Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/869/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2777/23 Справа № 212/869/22 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/869/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Дехта Р.В., повний текст рішення складено 27 грудня 2022 року ВСТАНОВИВ: В січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», в обгрунтування якого вказав, що працював в умовах, які характеризувалися перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища у період часу з 29.07.1985 року по 23.12.1997 рік на шахті «Комунар» та шахті «Гігант» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є юридична особа відповідача. Позивач виконував важку роботу в умовах несприятливого мікроклімату через недосконалість робочих місць, та з вини підприємства зазнав хронічного професійного захворювання. 01.04.2009 року позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності 20% та визначено необхідність у забезпеченні медикаментозним лікуванням. У зв`язку з отриманим ушкодженням здоров`я позивачу постійно доводиться перебувати на лікуванні, порушено його нормальні життєві зв`язки, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно переносить больові відчуття. У зв`язку з наведеним просив стягнути на свою користь 84 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2022 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 39999 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду змінити, збільшивши суму відшкодування моральної шкоди до 84000 грн. В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції не підійшов ретельно до того, аби присуджена сума відшкодування відповідала критеріям розумності, виваженості та справедливості, та не зазначив мотивів, що свідчили б про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування. Позивач постійно відчуває біль, обґрунтовану важкістю самопочуття, професійне захворювання призводить до суттєвого обмеження можливостей організму, порушення його функцій. втрати можливості повноцінно працювати, забезпечувати сім?ю. Дані обставини заслуговують особливої уваги, однак вони не були досліджені та враховані судом першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 84000 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період часу з 29.07.1985 року по 23.12.1997 року працював на структурних підрозділах Виробничого об`єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є АТ «Криворізький залізорудний комбінат» тобто перебував у трудових правовідносинах з Відповідачем, що підтверджується трудовою книжкою. Був звільнений за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією структурної одиниці. Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 18 лютого 2009 року, стосовно хворого ОСОБА_2 в пункті 16, зазначено, що працюючи з 29.07.1985 року по 01.01.1987 року на шахті «Комунар» та з 01.01.1987 року по 23.12.1997 рік на шахті «Гігант» виконував роботи в підземних умовах шахти де підпадав під шкідливу діб пилу, концентрація якого перевищувала ГДК, внаслідок мавши місце порушень нормативного провітрювання граничних виробіток і застосування комплексів пилоподавлення. Внаслідок зазначеного отримав хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого-другого ст., дата встановлення остаточного діагнозу 20.11.2008 року. Стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів 12 років 5 міс.Зазначено, що керівництво шахти «Комунар» та шахти «Гігант» порушили законодавство про охорону праці, в тому числі статтю 153 КУзП України. Згідно Довідки МСЕК від 01.04.2009 року, позивачу ОСОБА_1 , первинно, встановлено 20% втрати професійної працездатності за певними захворюваннями. Встановлено, що згідно довідки до Акту МСЕК від 25.02.2014 року, ОСОБА_2 , повторно та безстроково встановлено 20 відсотків втрати працездатності, визначено потребу у забезпеченні лікарськими засобами. З виписок з історії хвороби за 2009, 2010, 2011, 2014, 2016 роки вбачається, що позивач проходив лікування в закладах охорони здоров`я з приводу скарг на виражену задишку при незначному фізичному навантаженні, сухий кашель, важкість у грудній клітці, загальну слабкість, втому, головний біль, запаморочення, зниження АТ, біль у поперековому відділі. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, у зв`язку з отриманням професійних захворювань та встановленням стійкої втрати працездатності - 20%, позивачу заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд зазначив, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 39999,00 гривень, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди. При цьому також зазначив, що відповідач з належним у заявку з правонаступництвом АТ «Криворізький залізорудний комбінат» після ВО «Кривбасруда» Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційних скарг виходить з наступного. Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 20 відсотків втрати працездатності. Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18 лютого 2009 року, стосовно хворого ОСОБА_2 в пункті 16, зазначено, що працюючи з 29.07.1985 року по 01.01.1987 року на шахті «Комунар» та з 01.01.1987 року по 23.12.1997 рік на шахті «Гігант» виконував роботи в підземних умовах шахти де підпадав під шкідливу діб пилу, концентрація якого перевищувала ГДК, внаслідок мавших місце порушень нормативного провітрювання граничних виробіток і застосування комплексів пилоподавлення. Причини, що спричинили професійне захворювання: запиленість повітря робочої зони: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного окису кремнію від 10,3 мг/м3 до 18,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Таким чином, в даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство-відповідача). При цьому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що саме АТ «Криворізький залізорудний комбінат» повинно відшкодовувати моральну шкоду з огляду на наступне. Криворізький гірничорудний трест «Кривбасруда» був створений після визволення міста від окупації в лютому 1944 році для відбудови підприємств гірничорудної промисловості Кривбасу, який підпорядковувався Наркомату гірничодобувної промисловості УРСР та з 1951 року трест «Кривбасруда» був розділений на два трести «Дзержинськруда» та «Ленінруда». Криворізький трест «Дзержинськруда» з 1951 року підпорядковувся Міністерству металургійної промисловості СРСР та у 1973 році реорганізований в Промислове Об`єднання з видобутку руд підземним способом «Кривбасруда». З 1975 року до складу Виробничого Об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» входило 11 Рудоуправлінь на правах структурних одиниць, у тому числі шахта «Гігант». Станом на 01 січня 1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 Рудоуправлінь, на правах структурних одиниць, у тому числі шахта «Саксагань» та шахта «Гігант». Згідно наказу ВО «Кривбасруда» №433 від 16 грудня 1986 року та №685 від 25 грудня 1989 року шахту Комунар» РУ ім. Дзержинського об`єднано з шахтою «Гігант» РУ ім. Дзержинського, основні та оборотні фонди шахти «Комунар» передано до шахти «Гігант» 01 жовтня 1989 року Рудоуправління імені Кірова та ХХ партз`їзду виділилися зі складу Об`єднання в самостійні підприємства з наданням їм юридичного статусу. Інші Рудоуправління, згідно з наказом Мінметалургії СРСР від 07 вересня 1989 року за №170 та наказом по Об`єднанню від 20 вересня 1989 року за №349 були ліквідовані, а на їх базі створено на правах структурних одиниць 10 шахт: «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», ім. Леніна, ім. Орджонікідзе, «Гвардійська», «Октябрська», «Родіна», «Саксагань», «Гігант», ім. Валявка. 01 серпня 1995 року наказом Мінпромполітики України від 27 липня 1995 року за №148 зі складу об`єднання ВО «Кривбасруда» виділена шахта «Саксагань» у самостійне державне підприємство. Згідно п. 1 наказу ВО «Кривбасруда» від 07 жовтня 1997 року № 120 шахта «Гігант», як структурна одиниця була ліквідована. Наказом Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263 Виробниче Об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовно на Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат». Згідно з пунктом 2 цього наказу правонаступником перейменованого Виробничого Об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було призначене Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат». Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» (далі - ДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», шляхом реорганізації було перетворено на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром». У наказі ДАК «Укррудпром» від 31 грудня 1999 року № 347 вказано, що зазначене дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов`язків реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат». Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК «Укррудпром» від 30 липня 2001 року № 290 вказане дочірнє підприємство, шляхом реорганізації, було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків дочірнього підприємства. Відповідно до пункту 1.1 статуту ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та зареєстрованого 04 квітня 2011 року, ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» змінив найменування на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок правонаступника роботодавця, тобто АТ «Криворізький залізорудний комбінат». Визначаючи розмір матеріальної компенсації моральних страждань в сумі 39999 грн., суд виходив з характеру захворювання позивача, наявності його фізичних та моральних страждань пов`язаних з наслідками професійного захворювання, їх тривалості і тяжкості, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках. Між тим, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновками суду першої інстанції щодо розміру стягнутої за рішенням на користь позивача моральної шкоди. Так, з матеріалів справи встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 20% безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він вимушений проходити лікування, відновлення його стану здоров`я неможливе. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року(з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст.32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд у справі №210/5258/16-ц констатував, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (39999грн.) не відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених обставин справи, а також висновкам суду касаційної інстанції (Великої Палати Верховного Суду) по аналогічним справам, рішення суду підлягає зміні в частині розміру матеріальної компенсації моральних страждань позивача. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Якщо втрачене здоров`я людини, то вона безумовно позбавляється в певній мірі повноцінного життя на який розраховує. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. Отже, з урахуванням того, що позивачу безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 20% та визнано людиною з інвалідністю ІІІ групи безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 39999 грн. до 60 000 грн., що на переконання колегії суддів більш відповідає встановленим судом обставинам справи (рівню моральних страждань позивача), та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами. Крім того, остаточно визначаючи суму до стягнення, апеляційний суд звертає увагу та те, що вона підлягає присудженню без утримання податків та інших обов`язкових платежів з огляду на наступне. Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що моральна шкода, у зв`язку з ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також в частині розподілу судових витрат. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України. Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Задовольняючі апеляційну скаргу позивача частково, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір», та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача Держави суму судового збору у розмірі 708,86 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 1063,43 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2022 року в частині розміру моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, що підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , та розподілу судових витрат змінити. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень без стягнення податків та обов`язкових платежів. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь Держави судовий збір у розмірі 708 (сімсот вісім) грн. 86 коп., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та судовий збір у розмірі 1063 (тисяча шістдесят три) грн. 43 коп., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: