Постанова 4820 № 686/29693/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/29693/25 Провадження № 22-ц/820/1197/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2026 року, суддя Стефанишин С.Л., у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, встановив : В жовтні 2025 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 8784,83 грн. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.11.2025 у відкритті провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_4 відмовлено, у зв`язку зі смертю останнього. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.02.2026 з урахуванням ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2026 про виправлення описки стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 8784,83 грн., яка складається із заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 7085,28 грн., інфляційних втрат за період з 01.01.2024 по 30.09.2025 у розмірі 1328,01 грн., 3% річних за період з 01.01.2024 по 30.09.2025 в розмірі 371,54 грн. та судовий збір по 605,60 грн. з кожного. В березні 2026 року до суду надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій заявник просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4756,97 грн. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2026 в ухваленні додаткового рішення відмовлено, оскільки заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, їх фактичне надання та прямий зв`язок зі справою не підтверджені доказами. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення заяви. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суду було надано належні і достатні докази понесення ним витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. Фактичне подання документів до суду іншою особою, яка не є адвокатом, не спростовує обставин щодо підготовки відповідних документів саме адвокатським бюро. Поняття надання професійної правничої допомоги не є тотожним поняттю представництва особи в суді, відтак висновок суду про відсутність доказів надання правничої допомоги позивачу за наявності договору про надання правничої допомоги та відповідного акту передачі наданих послуг та документів, є безпідставним. В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином, про причин неявки суд не повідомили. Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено, що в жовтні 2025 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 8784,83 грн. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.02.2026 з урахуванням ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2026 про виправлення описки стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість в сумі 8784,83 грн., яка складається із заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 7085,28 грн., інфляційних втрат за період з 01.01.2024 по 30.09.2025 у розмірі 1328,01 грн., 3% річних в період з 01.01.2024 по 30.09.2025 у розмірі 371,54 грн., а також судового збору по 605,60 грн. з кожного. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості підписана та подана до суду представником позивача Грицай В.А., яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 02.09.2025. Всі інші процесуальні дії в суді першої інстанції після відкриття провадження у справі від імені позивача вчиняла також представник позивача ОСОБА_5 . Зі змісту акту №76/01 від 02.03.2026 здачі-приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №14/02 від 14.07.2025, акту приймання-передачі документів №76 від 01.10.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №14/02 від 14.07.2025, укладених між ФОП ОСОБА_1 та АБ «Юлії Біжко», вбачається, що адвокатське бюро надало, а ФОП ОСОБА_1 прийняв професійну правничу допомогу на загальну суму 4756,97 грн. Згідно з актом здачі-приймання №76/01 від 02.03.2026, до вартості надання правничої допомоги увійшло проведення аналізу наданих замовником документів щодо правовідносин замовника з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (тривалість годин 0,25, вартість 500 грн.); підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних та 3% річних (тривалість 1,25 год., вартість 2500 грн.), винагорода у формі гонорару успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову та становить 1756,97 грн. Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу). Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. Згідно з пунктом 4 статті 1, частинами третьою та п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). За статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких належить розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, §268)). У рішенні від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» в сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (пункт 5.43 постанови). З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18). Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19). Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02.12.2020 у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03.02.2021 у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17.02.2021 у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18). Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21); з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21). Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у cправі №910/615/14 (№910/5042/22), від 26.09.2024 у cправі №910/11903/23, від 25.01.2025 у справі №369/849/18. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23, провадження №14-50цс24). При вирішенні спірного питання колегія суддів враховує, що проведення аналізу документів щодо спірних правовідносин без складання відповідного процесуального документу не можна вважати фактично понесеними витратами як окремий вид робіт чи то послуг, виконаних (наданих) адвокатом, оскільки це є частиною (складовою) підготовки для подання позовної заяви (постанова Верховного Суду від 23.01.2025 у справі №369/849/18). Разом з тим, позивачем не доведено, що позовна заява в даній справі складена та подана до суду саме адвокатом Біжко Ю.О. чи то іншим адвокатом АБ «Юлії Біжко», і є результатом надання правничої допомоги згідно з актом здачі-приймання №76/01 від 02.03.2026, оскільки текст позовної заяви підписано представником позивача за довіреністю Грицай В.А., яка, як вбачається з матеріалів справи, не є адвокатом, не перебуває з АБ «Юлії Біжко» в жодних трудових (партнерських) відносинах, і яка також подала до суду відповідну позовну заяву, інші процесуальні документи, вчиняла інші процесуальні дії в даній справі, зокрема, завіряла копії документів, долучених судом до справи. Крім того, справа взагалі не містить договору (копії) про надання правничої допомоги №14/02 від 14.07.2025, на який посилався позивач як на правову підставу для відшкодування витрат на правничу допомогу, і який підлягав обов`язковому дослідженню судом разом з іншими доказами для вирішення цього процесуального питання. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстави для стягнення заявлених позивачем витрат на правничу професійну допомогу, з урахуванням наявних у справі доказів. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 05 травня 2026 року. Судді: Р.С. Гринчук І.В. П`єнта О.І. Талалай