Постанова 4823 № 750/7550/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 22 березня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/7550/22 Головуючий у першій інстанції Маринченко О. А. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/504/23 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої-судді: Шитченко Н.В., суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І., позивач: Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду м. Чернігів від 13 січня 2023 року у справі за позовом Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру перерахованої житлової субсидії, - У С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (далі Департамент ЧМР) звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача надміру перераховану житлову субсидію у розмірі 5 514,93 грн за період з 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2022 року. Заявлені вимоги вмотивовані тим, що на підставі заяви ОСОБА_1 останньому призначено субсидію з грудня 2015 року, яка у подальшому розраховувалась в автоматичному режимі. З 01 травня 2021 року відбулися зміни у законодавстві щодо призначення житлової субсидії. У результаті перевірки наданої відповідачем інформації було виявлено, що заявник не повідомив інформацію про транспортні засоби, які перебувають у його власності, а саме: автобус РУТА 20, д.р.н. НОМЕР_1 , та автобус РУТА 20, д.р.н. НОМЕР_2 , у зв`язку з чим департаментом не враховано ці дані, а відповідач отримав субсидію у надмірному розмірі, яку у добровільному порядку не повернуто. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2023 року у задоволенні позову Департаменту ЧМР до ОСОБА_1 про стягнення надміру перерахованої житлової субсидії відмовлено. Стягнуто з Департаменту ЧМР на користь відповідача 1 000 грн витрат на правничу допомогу. В апеляційній скарзі Департамент ЧМР, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги є аналогічними за змістом з доводами позову. Представник Департаменту ЧМР наголошує на тому, що, заповнюючи декларацію, ОСОБА_1 особистим підписом засвідчив, що у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи, майновий стан або витрати, йому може бути відмовлено у призначенні житлової субсидії або припинено її надання. У такому випадку отримувач субсидії зобов`язувався повернути надміру виплачені грошові кошти. Зазначає, що у ході проведеної позивачем перевірки з`ясовано, що у власності відповідача перебуває більше, ніж один транспортний засіб, який підлягає державній реєстрації і з року випуску якого минуло менше ніж 15 років, що і впливає на встановлення права на призначення житлової субсидії. Звертає увагу, що Міністерством соціальної політики, Управлінням ПСЗН та Департаментом ЧМР проводилась широка інформаційно-роз`яснювальна робота серед населення з приводу змін у порядку призначення житлової субсидії та необхідності подання отримувачем субсидії у встановлених випадках нових заяв та декларацій з урахуванням тих обставин, які впливають на право на призначення субсидії. Указує, що після припинення надання житлової субсидії та ознайомлення ОСОБА_1 з розміром надміру виплаченої житлової субсидії, останнім надано довідку ТСЦ МВС від 02 вересня 2022 року, але зазначена в ній інформація не співпадає з інформацією, отриманою за запитом Департаменту ЧМР, тому не спростовує позицію заявника і не впливає на скасування переплати. У наданому відзиві представник відповідача адвокат Тука С.М., не погоджуючись з доводами апеляційної скарги та вважаючи їх такими, що зводяться до зазначення обставин, встановлених та досліджених судом першої інстанції з наданням належної правової оцінки, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що зміст поданої відповідачем декларації про доходи від 09 грудня 2015 року не передбачав надання інформації про наявні транспортні засоби, а тому заявник не вчиняв та не міг вчинити жодних дій щодо подачі компетентному органу недостовірної інформації. Зауважує на тому, що відповідно до п. 50 Положення про порядок призначення житлових субсидій (в редакції постанови КМУ від 14 квітня 2021 року № 420) для призначення житлових субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення подаються відомості, в тому числі і про наявність в осіб транспортних засобів, отже у Департаменту ЧМР були відсутні перешкоди звернутись з запитом до уповноважених органів МВС з метою отримання інформації про наявні у відповідача транспортні засоби перед прийняттям рішення про призначення відповідачу субсидії у 2021 році. Стверджує, що правильність здійснення розрахунків, за якими проведено виплату житлової субсидії, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Аналогічні висновки наведені у постановах ВС від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц та від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц. Звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували, що відповідач, звертаючись за призначенням субсидії та після законодавчої зміни умов її нарахування, мав на меті навмисно приховати дані про наявність у нього транспортних засобів. Крім того, право власності на автобуси Рута 20 набуто ОСОБА_1 21 травня 2013 року, тобто, до його звернення у грудні 2015 року із заявою про призначення субсидії. Як зміст заяви, так і зміст декларації про доходи не передбачали надання інформації про наявність у заявника транспортних засобів. Наголошував, що кількість транспортних засобів у власності відповідача з моменту подачі заяви про призначення субсидії не змінилася, змін зазнав саме порядок призначення