Постанова 4855 № 320/11356/21
від 18.01.2023 ·ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/11356/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/000107/2 від 26.03.2021 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/000107/2 від 26.03.2021. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2015, 61 грн. (дві тисячі п`ятнадцять гривень 61 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 44005631; місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А). Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 709, 25 грн. (сімнадцять тисяч сімсот дев`ять гривень 25 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 44005631; місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А). Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині зменшення судом витрат на правничу допомогу до 17 709,25 грн. та просить змінити пункт 4 резолютивної частини рішення, а саме: стягнути на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 709,25 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). 10 жовтня 2022 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Щодо доводів апелянта про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 37 709,25 грн. витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України). Норми частини першої, другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених ним документально підтверджених витрат на правничу допомогу. Разом з тим, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Водночас порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Окрім цього, суд має враховувати, чи є розмір заявлених позивачем витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Колегією суддів встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (далі - Замовник) та Адвокатським об`єднанням "Євстігнєєв, Сидоренко і партнери" (далі - Об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги від 11.04.2019 № 39-С, Об`єднання зобов`язується надавати допомогу Замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у Договорі за погодженням Сторін. Відповідно до додатку № 4 від 20.07.2021 до цього Договору, сторони погодили, що Об`єднання бере на себе зобов`язання від імені та в інтересах Замовника здійснити необхідні та доречні дії щодо звернення до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом (позовною заявою) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/000107/2 від 26.03.2021. Об`єднанням також забезпечується судове представництво в Київському окружному адміністративному суді, Шостому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді. Об`єднанням забезпечується підготовка необхідних процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи тощо. Сторони погодили, що гонорар Об`єднання за надання правової допомоги згідно пункту 1 цього додатку становить: - 1600 грн. за одну годину правової допомоги адвоката Об`єднання або залученого Об`єднанням на договірних засадах адвоката щодо підготовки документів, у т.ч. судово-процесуальних, надсилання адвокатських запитів тощо. Тарифікація від 0,5 годин; - 2000 грн. за одну годину правової допомоги адвоката Об`єднання або залученого Об`єднанням на договірних засадах адвоката щодо здійснення судового представництва Замовника, ознайомлення з матеріалами справи; - якщо буде досягнуто мету представництва згідно умов цього додатку (ухвалено рішення про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці), замовник додатково сплачує Об`єднанню гонорар у розмірі 20 000, 00 грн. Відповідно до акта № 8 приймання-передачі правової допомоги від 22.11.2021 до договору про надання правової допомоги № 39-С від 11.04.2019, Адвокатським об`єднанням "Євстігнєєв, Сидоренко і партнери" в особі керуючого партнера Сидоренка Вадима Анатолійовича надана позивачеві правова допомога за Договором № 39-С від 11.04.2019 та Додатком № 4 від 20.07.2021 до Договору, розмір гонорару за надання правової допомоги складає 17 600, 00 грн., компенсація поштових витрат 109, 25 грн. Перелік витрат, що підлягає компенсації та правової допомоги, що була надана Об`єднанням, а також витрачений час для її надання вказані у звіті, який є додатком № 1 до цього акта. Відповідно до звіту до акта № 8 від 22.11.2021 про витрачений час на надання правової допомоги, загальна сума складає 17 600, 00 грн., з яких: підготовка адвокатського запиту від 27.07.2021 вих. № 27/07/2021-1 до ДМС України - 1600, 00 грн.; підготовка адвокатського запиту від 27.07.2021 вих. № 27/07/2021-2 до ДМС України - 1600, 00 грн.; підготовка адміністративного позову - 5600, 00 грн.; підготовка клопотання про витребування доказів - 1600, 00 грн.; ознайомлення з матеріалами судової справи - 1600, 00 грн.; підготовка відповіді на відзив - 4000, 00 грн.; підготовка проєкту клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на професійну правничу допомогу - 1600, 00 грн. Об`єднанням 22.11.2021 було виставлено рахунок-фактуру № 008/39-С на оплату вказаної правової допомоги у розмірі 17 709, 25 грн. Позивачем було сплачено Об`єднанню гонорар у розмірі 17 709, 25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5352 від 06.12.2021. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Що ж стосується «гонорару успіху», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Приписами статті Закону № 5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року («East/West Alliance Limited v. Ukraine», заява № 19336/04, § 268)). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» («Iatridis v. Greece», заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» («Pakdemirli v. Turkey», заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови). Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) дійшла висновку, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Колегія суддів звертає увагу, що доказів фактичного понесення витрат позивача у сумі 20 000, 00 грн. як "гонорару успіху" адвоката, що також передбачено розділом 5 договору від 11.04.2019 № 39-С, матеріали справи на день ухвалення рішення не містять. Отже й відсутні підстави для їх відшкодування. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача в розмірі 17 709,25 грн. із заявлених ним 37 709,25 грн. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині задоволення позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. В частині вимог позивача стосовно компенсації судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 823,42 грн., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони. На підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу заявником надано: - акт № 11 приймання-передачі правничої допомоги від 03.10.2022 року; - додаток №1 до акту № 11 - звіт про витрачений час на надання правової допомоги; - рахунок-фактура №10-39С від 03 жовтня 2022 року на суму 7 823,42 грн.; - платіжне доручення № 5803 від 03 жовтня 2022 року на суму 7 823,42 грн. Оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку апеляційної скарги, підготовку клопотання про включення до судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим та співмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 823,42 грн. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року залишити без змін. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 823,42 грн. (сім тисяч вісімсот двадцять три) гривні 42 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 44005631; місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т.