Постанова Волинський апеляційний суд № 2-2561/11

Справа № 2-2561/11 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/335/23 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 березня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., секретар Ганжа М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі Філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Луцьке регіональне управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2023 року,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»» (надалі - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»») подало до Луцького міськрайонного суду заяву видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа В обґрунтування заяви зазначило, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.03.2011 у справі № 2-2561/11 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк« Надра» заборгованість за кредитним договором № А-1/13-В від 02.03.2007 у сумі 136718,75 грн., судовий збір в розмірі 1367,19 грн. та витрати на технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. в розмірі 131 661, 95 гривень і 1436, 62 гривень судового збору. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.10.2022 замінено стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Відповідно до інформації Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), а також відомостей із автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2561/11, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 24.03.2011 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ Надра» заборгованості в розмірі 137462,34 грн., а саме: № 35092018 повернуто стягувачу 26.06.2017 року на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція від 02.06.2016). Також відповідно до інформації відділу та відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості в розмірі 137462,34 грн., а саме: № 35092009, повернуто стягувачу 27.07.2016 на підставі пункту 2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція від 04.11.2010). Крім того, шляхом перевірки інформації через програму в АСВП у розділах: «Пошук ВД/ВП (архів)» та «Пошук ВД/ВП (спецрозділ)» встановлено, що станом на 29.11.2022 вищезазначений виконавчий документ до відділу повторно не пред`являвся. Оригінал виконавчого листа відсутній. Зазначені обставини свідчать про втрату оригінала виконавчого листа при його пересилці. Докази направлення постанов разом з виконавчими документами на адресу стягувача надано не було. Вказує, що належним доказом підтвердження надсилання копії постанови про завершення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, у зв`язку з цим просить видати його дублікат виконавчого листа. Вважає, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа пропущений стягувачем з причин, які не залежали від його волі. Відсутність доказів направлення державним виконавцем таких документів скаржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. Враховуючи наведене, просило видати дублікат виконавчого листа по справі № 2-2561/11 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № А-1/13-В від 02.03.2007 у сумі 136718, 75 грн., судовий збір в розмірі 1367,19 грн. та витрати на технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. стосовно ОСОБА_1 . Поновити строк для пред`явлення до примусового виконання дублікату вказаного виконавчого листа та поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2023 року відмолено у задоволенні заяви. В апеляційній скарзі стягувач ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву. Вказує, що відмова в поновлені строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання тягне за собою фактичне невиконання рішення суду, яке є завершальною частиною розгляду цивільної справи, видача стягувачу дубліката виконавчого листа жодним чином не порушуватиме права боржників та не покладає на них будь-яких додаткових зобов`язань Інші учасники справи не скористалися своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. Сторони в справі у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 22.03.2023, тобто, дата складення повного судового рішення. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів. Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.03.2011 у справі № 2-2561/11 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк« Надра» заборгованість за кредитним договором № А-1/13-В від 02.03.2007 у сумі 136718,75 грн., судовий збір в розмірі 1367,19 грн. та витрати на технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. в розмірі 131 661, 95 гривень і 1436, 62 гривень судового збору. Рішення набрало законної сили 18.04.2011 (а.с. 27). Відповідно до інформації Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості в розмірі 137462,34 грн., а саме: № 35092009, повернуто стягувачу 27.07.2016 на підставі пункту 2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція від 04.11.2010). Шляхом перевірки інформації через програму в АСВП у розділах: «Пошук ВД/ВП (архів)» та «Пошук ВД/ВП (спецрозділ)» встановлено, що станом на 29.11.2022 вищезазначений виконавчий документ до відділу повторно не пред`являвся (а.с.42). Оригінал виконавчого листа у заявника відсутній, оскільки йому не передавався. На час видачі та повернення виконавчого документу стягувачеві діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ, далі - Закон № 606-ХІУ. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону№ 606-ХІУ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 606-ХІУ строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони. (ч. 3 ст. 22 Закону № 606-ХІУ). Таким чином, виконавчий документ міг бути пред`явлений стягувачем до виконання до 27.07.2017. Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001). Згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Аналіз пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18). Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року набрав чинності 05 жовтня 2016 року. Таким чином, на момент набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 35092009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості сплинув, а тому положення чинного Закону України "Про виконавче провадження", якими встановлено трьохрічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, не можуть бути застосовані. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.10.2022 замінено стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (а.с.29). Цим судовим рішенням встановлено, що договором від 17.07.2020, витягом з Додатку 1 до нього ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1-А/13-В від 02.03.2007. У частині шостій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Частиною 1 ст. 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені ст. 120 ЦПК України. Згідно зі ст. 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк. Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача. Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування. Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд. Отже, звертаючись до суду із заявою про поновлення строку для їх пред`явлення, стягувач був зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилався, як на обґрунтування своїх вимог. З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ перебував на виконанні та 27 липня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). Початком перебігу нового строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є 27 липня 2016 року та закінченням 27 липня 2017 року. Отже з моменту повернення виконавчого документа та до моменту відступлення прав вимоги, первісний стягувач не вчинив жодних дій щоб виконати дане рішення суду та задоволити свої вимоги. Договір про відступлення права вимоги вчинений у 2020 році. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином уклавши договір відступлення прав вимоги, новий кредитор, в даному випадку заявник, набув всі права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Факт заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні має виключно матеріальну природу правонаступництва, однак сам по собі у процесуальному відношенні не може доводити поважності причин пропуску визначеного законом строку, у тому числі щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання. Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, заявник посилався на поважність причин пропуску такого строку, зокрема на необізнаність про втрату виконавчого листа. Зазначені стягувачем обставини не можуть бути визнані, як поважні причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Жодних доказів поважності причин пропуску вказаного строку заявником суду надано не було. ПАТ «КБ Надра» (як первісний стягувач), ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», які протягом тривало проміжку часу байдуже ставились до своїх процесуальних прав і обов`язків, як стягувачі з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, не вживали заходів щодо виконання рішення суду. Посилання заявника, як на підставу поважності пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, на те, що органом ДВС не повернуто виконавчого листа, не може вважатись поважною причиною пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки заявником не надано належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження цих обставин та обставин наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які б завадили пред`явити виконавчий лист до виконання. ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не надано до суду доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема учинення ним усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення. Згідно з правових позицій Європейського Суду з прав людини, що викладені у пункті 570 рішення від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» (заява № 14902/04) та у пункті 51 рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» (заяви № 22083/93, 22095/93), котрі дають підстави зробити висновки, що сплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа. Також ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників. Тому вирішуючи питання поважності причин пропуску стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання суд фактично вирішує питання не тільки про право стягувача, а й про права боржника, у підсумку обом гарантуючи право на справедливий суд. У зв`язку з цим, оцінюючи наявність підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу його дублікату, суд має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у даному випадку правомірно протягом кількох років може розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення суду. Заявник, який є юридичною особою зобов`язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами . Доводи заяви свідчать лише про те, що стягувачі (як первісний так і новий) фактично не цікавилися ходом виконання судового рішення. За змістом договору № GL48N718070_I_2.1 від 17.07.2020 «Про відступлення прав вимоги» (а.с. 9-10) новий кредитор підтвердив, що до моменту укладення цього договору ознайомився із фактичним станом заборгованості за основними договроми, змістом основних договорів та зауважень до них не має і приймає усі ризики, пов`язані із порушення зазначених у цьому пункті договору гарантій та заперечень (п. 10). Також апеляційний суд наголошує, що поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання за відсутності поважних причин, після спливу більше 11 років із моменту набрання рішенням законної сили, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Обмеження строком можливості пред`явлення виконавчого документа до виконання застосовується із метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є однією із складових верховенства права. Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження. Таким чином судовим розглядом не встановлена наявність поважних причин пропущення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, а тому суд першої інстанції вірно відмовив у його поновленні. Відповідно до п. 4 ч. 17 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що дублікат виконавчого листа може видаватися у випадках втрати його оригінала та у межах строку пред`явлення його до виконання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Оскільки у цій справі відсутні підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, то й відсутні підстави для видачі дублікату цього виконавчого листа. Наведені у апеляційній скарзі доводи є аналогічними доводам викладеним в заяві про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, яким суд дав належну правову оцінку. Ці доводи не спростовують висновків суду у вирішенні даного питання та не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріально чи процесуального права. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку,що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц викладено правовий висновок про те, що постанова апеляційного суду в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»» залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2023 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в частині відмови у видачі дубліката виконавчого листа може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а частині відмови поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді: