LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд361/1870/20

від 09.03.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2021 року - без змін.

Справа № 361/1870/20 Головуючий в суді І інстанції Сердинський В.С. Провадження № 22-ц/824/953/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Мельника Я.С., суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В., за участі секретаря Твердохліб В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богданова Вікторія Миколаївна про визнання договору іпотеки недійсним, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати договір іпотеки земельної ділянки від 18.10.2019 р., кадастровий номер 3221286401:01:007:0124, площею 0,099 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за №931, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 недійсним. В своїй позовній заяві зазначала, що за час перебування у шлюбі на підставі договору купівлі-продажу нею та її наразі колишнім чоловіком ОСОБА_3 у власність було набуто земельну ділянку площею 0,1980 га, кадастровий номер 3221286401:01:007:0002 по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка була зареєстрована на відповідача. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.01.2012 р. шлюб між ними було розірвано. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.08.2019 року у справі №759/15369/18 їхнє з відповідачем спільне сумісне майно було поділено, позивачу у власність було виділено 3/4 частини земельної ділянки площею 0,1980 га, кадастровий номер 3221286401:01:007:0002, що знаходиться за вказаною вище адресою, а відповідачу у власність - 1/4 цієї ж земельної ділянки. Вказує, що 19.09.2019 року відповідач без її відома поділив вказану земельну ділянку площею 0,1980 га, кадастровий номер 3221286401:01:007:0002, на дві окремі земельні ділянки площею 0,099 га кожна, з кадастровими номерами 3221286401:01:007:0125 і 3221286401:01:007:0124 та зареєстрував за собою право власності на них. Зазначає, що на земельній ділянці 3221286401:01:007:0124 га знаходиться житловий будинок з надвірними будівлями, який належить їй на праві власності на підставі договору дарування від 27.12.2011 року. Крім цього, вказує, що в забезпечення договору позики на суму 371008,50 грн., що еквівалентно 15000,00 доларів США, відповідачі уклали договір іпотеки земельної ділянки, кадастровий номер 3221286401:01:007:0124, площею 0,099 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір іпотеки зареєстрований за №931 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В.M. 18.10.2019 року. Таким чином, вказує що не маючи ніяких прав на вказану земельну ділянку, відповідач ОСОБА_3 на власний розсуд забезпечив виконання взятого ним зобов`язання щодо повернення позики, виділеною частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3221286401.01.007:0124, що становить частину виділеної їй земельної ділянки за рішенням суду, і на якій знаходиться належний їй житловий будинок. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2021 року позов задоволено, визнано договір іпотеки земельної ділянки від 18 жовтня 2019 року, кадастровий номер 3221286401:01:007:0124, площею 0,099 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В.М., зареєстрований в реєстрі за №931, недійсним. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі по 420,40 грн. з кожного. Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи. Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що місцевий суд не врахував, що немає доказів того, що позивач має право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286401:01:007:0124, яка є предметом оспорюваного договору. Крім того, вказує, що твердження позивачки про те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3221286401:01:007:0124 знаходиться належний їй на праві власності житловий будинок спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вказує, що оскаржуваний договір іпотеки суперечить вимогам ст. 5,6 Закону України «Про іпотеку», ст. 317 ЦК України, а відтак рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим. Від представника відповідача надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю прибуття в судове засідання по причині його тимчасової непрацездатності, яке відхиляється колегією суддів як необґрунтоване, з огляду на те, що доказів на підтвердження тимчасової непрацездатності ним не надано. Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що представник відповідача вже подавав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 15.12.2022 року, яке обґрунтовував теж тимчасовою непрацездатністю, яке було задоволено судом, однак, станом на 09 березня 2023 року доказів на підтвердження тимчасової непрацездатності представником відповідача не надано. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір іпотеки було укладено з порушенням вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього ЦК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та поділено спільне сумісне майно подружжя, що є спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виділено у власність ОСОБА_2 3/4 частини земельної ділянки площею 0,1980 га, кадастровий номер 3221286401:01:007:0002 по АДРЕСА_1 , загальною вартістю 425000 грн., виділено у власність ОСОБА_3 1/4 частини земельної ділянки площею 0,1980 га, кадастровий номер 3221286401:01:007:0002 по АДРЕСА_1 , загальною вартістю 425000 грн., стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. (а.с.14-17). Згідно договору дарування житлового будинку від 27.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В., зареєстрованого в реєстрі за №5157, відповідач ОСОБА_3 подарував позивачу ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,1980 га, кадастровий номер 3221286401:01:007:0002 (а.с.25). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 19 серпня 2019 року за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,099 га, кадастровий номер 3221286401:01:007:0125 та земельну ділянку площею 0,099 га, кадастровий номер 3221286401:01:007:0124, яка перебуває під обтяженням - забороною, на підставі договору іпотеки земельної ділянки №931 від 18 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В.М., в забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов`язань за договором позики від 18 жовтня 2019 року, укладеним між ним та відповідачем ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В.М., зареєстрованим в реєстрі за №930, розмір основного зобов`язання 371008,50 грн., що еквівалентно 15000 доларів США (а.с.26-30,137-140). За приписами частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України). Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна, у тому числі, за такої умови: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві -господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація. Іпотекодавець зобов`язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов`язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що з матеріалів справи вбачається, що предметом договору іпотеки є земельна ділянка площею 0,099 га, кадастровий номер 3221286401:01:007:0124, яка становить частину виділеної позивачу за рішенням суду земельної ділянки площею 0,1980 га, кадастровий номер 3221286401:01:007:0002, і на якій знаходиться належний їй житловий будинок, а тому спірний договір іпотеки було укладено з порушенням вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього ЦК України, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про недоведеність вимог позивача, оцінюються колегією суддів критично, позаяк з матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація права власності за відповідачем на земельні ділянки площею 0,099 га, кадастровий номер 3221286401:01:007:0125 та площею 0,099 га, кадастровий номер 3221286401:01:007:0124, здійснена на підставі заяви, виданої 24.07.2019 року державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Журавською В.В., була вчинена під час розгляду і вирішення судом справи № 759/15369/18 про поділ спільного сумісного майна подружжя, а тому умова договору іпотеки щодо предмету договору не відповідає вимогам ст. 5 Закону України «Про іпотеку», що згідно положень ст. 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання такого договору недійсним. Інші доводи апелянта зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»