Постанова 4824 № 755/15403/21

справа № 755/15403/21 головуючий у суді І інстанції Хромова О.О. провадження № 22-ц/824/3239/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 20 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.С., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Логістика», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, - в с т а н о в и в: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, у якому просить стягнути з ТОВ «Айс Логістика» 113 219 грн 43 коп. вартості відновлювального ремонту, 2 500 грн витрат на складання звіту про оцінку вартості матеріального збитку, 7 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та судовий збір. Позов обґрунтовано тим, що 31 травня 2021 року у місті Києві по Харківському Шосе, 1, ОСОБА_2 , який працює водієм у відповідача, керуючи вантажним транспортним засобом марки «Iveсо», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху не витримав безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з транспортним засобом позивача - автомобілем марки «Geely», державний номерний знак НОМЕР_2 , у результаті чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Після цього, ОСОБА_2 залишив місце події, не викликавши та не дочекавшись приїзду поліції. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП. ОСОБА_2 свою вину визнав, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі його поясненнями, в яких він зазначив, що працює водієм в ТОВ «Айс Логістика», та допустив зіткнення з автомобілем позивача саме на автомобілі марки «Iveсо», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить відповідачу. Відповідальність власника автомобіля відповідача застрахована відповідно до поліса № 201636129 у страховій компанії ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», яка була позбавлена ліцензії та у серпні 2021 року виключена із членів Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - МТ СБУ). Позивач не надавав страховій компанії ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» необхідного пакету документів, сума страхового відшкодування не узгоджувалась, жодних страхових виплат не отримував, у зв`язку з чим вирішив скористатись своїм правом та захистити свої інтереси шляхом подання позову до відповідача. ОСОБА_2 під час виконання своїх трудових обов`язків наніс шкоду майну позивача, а тому відповідно до статті 1172 ЦК України позивач має право звернутись до роботодавця ОСОБА_2 - ТОВ «Айс Логістіка», з вимогою про відшкодування заподіяних йому збитків в розмірі 113 219 грн 43 коп. Пошкодження належного позивачу майна, фактично його знищення, оскільки вартість відновлюваного ремонту майже відповідає ринковій вартості непошкодженого аналогічного авто, зникнення ОСОБА_2 з місця події, неможливість вести минулий спосіб життя та забезпечувати свою сім`ю транспортом, негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань останнього, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «Айс Логістіка» моральну шкоду у розмірі 7 000 грн. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки вимоги про відшкодування заподіяних йому ДТП збитків пред`явлено до неналежного відповідача - власника транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого на момент скоєння ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ». Посилання позивача на той факт, що вказана страхова компанія була позбавлена ліцензії та в серпні 2021 року виключена з членів МТ СБУ не підтверджені належними доказами. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що підхід за якого потерпілий повинен звернутися із заявою (позовом) до страхової компанії, в якої застрахована цивільно-правова відповідальність особи, не розрахований на ті випадки, коли страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена із МТСБУ, перебуває в стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльності, не виконує свої зобов`язання про здійсненню страхового відшкодування. Відповідальність власника автомобіля марки «Iveсо», державний номерний знак НОМЕР_3 , застрахована відповідно до поліса № 201636129 у страховій компанії ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ». Однак, ліцензія цієї компанії була зупинена, а згодом і анульована, в серпні 2021 року компанія виключена із членів МТСБУ. У зв`язку з цим позивач вирішив скористатись своїм право та захистити свої інтереси шляхом подання позову до відповідача. Від представника ТОВ «Айс Логістика» - адвоката Алістратової О.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відзив обґрунтований тим, що: основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17); визначення матеріальної шкоди у розмірі 113 219 грн 43 коп. визначено з порушенням статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту - Закон № 1961), та проведена оцінювачем, а не експертом, якого не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок; витрати у розмірі 2 500 грн, на складання звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 03 червня 2021 року, складеного ФОП ОСОБА_3 є похідним від самого звіту, тому й стягнення зазначених витрат є безпідставним, оскільки потерпілим не був дотриманий порядок залучення експерта та відшкодування страховиком витрат за проведення такої експертизи, передбачений положеннями пунктів 34.2., 34.3 статті 34 Закону № 1961. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла таких висновків. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 КУпАП. Вказаною постановою встановлено, що 31 травня 2021 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Iveco», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по Харківському шосе в м. Києві, не витримав безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Geely», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, після чого ОСОБА_2 місце події залишив не викликавши та не дочекавшись приїзду поліції. Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки «Geely», державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 . Автомобіль марки «Iveсо», державний номерний знак НОМЕР_3 , належить на праві власності ТОВ «Айс Логістика», про що свідчить реєстраційна картка транспортного засобу. Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування а Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Як вказує сам позивач у позовній заяві, він не надавав страховій компанії ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» необхідного пакету документів, сума страхового відшкодування не узгоджувалась, жодних страхових виплат не отримував, у зв`язку з чим вирішив скористатись своїм правом та захистити свої інтереси шляхом подання позову до відповідача. ОСОБА_2 під час виконання своїх трудових обов`язків наніс шкоду майну позивача, а тому відповідно до статті 1172 ЦК України позивач має право звернутись до роботодавця ОСОБА_2 - ТОВ «Айс Логістіка», з вимогою про відшкодування заподіяних йому збитків у розмірі 113 219 грн 43 коп. Так дійсно, згідно з висновками Верховного Суду України право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16). Разом з тим, Велика Палата Верховного Судувідступила від вищевказаного висновку Верховного Суду України та звернула увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик (постанова від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 провадження № 14-95цс20). Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що розбіжності судових рішень за своєю природою є невід`ємним наслідком будь-якої судової системи, яка базується на мережі судів першої інстанції та апеляційних судів. Разом із тим роль найвищої судової інстанції полягає в тому, щоб вирішувати такі суперечності (рішення ЄСПЛ «Тудор Тудор проти Румунії», 2009, п. 29-30, «Вінчіч та інші проти Сербії», 2009, п.56). Отже, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем щодо відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, - буде страховик. Як встановлено матеріалами справи, автомобіль марки «Iveсо», державний номерний знак НОМЕР_3 , належить на праві власності ТОВ «Айс Логістика» та застрахований у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» відповідно до страхового полісу № 201636129, який станом на 31 травня 2021 року страховий поліс був діючим (а.с. 10 зворот). З 21 вересня 2019 року набирало чинності розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі - Нацкомфінпослуг) від 09 квітня 2019 року № 538 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказане розпорядження діяло до 30 травня 2022 року з огляду на Постанову Правління Національного банку України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 108 від 30 травня 2022 року. Згідно з розпорядження, збільшуються на 30% страхові суми за договорами обов`язкового страхування: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, - до 130 000 грн., за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, - до 260 000 грн. Відповідно до статті 29 Закону України №1961 у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Згідно із звітом про оцінку вартості матеріального збитку від 03 червня 2021 року, складеного ФОП « ОСОБА_3 » (а.с. 13-29) вартість відновлювального ремонту автомобіля складає: без врахування значення коефіцієнту фізичного зносу - 113 219 грн 43 коп., з врахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу - 69 358 грн 28 коп. (а.с. 19). Отже, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складає 69 358 грн 28 коп. (а.с. 19), то у межах ліміту страхового відшкодування 130 000 грн належним відповідачем щодо відшкодування 69 358 грн 28 коп. буде страховик, - ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ». Разом з тим, позивач у позовній заяві звертаючись з позовом безпосередньо до страхувальника, роботодавця ОСОБА_2 - ТОВ «Айс Логістіка», посилається на те, що ліцензія ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», у якої застрахована відповідальність власника автомобіля марки «Iveсо», була зупинена, а згодом і анульована, у серпні 2021 року компанія виключена із членів МТСБУ. Однак доказів таких обставин щодо анулювання ліцензії страхової компанії до позовної заяви не додано та відповідного клопотання про їх витребування позивачем не заявлялося. Також, колегія апеляційного суду звертає увагу на таке. Статтею 39 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який має ліцензію на здійснення даного виду страхування та є членом МТСБУ. У разі припинення страховиком членства в МТСБУ уповноважений орган зобов`язаний зупинити дію ліцензії. Ліцензування страхової діяльності з боку держави має на меті не тільки гарантування законності такої діяльності та її підконтрольності, а й забезпечення відшкодування шкоди за рахунок забезпечення, яке виникає на підставі договору страхування, зокрема договору обов`язкового страхування цивільної відповідальності володільців транспортних заходів, укладеного відповідно до Закону № 1961-IV та в порядку і на підставах, визначених цим Законом. Припинення членства та виключення із членів врегульовано положеннями статті 52 Закону № 1961-IV. Зокрема, пунктом 52.1 статті 52 передбачено, що членство страховика в МТСБУ припиняється в разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ. Пунктом 52.2 статті 52 встановлено, що виключення страховика із членів МТСБУ та/або позбавлення статусу повного члена МТСБУ здійснюється рішенням загальних зборів членів МТСБУ за поданням дирекції МТСБУ з таких підстав: а) подання страховиком заяви про припинення членства в МТСБУ або позбавлення статусу повного члена МТСБУ; б) відсутність у страховика ліцензії на обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності або її анулювання; в) припинення дії договору про співпрацю між МТСБУ та страховиком - членом МТСБУ згідно із законодавством; г) виключення страховика - члена МТСБУ з Державного реєстру страховиків (перестраховиків); ґ) неплатоспроможність (банкрутство) страховика - члена МТСБУ; д) ліквідація страховика - члена МТСБУ як юридичної особи; е) наявність заборгованості страховика - члена МТСБУ з оплати перестрахувальних платежів за договорами перестрахування, укладеними відповідно до вимог МТСБУ, понад шість місяців; є) порушення страховиком - членом МТСБУ вимог законодавства, положень Статуту МТСБУ, рішень органів управління МТСБУ або договору про співпрацю з МТСБУ. Підстави позбавлення страховика ліцензії зазначено в розділі 7 Ліцензійних умов. Серед цих підстав, зокрема, нездійснення страховиком страхової діяльності відповідно до виданої ліцензії протягом останніх 12 місяців. Анулювання ліцензії страхової компанії згідно з пунктом 1.8 Ліцензійних умов означає заборону на здійснення страхової діяльності після її анулювання. Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Таким чином, наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов`язань за існуючими договорами. Зобов`язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів. Таким чином, у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов`язаний виконати всі договірні зобов`язання з відшкодування шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього. Як організація, що створена задля відшкодування шкоди, МТСБУ зобов`язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» частини першої статті 41 Закону), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV). Згідно з пунктами 20.2, 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, бере на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. При цьому згідно з пунктом 7 статті 51 Закону № 1961-IV у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, такий страховик зобов`язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій із цього виду страхування. Відтак обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи. МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства. Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат. Відповідно до зазначеного Закону з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов`язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Таким чином, МТСБУ відповідно до Закону № 1961-IV відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи. У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб. Закон не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах. Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21). На підставі викладеного, з урахуванням відомостей щодо ліквідації страховика - ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та підстав його виключення зі складу членів МТСБУ, належним відповідачем в частині відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 69 358 грн 28 коп., є ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ». Встановивши, що позов про стягнення шкоди у розмірі 113 219 грн 43 коп. (з яких 69 358 грн 28 коп. це вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу), розмір якої не перевищує ліміт страхового відшкодування (130 000 грн вартості відновлювального ремонту з врахуванням зносу), заявлений до неналежного відповідача (страхувальника) та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині до ТОВ «Айс Логістіка». Разом з тим, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до статей 28, 29 Закону №1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). При цьому п.32.7 частини 1 статті 32 Закону №1961-IV встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції, Фонду державного майна від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до п.8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків. Відповідно до пп.8.6.1 п.8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ. Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»). Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується. Системний аналіз п.32.7 частини 1 статті 32 Закону №1961-IV, статті 22, абз.3 п.3 частини 1 статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі, завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). З урахуванням того, що докази понесення реальних збитків, пов`язаних з відновленням пошкодженого автомобіля, позивачем не надано, відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника, роботодавця ОСОБА_2 - ТОВ «Айс Логістіка» у розмірі 43 861 грн 15 коп. (113 219 грн 43 коп. ­- 69 358 грн 28 коп.). Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «Айс Логістіка» на користь позивача 2 500 грн за складання звіту, то колегія апеляційного суду вважає, що відсутні підстави для стягнення вартості витрат на проведення оцінки транспортного засобу, оскільки потерпілим не був дотриманий порядок залучення експерта та відшкодування страховиком витрат за проведення такої експертизи, передбачений положеннями пунктів 34.2, 34.3 статті 34 Закону № 1961-IV. Щодо відмови у позовних вимогах про стягнення з ТОВ «Айс Логістіка» на користь позивача моральної шкоди у розмірі 7 000 грн, то колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду, оскільки позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону № 1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно з статтею 28 Закону № 1961-IV), отже не охоплюється страховим відшкодуванням. Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду дійшла до висновку, щовідповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини третьої особи, ОСОБА_2 , ДТП, покладається на останнього. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. З огляду на вказане, позов про відшкодування моральної шкоди заявлений до третьої особи у справі, ОСОБА_2 , - задоволенню не підлягає. Щодо судових витрат. Оскільки судове рішення змінено лише в мотивувальній частині, а апеляційна скарга задоволена частково, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська