначено у спірному протоколі і що суттєво впливає як на дослідження протоколу у справі про адміністративне правопорушення, так і на оцінку достовірності показань свідків. При цьому ОСОБА_1 жодних свідків не бачив, і про їх існування дізнався з матеріалів справи. В судове засідання на розгляд апеляційної скарги 10 березня 2023 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, був належним чином повідомлений, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності, так як відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). При цьому, суд враховує, що правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП не відносяться до категорії правопорушень, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою, ч.2ст.268 КУпАП. За таких обставин, керуючись ст.268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, оскільки передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Відповідно до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Пункт 3 Порядку визначає, що огляд проводиться на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Аналогічні положення містить п. 2 розділу І та п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015. Приписами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 130 КУпАП, що тягне за собою відповідну відповідальність, про що, складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп`яніння. Установленим порядком проходження медичного огляду, про який йдеться, є визначена уст. 266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ 10.11.2015 № 1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) і п.п. 3-8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМ 17.12.2008 № 1103, з послідуючими змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння і безпосередньо порядок проведення такого огляду. За змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч.3 ст. 266 КУпАП). Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а згідно ч. 2 ст.251КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Так, перевіркою судом апеляційної інстанції постанови районного суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення від 03.01.2022 серія ДПР18 № 212531, складеним та підписаним уповноваженою на це особою (а.с.2), - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , - диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Підстави для недовіри вказаним доказам суду не наведені, ними підтверджено проведення огляду на визначення стану сп`яніння водія згідно встановленого порядку, а наданим суду відеозаписом підтверджено керування саме ОСОБА_1 автомобілем за наведених обставин, а також складання протоколу відносно нього та проведення зазначеного огляду працівниками поліції з дотриманням вимог закону (роз`яснення прав водію, зачитування протоколу, наявність у водія очевидних ознак сп`яніння). Доводи апеляційної скарги в тому, що суд розглянув справу на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 254, 256 КУпАП є недопустимими, не заслуговують на увагу та не спростовують правильного висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення викладено повні відомості щодо особи правопорушника, суть правопорушення, обставини, час та місце вчиненого правопорушення, посилання на відповідний пункт ПДР України та на частину статті та статтю, яка передбачає відповідальність за такі дії, посилання на долучені до протоколу докази. Крім того, із дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ДПР № 212531 від 03 січня 2022 року відносно ОСОБА_1 , який переглянутий судом апеляційної інстанції при підготовці справи до розгляду, підтверджується факт як керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, на відео видно, що його мова є нечіткою, координація рухів порушена, так і відмови водія ОСОБА_1 в присутності двох свідків від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки т/з, так і в медичному закладі в присутності свідків. Крім того, з письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 долучених до адміністративного матеріалу, вбачається, що 03.01.2022 року вони власноручно підписали пояснення, в яких зазначено, що водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та від проходження огляду в медичному закладі відмовився в їх присутності. Досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на предмет їх достовірності і допустимості, суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими судом доказами у справі. Вказана правова позиція не суперечить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ними раніше показання визнаються допустимими як докази. Допитаний в судовому засіданні першої інстації у якості свідка ОСОБА_4 підтвердив, що 03.01.2022 по вул. Новоселівській у м. Путивль у його присутності та у присутності його племінника ОСОБА_5 працівниками поліції відносно ОСОБА_1 було складено протокол за фактом відмови останнього від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому, ним як свідком, було підписано цей протокол, а також надано письмові пояснення, котрі він також підписав. Зокрема, письмові пояснення свідків не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. А тому, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи ОСОБА_1 про те, що з показання свідків ОСОБА_1 керував автомобілем OPEL ASTRA а не OPEL KADETT, яким він є насправді, про що не зазначено у спірному протоколі і що суттєво впливає як на дослідження протоколу у справі про адміністративне правопорушення, так і на оцінку достовірності показань свідків, а сам ОСОБА_1 жодних свідків не бачив, і про їх існування дізнався з матеріалів справи, є необгрунтованими та невмотивованими. Доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння до відповідного закладу охорони здоров`я , не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, враховуючи наступне. Відповідно до п. п. 6 - 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. З переглянутого відеозапису вбачається, що працівником поліції запропоновано ОСОБА_1 , в присутності двох свідків пройти огляд на стан сп`яніння або на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або у медичному закладі, однак останній категорично відмовився від його проходження, як на місці зупинки, так і у медичному закладі. Сам бланк направлення (додаток 1 до Інструкції) не містить будь-яких даних щодо можливості відмови водія від проходження огляду в медичному закладі, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність вказаного направлення не є порушенням з боку працівника поліції порядку направлення водія для огляду на стан алкогольного сп`яніння та не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України . Таким чином, ні вищевказаний Порядок, ні Інструкція не містять вимог про видачу поліцейським направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, у разі відмови водія від проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я. Суд апеляційної інстанції зазначає, що переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як про те ставить питання захисник, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а доводи апелянтів про те, що зазначенні обставини в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, не заслуговують на увагу. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 судом першої інстанції накладено у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимоги ст.ст. 33-35 КУпАП, і є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції однобічно та упереджено вирішив справу, не з`ясував обставин, які мають суттєве значення для встановлення істини, знехтував конституційним принципом презумпції невинуватості, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Враховуючи викладене вважаю, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому законних підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі захисника не вбачається. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 20 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.