Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/3680/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3357/23 Справа № 191/3680/21 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 березня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2023 року, - В С Т А Н О В И В: 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Дніпропетровської області про стягнення матеріального збитку, завданого в насдідок ДТП. В обґрунтування доводів позовних вимог, посилалась на те, що 13 вересня 2019 року, близько 20 год. 05 хв. на автодорозі Е105/М18 (249 км), яка перебуває у загальнодержавній власності, в межах території Синельниківського району Дніпропетровської області, внаслідок неналежного стану дороги (напливи, вибоїни (ями), що підтверджується схемою з місця ДТП), під час руху був пошкоджений належний їй, ОСОБА_1 , автомобіль марки «Мерседес Бенц», номерний знак НОМЕР_1 , чим заподіяна матеріальна шкода. Актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 13 вересня 2019 року встановлено наявність в цьому місці автодороги вибоїни (ями), розміром 0,9х0,5х0,13 м, напливів та відсутність огородження місця проведення дорожніх робіт, дорожніх знаків, освітлення. За наслідками обстеження, ділянка дороги визнана такою, що загрожує безпеці дорожнього руху. Факт неналежного стану дороги та його причинний зв`язок з механічним пошкодженням автомобіля позивача ОСОБА_1 встановлений і постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2020 року (справа №191/3998/19). Ремонт та утримання вказаної ділянки дороги покладено на Службу автомобільних доріг в Дніпропетровській області, яка є відповідачем у справі. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено. Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 18432 грн. 29 коп., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. 00 коп., судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп. (а.с.152-156). Додатковим рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2023 року стягнуто з Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн. 00 коп. (а.с.172). Не погодившись з вказаним рішенням суду, Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с. 182-202). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 квітня 2019 року Службою автомобільних доріг у Дніпропетровській області (замовник) та ТОВ «Автомагістраль-Південь» укладено договір №ЕУ-А-3 на закупівлю послуг: 63710000-9 Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в Дніпропетровській області), зі строком дії до 31 грудня 2020 року (а.с.81-91). З оглянутих в судовому засіданні матеріалів справи про адміністративне правопорушення №191/3998/19 встановлено, що 13.09.2019 року о 20 год. 05 хв. на 249 км а/д М-18 Синельниківського району Дніпропетровської області в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Животченко В.О. не вжив своєчасних заходів з ремонту проїжджої частини, а за неможливості не огородив та не позначив ділянку відповідними дорожніми знаками, в результаті чого водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , належним ОСОБА_1 , здійснив наїзд на вибоїну, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Відповідно до акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 13 вересня 2019 року на ділянці ДТП виявлено, що покриття проїзної частини має наливи, вибоїну (яму), розміром 0,9х0,5х0,13 м, і на ньому відсутні освітлення, дорожні знаки та огородження місця проведення дорожніх робіт. За результатом обстеження, ділянку визнано такою, що загрожує безпеці дорожнього руху (а.с.8) Постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2020 року, у справі №191/3998/19, визнано винуватим в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Животченко В.О., у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 140 КУпАП та провадження у справі закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. За ч. 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Доводи відповідача про необґрунтованість постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2020 року, у справі №191/3998/19, суд не приймає до уваги, оскільки дана постанова 07.04.2020 року набрала законної сили, і особою, яка притягалась до адміністративної відповідальності, не оскаржувалась (а.с.13). Сторони у справі не заявляли клопотань про признання судової дорожньо-технічної експертизи ділянки автодороги, де сталася ДТП, для визначення її техніко-експлуатаційних показників, чи відповідала організація дорожнього руху вимогам регламентуючих документів і чи забезпечувала безпеку руху транспортних засобів з дозволеною швидкістю. Згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження №19778 від 22.10.2019 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, станом на 13.09.2019 року становить 9337 грн. 29 коп. (а.с.17-19). Крім того, позивач понесла витрати вартості експертного дослідження у сумі 2637 грн, 60 коп. (а.с.15); транспортування пошкодженого автомобіля до м. Харків, вартістю 6400 грн. (а.с.5,12) та витрати у сумі 57 грн. 40 коп., понесені у зв`язку із направленням телеграми відповідачу про виклик представника для участі в огляді автомобіля (а.с.16). Задовольняючи позовні вимоги частково, суд 1 інстанції виходив із того, що саме Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області має нести відповідальність за шкоду, спричинену ДТП, оскільки підприємством, на яке державою покладено обов`язок утримувати у належному стані та ремонтувати автомобільні дороги у Дніпропетровській області є Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області, у зв`язку із цим саме вона повинна нести таку відповідальність. Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду 1 інстанції. Так, статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» (в редакції, чинній на момент настання ДТП) передбачено, автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів. Згідно із частиною третьою статті 14, частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Частиною першою статті 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. За змістом статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях. Основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг; виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації; (пункти 4-6, 9, 10 статті 11 Закону України «Про автомобільні дороги»). У справі, яка переглядається, судом установлено, що у Дніпропетровській області органом державного керування автомобільними дорогами загального користування є Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області, на балансі якої перебувають автомобільні дороги загального користування у межах зазначеної області. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Згідно з пунктами 1-3 статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом. За приписами пунктів 2, 5, 10 розділу І «Загальні положення» Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (в редакції, чинній на момент настання дорожньо-транспортної пригоди), ремонт і утримання дорожніх об`єктів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища. У розділі ІІ «Обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій» Правил утримання визначено обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій, зокрема зазначено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. Контроль за дотриманням цих Правил утримання здійснюється власниками дорожніх об`єктів або уповноваженими ними органами та Державтоінспекцією. Відповідно до пункту 1 Положення про Укравтодор, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 439, Укравтодор є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра інфраструктури, і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства. Основними завданнями Укравтодору є реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування, здійснення управління об`єктами державної власності (пункт 3 Положення). Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області має нести відповідальність за шкоду, спричинену ДТП, оскільки підприємством, на яке державою покладено обов`язок утримувати у належному стані та ремонтувати автомобільні дороги у Дніпропетровській області є Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області, у зв`язку із цим саме вона повинна нести таку відповідальність. Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 748/60/17, від 08.05.2018 у справі № 554/13464/15-ц, від 20.12.2018 у справі № 185/8229/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 0508/1310/2012, від 22.05.2018 у справі № 923/342/16. Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. На позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди. Суд першої інстанції на підставі оцінки наявних у справі доказів, зробив висновок, з яким погоджується і колегія апеляційного суду, про наявність повного складу цивільного правопорушення з боку відповідача, а саме: 1) неправомірність поведінки особи (наявність вибоїн і відсутність попереджувальних знаків про перешкоду на проїзній частині дороги, які пов`язані з бездіяльністю працівників Служби автомобільних доріг у Дніпропетровської області, на яких державою покладений обов`язок щодо утримання автомобільних доріг в належному стані); 2) наявність шкоди (механічні пошкодження внаслідок ДТП та понесені витрати на відновлення належного позивачу транспортного засобу); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою (наявність вибоїн, що стало причиною ДТП та завдання шкоди майну позивача); 4) вина (утримання автомобільних доріг у неналежному стані та тривале зволікання з ремонтом дорожнього полотна відповідачем на ділянці дороги, де сталось ДТП). Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. У постанові Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2020 року у справі про притягнення в.о. начальника Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області Житовченка В.О. № 191/3998/19 зазначено, що причиною ДТП за участю водія ОСОБА_2 , який керував т.з. Мерседес-Бенц н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу, стала вибоїна на проїзній частині дороги, яка була значною перешкодою і створювала небезпеку для руху автотранспорту, однак попереджувальні знаки перед вибоїною були відсутні. Встановивши вину в.о. начальника Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області Житовченка В.О., суд закрив провадження за спливом строку розгляду справи. Визначаючи розмір заподіяної позивачу майнової шкоди, суд 1 інстанції правильно послався на висновок експертного автотоварознавчого дослідження №19778 від 22.10.2019 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, станом на 13.09.2019 року становить 9337 грн. 29 коп. (а.с.17-19). Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачем, окрім викладених заперечень на позовну заяву та аналогічних доводів апеляційної скарги, не було надано суду жодних доказів про те, що шкоди завдано не з його вини. Суд дає критичну оцінку доводам відповідача, висловлені ним щодо невизнання позовних вимог позивача, оскільки вони є голослівними, безпідставними та недоведеними і спростовуються наданими позивачем доказами, матеріалами справи в їх сукупності А тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: