Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/7206/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/7206/22 Номер провадження 33/814/694/23Головуючий у 1-й інстанції Логвінова О.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2023 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Тимошенка Єгора Володимировича на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2022 року,- В С Т А Н О В И В : Постановою судді Київського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. на користь держави. Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 10.09.2022 року о 21:05 год. в м. Харків, проспект Героїв Харкова, 272А він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці ока не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив захисник ОСОБА_1 адвокат Тимошенко Є.В., подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2022 року, та закрити провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження своєї позиції посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 відмовився тільки від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів працівників поліції, оскільки він сумнівався в об`єктивності даних, отриманих за їх допомогою. При цьому апелянт стверджує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я. Окрім цього, скаржник зазначає, що відеозапис, долучений до матеріалів справи не дає можливості почути та побачити учасників даної події, з огляду на вкрай низьку якість запису, та її уривчастість, відеозапис тривав короткий проміжок часу та виключає можливість спостерігати дану подію від початку до кінця. Апелянт, зокрема, стверджує, що при складанні протоколу ОСОБА_1 не було роз`яснено його права та строки розгляду справи, а тому ОСОБА_1 не зміг скористатися допомогою адвоката. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 10.09.2022 року о 21:05 год. в м. Харків, проспект Героїв Харкова, 272А ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 525D д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці ока не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД №225382 від 10.09.2022 року, поясненнями свідків та направленням до медичного закладу. З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Пунктом 2.5. ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.5. ПДР України, а тому суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду регулюється Інструкцією, затвердженою наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735. Згідно із п.4 розділу І зазначеної Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до п.12 розділу ІІ зазначеної вище Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п.6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів працівників поліції, однак погодився на проходження огляду в закладі охорони здоров`я, суд відхиляє з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається, що одразу після зупинки працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що у них є підозри вважати, що останній перебуває в стані наркотичного сп`яніння, адже зіниці його очей не реагують на світло, а в базі даних наявна інформація про те, що щодо ОСОБА_1 вже оформлювалися матеріали щодо керування ним транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Разом із тим, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №225382 від 10.09.2022 року міститься підпис ОСОБА_1 , який свідчить про те, що він ознайомився зі змістом протоколу. Натомість в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» є тільки підпис ОСОБА_1 , однак жодних заперечень щодо дій працівників поліції він вказав. Крім того відповідно до встановленого порядку огляд водія на стан наркотичного сп?яніння проводиться тільки у медичному закладі, а тому вище вказані доводи є необгрунтованими. Доводи апелянта щодо того, що відеозапис, долучений до матеріалів справи не дає можливості почути та побачити учасників даної події, з огляду на вкрай низьку якість запису, та її уривчастість, суд не бере до уваги, зважаючи на наступне. Під час дослідження зазначеного доказу вбачається, що на ньому зафіксовано факт роз`яснення працівником поліції причини зупинки ОСОБА_1 , а також пропозиція пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я в присутності двох свідків та факт відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду. Зазначений доказ не спростовує інші наявні у справі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи скаржника щодо того, що при складанні протоколу ОСОБА_1 не було роз`яснено його права та строки розгляду справи, а тому ОСОБА_1 не зміг скористатися допомогою адвоката, суд відхиляє через їхню недоведеність. Натомість, із матеріалів справи у їхній сукупності вбачається, що працівники поліції роз`яснювали ОСОБА_1 його права, надали можливість спілкуватися із захисником телефоном, не заперечували проти того, щоб його захисник прибув на місце оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, а також повідомили ОСОБА_1 інформацію про те, що ця справа розглядатиметься в Київському районного суді м. Полтави, із чим ОСОБА_1 ознайомився у протоколі. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65). Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Підстави, які б давали можливість суду першої інстанції вважати, що вказані вище докази є сумнівними, відсутні, оскільки вони дійсно узгоджуються між собою та є такими, що відповідають обставинам справи. У рішення ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76). Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Тому, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 адвоката Тимошенка Є.В. задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Тимошенка Єгора Володимировича залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Г.Л. Карпушин