субсидії. Наведене свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 умислу щодо приховання даних про наявність у заявника автомобілів і дає підстави для висновку про неможливість примусового повернення отриманих коштів у вигляді житлової субсидії за указаних позивачем обставин. Наведене узгоджується з правовими позиціями, наведеними Верховним Судом у постановах від 13 листопада 2019 року у справі 332/2805/18 та від 11 березня 2020 року у справі 328/1056/19. Просив здійснити відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову Департаменту ЧМР, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на автобуси набуто ОСОБА_1 у 2013 році, тобто до дати подачі ним 09 грудня 2015 року заяви про призначення житлової субсидії та декларації про доходи. На час звернення відповідача із заявою про призначення субсидії законодавчо не передбачалась відмова у призначенні житлової субсидії через наявність у власності кого-небудь із складу домогосподарства або члена сім`ї особи із складу домогосподарства більше ніж одного транспортного засобу, що підлягає державній реєстрації, з року випуску якого минуло менше ніж 15 років. Районний суд зазначив, що з 01 травня 2021 року змінився саме порядок призначення субсидії, і позивач відповідно до наданих йому повноважень міг перед прийняттям рішення про призначення відповідачу субсидії, яке здійснювалося в автоматичному режимі, зробити відповідні запити до уповноважених органів та отримати інформацію про наявні у ОСОБА_1 транспортні засоби, проте не зробив їх. У свою чергу відповідач, звертаючись за призначенням субсидії, та після законодавчої зміни умов її призначення, не мав на меті навмисно приховати дані про наявні в нього транспортні засоби. Питання відшкодування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції вирішив відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, взявши до уваги надані адвокатом послуги, витрачений на них час, складність справи, під час розгляду якої представник відповідача участі не брав, та дійшов висновку про доцільність стягнення з Департаменту ЧМР на користь відповідача 1 000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу. Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. У справі встановлено, що 09 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради із заявою про призначення житлової субсидії (а.с. 6). Одночасно відповідачем подано декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, у якій відповідач задекларував лише свої дані (а.с. 6 зворот). На підставі поданих документів ОСОБА_1 з грудня 2015 року призначено житлову субсидію, яка в подальшому розраховувалася в автоматичному режимі (а.с. 8-29, 34-40). Рішенням Чернігівської міської ради від 25 червня 2020 року № 54/VII-13 «Про припинення управлінь праці та соціального захисту населення шляхом реорганізації» припинено шляхом реорганізації УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради та УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради через їх приєднання до Департаменту ЧМР (а.с. 44). З наданої 25 червня 2022 року на запит Департаменту ЧМР інформації, наявної у ТСЦ МВС № 7441 РСЦ МВС у Чернігівській області (Філія ГСЦ МВС), вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби, зокрема, автобус РУТА 20, номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску та автобус РУТА 20-СПВ, номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску. Перереєстрацію транспортних засобів здійснено 21 травня 2013 року (а.с. 31, 32). 06 липня 2022 року начальником відділу контролю за цільовим використанням бюджетних коштів надано пропозицію відділу соціальних допомог та субсидій припинити надання ОСОБА_1 житлової субсидії з серпня 2022 року та зробити перерахунок раніше призначеної субсидії з травня 2021 року, у зв`язку з тим, що він має у власності більше ніж один транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, з року випуску якого минуло менше 15 років (а.с. 33). Згідно з перерахунком призначеної субсидії за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року сума надміру виплаченої ОСОБА_1 житлової субсидії становить 5 514,93 грн (а.с. 41 зворот). На адресу відповідача двічі направлялись повідомлення (вимоги) про зобов`язання повернути суму надміру перерахованої субсидії із зазначенням відповідних банківських реквізитів Департаменту ЧМР (а.с. 41, 42). 14 вересня 2022 року ОСОБА_1 подав до Департаменту ЧМР заяву про долучення до особової справи довідки про наявність транспортного засобу від 02 вересня 2022 року (а.с. 43), з якої вбачається, що згідно облікових даних ТСЦ № 5943 (на правах відділу, м. Охтирка) РСЦ ГСЦ МВС в Сумській області за відповідачем, що зареєстрований по АДРЕСА_1 11 жовтня 2008 року зареєстровано транспортний засіб РУТА 20, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску, а 09 липня 1982 року зареєстровано транспортний засіб ИЖ ЮПИТЕР 4, державний номерний знак НОМЕР_3 , 1982 року випуску (а.с. 43 зворот). Звернувшись з вимогою про стягнення надміру перерахованої житлової субсидії, Департамент ЧМР зазначав, що ОСОБА_1 , отримуючи житлову субсидію, не повідомив позивачу інформацію про наявність на праві власності транспортних засобів, внаслідок чого отримав субсидію у надмірному розмірі, яку у добровільному порядку повернути не погоджується. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року. Приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону встановлено, що до повноважень КМУ належать, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі. Постановою КМУ № 848 від 21 жовтня 1995 року затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій, яким визначені умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій. Відповідно п. 13 Положення (в редакції, яка діяла на момент призначення субсидії) для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації: заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами; довідки про доходи; договір найму (оренди) житла. Забороняється вимагати від громадян документи, що не передбачені цим Положенням. Громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру. Підстави припинення раніше призначеної субсидії визначені п. 20 Положення (в редакції, яка діяла на момент призначення субсидії). Так, надання субсидії припиняється у разі, зокрема, якщо громадянин приховав або свідомо подав недостовірні дані про доходи (не зазначив один із видів доходів) та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума субсидії, - з місяця, в якому виявлено порушення. 14 квітня 2021 року КМУ прийнято постанову № 420 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою Положення про порядок призначення житлових субсидій викладено в новій редакції. Указана постанова застосовується з 01 травня 2021 року. Відповідно до п.п. 2 п. 14 Положення (в редакції постанови КМУ від 14 квітня 2021 року № 420) житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства має у власності: транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, з року випуску якого минуло менше п`яти років (крім мопеда і причепа); більше ніж один транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, з року випуску якого минуло менше ніж 15 років (крім мопеда і причепа). Наявність (відсутність) у власності зазначених осіб транспортних засобів зазначається у декларації. Відповідно до п. 50 Положення (в редакції постанови КМУ від 14 квітня 2021 року № 420) для призначення житлових субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п`ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості, у тому числі, й про наявність в осіб транспортних засобів уповноваженими органами МВС у порядку, встановленому Мінсоцполітики та МВС. За змістом п. 90 Положення громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов`язаний протягом 30 календарних днів поінформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про виникнення обставин, зокрема щодо настання умов, зазначених у п.п. 2, 4, 8-11 п. 14 цього Положення. За рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється у разі, коли у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії; громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у п. 90 цього Положення протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення (п. 119 Положення). У випадках, зазначених в абз. 4-7 п. 119 Положення, на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином (п. 125 Положення). За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Проаналізувавши у повній мірі вищенаведені норми та вивчивши обставини даної справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Департаменту ЧМР про стягнення надміру перерахованої житлової субсидії. За матеріалами справи встановлено, що 09 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до УПСЗН, яке реорганізовано у Департамент ЧМР, із заявою про призначення житлової субсидії. Крім заяви встановленого зразка ним заповнено декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. Відповідач засвідчив своїм підписом, що в разі подання ним у неповному обсязі або недостовірних відомостей про осіб, які зареєстровані (фактично проживають) у житловому приміщенні/будинку, їх доходи і витрати, йому може бути відмовлено у призначенні житлової субсидії або припинено її надання. Розділ ІІІ декларації передбачає внесення інформації про витрати на придбання майна, товарів або послуг на суму, що перевищує 50 тисяч грн, які здійснені протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії. У вказаному розділі відповідачем указано, що такі витрати не здійснювалися. Іншими розділами декларації зазначення відомостей щодо наявності у власності рухомого чи нерухомого майна не передбачено. На підставі поданих документів відповідачу з грудня 2015 року призначено житлову субсидію, яка в подальшому розраховувалася в автоматичному режимі. Департамент ЧМР, заявляючи вимогу про стягнення надміру перерахованої житлової субсидії, посилався на те, що у результаті проведення повноти та достовірності наданої ОСОБА_1 інформації виявлено наявність у останнього у власності транспортних засобів, зокрема, автобусу РУТА 20, номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску та автобусу РУТА 20, номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску. Не повідомлення відповідачем цієї інформації зумовило отримання ним субсидії у надмірному розмірі. Але позивачем залишено поза увагою те, що перереєстрація наведених транспортних засобів мала місце 21 травня 2013 року, тобто до дня звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення житлової субсидії. Зміст поданої відповідачем декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, від 09 грудня 2015 року не передбачав надання інформації про наявність у власності особи транспортних засобів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач не вчиняв та не міг вчинити жодних дій щодо подачі недостовірної інформації з метою отримання житлової субсидії. Інших заяв про призначення житлової субсидії після 09 грудня 2015 року ОСОБА_1 не подавалося, в подальшому субсидія розраховувалася в автоматичному режимі. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Суд першої інстанції правильно зазначив, що на час звернення відповідача у 2015 році із заявою про призначення субсидії не була законодавчо передбачена відмова у призначенні житлової субсидії або припинення її виплати через те, що будь-хто зі складу домогосподарства або член сім`ї особи зі складу домогосподарства має у власності більше ніж один транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, з року випуску якого минуло менше ніж 15 років (крім мопеда і причепа). Зазначене положення почало застосовуватися лише з 01 травня 2021 року. Колегія суддів вважає слушними доводи відповідача про те, що позивач, маючи повноваження, встановлені Положенням про порядок призначення житлових субсидій, мав можливість перед прийняттям рішення про призначення відповідачу субсидії, яке здійснювалося в автоматичному режимі, зробити відповідні запити до уповноважених органів з метою отримання інформації про наявні у ОСОБА_1 транспортні засоби чи інше майно. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц наведено, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що за матеріалами даної цивільної справи не доведено належними доказами недобросовісність відповідача при зверненні за призначенням житлової субсидії. Не встановлено також, що після законодавчої зміни умов її призначення, ОСОБА_1 мав на меті навмисно приховати дані про наявні у нього на праві власності транспортні засоби, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про можливість застосування до спірних відносин положень ст. 1212 ЦК України є безпідставними. Ураховуючи наведені обставини в сукупності, апеляційний суд приходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до інакшої правової оцінки обставин, встановлених та досліджених судом першої інстанції з наданням належного правового обґрунтування. Оскаржуваним рішенням з Департаменту ЧМР на користь ОСОБА_1 стягнуто 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначаючи про необхідність скасування рішення суду, скаржник не наводить доводів, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість висновку суду щодо розподілу судових витрат, а відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вирішуючи заявлене у відзиві клопотання представника відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу витрат між сторонами. Так, у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 УЦПК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Представництво інтересів ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції адвокат Тука С.М. здійснював на підставі договору про надання правової допомоги від 16 лютого 2023 року (а.с. 109) та ордеру серії СВ № 1044108 від 16 лютого 2023 року (а.с. 110). За змістом розділу 3 вказаного договору за виконання доручення за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги. Розмір гонорару по даному договору становить суму у розмірі 3 000 грн. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 12 від 20 лютого 2023 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Туці С.М. за договором про надання правової допомоги від 16 лютого 2023 року 3 000 грн (а.с. 111). Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) від 20 лютого 2023 року адвокатом було надано правову допомогу в такому обсязі: ознайомлення з поданою апеляційною скаргою 30 хв.; вивчення судової практики з даної категорії справ 1 год; надання консультації за результатами вивчених документів 30 хв.; підготовка відзиву на апеляційну скаргу 3 год; ксерокопія документів, необхідних для подачі апеляційної скарги, та направлення копії відзиву на апеляційну скаргу та доданих до нього документів учасникам справи 30 хв.; участь у судовому розгляді справи в разі необхідності в Чернігівському апеляційному суді 30 хв. (орієнтований час) (а.с. 113). Під час апеляційного розгляду стороною позивача клопотання про необґрунтованість заявленого розміру витрат на правничу допомогу та його зменшення не заявлялось. Верховний Суд у своїй постанові від 06 березня 2023 року у справі № 753/19393/20 наголосив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Представник відповідача просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн. Разом з тим, колегія суддів зважає на те, що розгляд справи в апеляційному суді відбувався за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, тобто адвокат Тука С.М. участі у судовому засіданні не брав. Крім того, зміст відзиву на апеляційну скаргу є майже аналогічним зі змістом письмових пояснень, наданих суду першої інстанції адвокатом Тукою С.М. Враховуючи однотипність змісту вказаних процесуальних документів, наявні підстави для висновку про їх шаблонність, що, у свою чергу, ставить під сумнів витрачання адвокатом трьох годин часу на складання відзиву на апеляційну скаргу. Вивчення судової практики для підготовки відзиву є складовою написання відзиву та за своєю суттю не може бути віднесено до правової допомоги як окрема послуга, тому такі витрати не відповідають критерію їх необхідності. Отже, надавши оцінку доказам щодо понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача та вважає за можливе стягнути з Департаменту ЧМР на користь відповідача 1 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2023 року без змін. Стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 19, ЄДРПОУ 43649464) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 1 000 (одну тисячу) грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча: Н.В. Шитченко Судді: Н.В. Висоцька О.І. Онищенко