Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/9955/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3312/23 Справа № 185/9955/22 Суддя у 1-й інстанції - Головін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області Єдиний унікальний номер 185/9955/22 Номер провадження 22-ц/803/3312/23 Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Биліни Т.І., Максюти Ж.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2023 року головуючого судді Головіна В.О. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про позбавлення батьківських прав,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, в якому просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Службу у справах дітей Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, про позбавлення батьківських прав - визнано не поданою та повернуто позивачу, роз`яснено право повторного звернення із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування доводів скарги, зокрема, зазначено, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позбавлення батьківських прав, може бути здійснено виключно за рішенням суду, тому судом не вірно застосовано п. 7 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, як підставу для повернення позову, оскільки дана категорія справ не передбачає обов`язковість досудового врегулювання спору, згідно із законом. Посилання суду на норми ст. 19 СК України, є помилковим, оскільки вказана норма передбачає право особа, а не обов`язок на попереднє звернення до органу опіки та піклування, законом не встановлено обов`язку позивача подавати до суду висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. Крім того, виснвок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки переглядається ухвала визначена у п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення не відповідає. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про позбавлення батьківських прав - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Так, підставою для залишення позову без руху,в ухвалі суду зазначено, що позивачем не зазначено чи звертався він до відповідного органу опіки та піклування з питанням позбавлення батьківських прав та чи розглядалось таке питання органом опіки та піклування із ухваленням письмового висновку про доцільність позбавлення батьківських прав.Тобто, позивач не зазначив відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, як цього вимагає п.6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 надано до суду уточнену позовну заяву та уточнене клопотання про залучення третьої особи. В уточненій позовній заяві позивач зокрема зазначала, що в досудовому порядку зверталася до керівника Служби у справах дітей Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області Нічупієнко О.В. з приводу можливості отримання висновку органу опіки щодо доцільності позбавлення батьківських прав, але отримала відповідь, що такий висновок службою у справах дітей буде надано лише на запит суду. Письмове звернення до органу опіки подане не було, оскільки керівник служби повідомила, що фактичне приміщення служби у справах дітей наразі знаходиться на окупованій території, а працівники служби працюють дистанційно. Зазначала, що рішення щодо позбавлення батьківських прав може бути прийняте тільки судом, сам висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду. Повертаючи позовну заяву, відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, у зв`язку з тим, що позивач, у наданий судом термін недоліки позову не усунув, суд першої інстанції входив з того, що відповідно до положень ст. 19 СК України, питання щодо позбавлення батьківських прав певної особи повинно обов`язково розглядатися в досудовому порядку органом опіки та піклування з оформленням та видачею про це письмового висновку, однак, в матеріалах цивільної справи відсутній висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Витребувати такий висновок судом також не представляється можливим, тому суд дійшов до висновку, що позивач не зазначив відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, як цього вимагає п.6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду, з огляду на наступне. Позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам, встановленим статтею 175 ЦПК України. Відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно з ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до змісту статей 12, 13, 81, 175 ЦПК України позивач самостійно визначає зміст позовних вимог, зазначає сторони та інших учасників спору, викладає зміст обставин, якими обґрунтовуються вимоги, та зазначає докази на підтвердження цих обставин. Суддя згідно статей 175, 177, 185-187 ЦПК України перевіряє, чи має особа відповідно до ст. 4 ЦПК України право на звернення до суду за захистом відповідного права чи інтересу, чи відповідає форма та зміст заяви вимогам закону, чи дотримані правила підсудності та чи немає інших установлених законом перешкод для відкриття провадження у справі. Відсутність посилання у позовній заяві на певні обставини і недодання певних доказів ст. ст.175 і 177 ЦПК України не віднесені до таких підстав, що дають право для застосовування наслідків, передбачених ст. 185 ЦПК України, і повернення позовної заяви позивачеві. Встановлення обставин, які суд вважає необхідним для правильного вирішення спору, можливе під час підготовчого засідання, відповідно до вимог ст. 189 ЦПК України. Оцінка достатності доказів на стадії відкриття провадження недопустима. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема, під час підготовчого провадження, а у визначених законом випадках і під час розгляду справи в судовому засіданні. Оскільки згідно законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд, в свою чергу, покладено обов`язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду справи по суті, суддя при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі не має права давати оцінку наведеним позивачем доказам, їх достатності, вимагати надання додаткових доказів, встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги. Неподання доказів звернення до третіх осіб за наданням висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху та її повернення, більше того, ці питання підлягають з`ясуванню у підготовчому провадженні, під час підготовчого судового засідання. Суд не може на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, встановлювати належність і допустимість доказів та надавати їм оцінку. У разі не надання позивачем доказів на підтвердження своїх вимог такі обставини можуть бути підставою для залишення позову без задоволення. Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. В даному випадку звертаючись із позовом позивач зазначила орган опіки та піклування, представлений Службою у справах дітей Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, крім того, надала клопотання, в якому просила залучити до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Службу у справах дітей Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та зобов`язати вказаний орган опіки та піклування надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав. Суд першої інстанції не вправі був вимагати у позивача надати висновок органу опіки та піклування на стадії відкриття провадження у справі, оскільки вимоги закону не зобов`язують позивача надавати такий висновок разом із позовною заявою. Слід також зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. За такого, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Доводи апеляційної скарги є слушними та дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права. Відповідно до п. 6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч.1ст.379 ЦПК України у випадку порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 141 ЦПК України питання щодо понесених ОСОБА_1 судових витрат за подання апеляційної скарги має бути вирішено судом першої інстанції при ухваленні судового рішення по суті спору (п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»). Керуючись ст.ст. 374,379,381,382 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2023 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Судді: