Постанова 4824 № 755/1055/23

справа № 755/1055/23 головуючий у суді І інстанції Галаган В.І. провадження № 22-ц/824/7282/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 25 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - в с т а н о в и в: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі по 15 000 грн, щомісячно на кожну дитину, з подальшою індексацією, починаючи з дня звернення з даною заявою до суду і до досягнення дітьми повноліття. Позов обґрунтовано тим, що під час шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач здійснює грошові перекази для оплати навчання, дозвілля, лікування та розвитку дітей. Однак такі виплати мають нерегулярний характер та не покривають у достатній мірі усі потреби дітей. Наразі позивачу невідомо чи є відповідач працевлаштованим, однак розмір перерахованих ним сум у період з грудня 2021 року свідчить про те, що відповідач має достатній для утримання двох дітей рівень доходу та має високий стабільний прибуток задля регулярної оплати аліментів у заявленому позивачем розмірі. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 грн щомісяця, та на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 000 грн щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20 січня 2023 року та до досягнення дітьми повноліття. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у сумі 1 073 грн 60 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що присуджений розмір аліментів відповідає межам принципу розумності та справедливості, є достатнім та доцільним захистом порушеного права позивача. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Герасимова Т.І. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі по 15 000 грн, щомісячно на кожну дитину, з подальшою індексацією, починаючи з дня звернення з даною заявою до суду і до досягнення дітьми повноліття. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач намагається приховати свої реальні доходи, має у власності значну кількість нерухомого майна, не має на утриманні непрацездатних осіб та інших малолітніх дітей, що на думку позивача, є підставою для задоволення її позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі - 3000 грн на дитину на місяць - недостатньо для утримання належного рівня життя дітей, який забезпечений їм з моменту їх народження. Позивач несе значні витрати на оплату освітніх послуг та медичного супроводу дітей, забезпечує позашкільний розвиток відповідно до інтересів дітей, а також має супутні витрати на продукти харчування, одяг та інші базові потреби. Вказує, що нею надано до суду першої інстанції докази на підтвердження того, що відповідач має регулярний та достатній дохід для сплати аліментів у розмірі 30 000 грн без відчутного скорочення власного бюджету. Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Заремба В.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що відповідач не відмовляється від утримання дітей та виконання своїх батьківських обов`язків, але розмір аліментів має бути визначений з урахуванням матеріального стану платника аліментів та наявності на його утриманні непрацездатних батьків. Вказує, що відповідач на теперішній час матеріально піклується про свою 73-річну матір ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсіонерка за віком. Зазначає, що ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_5 на посаді фінансового директора, його посадовий оклад становить 6 900 грн. У зв`язку з воєнним станом з 01 червня 2022 року відповідача переведено на режим неповного робочого дня із заробітною платою у розмірі 1 675 грн. Відповідач не заперечує, що перераховував на рахунок позивача кошти на утримання дітей за період з січня 2021 року по серпень цього року, проте станом на час розгляду справи матеріальний стан відповідача суттєво змінився, а наявність у його власності об`єктів нерухомого майна, про які зазначила позивач в апеляційній скарзі, не підтверджена доказами. Також відповідач зазначив, що позивач разом із їх спільними дітьми проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу. Визначений позивачем розмір аліментів у розмірі 15 000 грн на кожну дитину є завищеним та не підтвердженим, а витрати позивача на медичне обслуговування є додатковими та обґрунтовано не враховані судом першої інстанції. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла таких висновків. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (а.с. 21, 22) Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року у справі № 755/13286/20, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 04 лютого 2012 року Відділілом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 103. (а.с. 23-25, 26-29) За даними Податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2021 рік, ОСОБА_1 задекларовано 1 206 000 грн. (а.с. 47-49) Згідно з квитанціями та скріншотами з мобільного додатку банку ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 перераховувалися грошові кошти, а саме: 12 лютого 2022 року у розмірі 20 000 грн, 10 січня 2022 року - 5 000 грн, 18 січня 2022 року - 25 000 грн, 21 січня 2022 року - 20 000 грн, 22 лютого 2022 року - 25 639 грн (а.с. 30-34). Відповідачем визнаний факт перерахування ним указаних грошових коштів на рахунок позивача на утримання їх спільних дітей. Відповідачем подано до суду першої інстанції відзив на позов та докази з порушенням строку, визначеного судом в ухвалі про відкриття провадження, такі документи надійшли до суду першої інстанції вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду (а.с. 77-87). Відповідно до частин 3, 4 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Враховуючи викладене, підстави для врахування апеляційним судом указаних відзиву та доказів під час перегляду указаної справи відсутні. До апеляційної скарги відповідачем будь-яких доказів не надано та клопотання про долучення таких не заявлено. 20 вересня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Герасимової Т.А. про долучення до матеріалів справи витягів про об`єкти нерухомого майна ОСОБА_5 , яка є матір`ю відповідача. Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача. Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина 2 статті 83 ЦПК України). Заявляючи клопотання про долучення доказів, представником позивача жодним чином не обґрунтовано та не надано доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, у зв`язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків. Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина 3 статті 181 СК України). Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 1 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. (частина 2 статті 182 СК України). Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то положеннями СК він не визначений, а їх граничний розмір визначений частиною 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника. У позовній заяві ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача аліменти на двох неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 грн на кожну дитину щомісяця. Обґрунтовуючи стягнення з відповідача аліментів саме у зазначеному розмірі, позивач посилалася на те, що вона несе значні витрати на оплату освітніх послуг та медичного супроводу дітей, забезпечує позашкільний розвиток відповідно до інтересів дітей. На обґрунтування суми витрат необхідних для утримання спільних дітей сторін позивачем подано до суду першої інстанції договори про надання медичних послуг (програмних для дітей), укладені нею з ТОВ «Медичний центр «Добробут поліклініка», та довідки на підтвердження того, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються у Навчально-виховному комплексі «Домінанта» (а.с. 35-46, 50-51) Оцінивши надані докази, колегія апеляційного суду вважає, що указані витрати за своєю суттю є додатковими витратами на дитину, питання про стягнення яких не є предметом розгляду цієї справи. В апеляційній скарзі позивач також посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги матеріальне становище відповідача, який, за доводами позивача, намагається приховати свої реальні доходи, має у власності значну кількість нерухомого майна, не має на утриманні непрацездатних осіб та інших малолітніх дітей. Підтвердженням фінансової можливості відповідача сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі, на думку позивача, є добровільна сплата ним аліментів у розмірі 50 000 грн за січень 2022 року. Однак, саме лише перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів у вказаній сумі на утримання дітей, за відсутності загальних відомостей про його доходи, не свідчить про такий майновий стан відповідача, який дозволить йому сплачувати аліменти на його дітей у розмірі 30 000 грн на місяць. Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження доходів відповідача, знаходження у його власності нерухомого майна, а також не заявлено клопотання про витребування судом таких доказів. СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків, а брати участь в утриманні дитини зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів, апеляційний суд враховує, що такі стягуються не для зрівняння матеріального становища платника та одержувача аліментів, а для того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Крім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. На підставі викладеного, враховуючи принцип рівності прав та обов`язків батьків, стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, відсутність відомостей щодо наявності у відповідача інших дітей або осіб на утриманні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливим та доцільним є стягнення з відповідача аліментів у розмірі по 3 000 грн щомісячно на кожну дитину, з подальшою індексацією відповідно до закону, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська