Постанова Полтавський апеляційний суд № 545/2049/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/2049/22 Номер провадження 33/814/1380/22Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2022 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., за участі адвоката Овчаренко С.М., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Овчаренка Сергія Миколайовича на постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2022 року,- В С Т А Н О В И В : Постановою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. на користь держави. Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 11.06.2022 року близько 21:32 год у с. Горбанівка Полтавського району Полтавської області, по вул.Пушкіна,20, він керував транспортним засобом ВАЗ2109 д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків за допомогою алкотестера Драгер, проба позитивна 0,76 проміле. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9а) ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив захисник ОСОБА_1 адвокат Овчаренко Сергій Миколайович, подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2022 року , та закрити провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції суперечить вимогам чинного законодавства, є незаконною, необґрунтованою, і такою, що винесена з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи, суддя безпідставно не дослідила належним чином всіх обставин справи та безпідставно притягнула ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. На підтвердження своєї позиції посилається на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, апелянт стверджує, що останнє градуювання алкотестера, який використовувався працівниками поліції при проведенні огляду ОСОБА_1 , було проведено 05.08.2021 року. Однак, на 11.06.2022 року даний алкотестер вже був з простроченим терміном градуювання та перевірки, адже остання має проводитися кожні 6 місяців. Крім того, апелянт посилається на те, що оптичний диск із відеозаписом, долучений до матеріалів справи ініціатором протоколу є належним та допустимим доказом, адже він не засвідчений належним чином електронним цифровим підписом, а також не містить безперервної фіксації події правопорушення та обставини при його виявленні. Скаржник також вважає, що пояснення свідків також є недопустимими доказами, оскільки вони не були очевидцями факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Окрім цього, на думку апелянта, працівники поліції в порушення вимог п.п.1,3, абзаців 1,2 п.4, п.5 Розділу Х Інструкції №1395, не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом і ОСОБА_1 на автомобілі поїхав додому. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення адвоката, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 11.06.2022 року близько 21:32 год у с. Горбанівка Полтавського району Полтавської області, по вул.Пушкіна,20, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ2109 д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків за допомогою алкотестера Драгер, проба позитивна 0,76 проміле. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9а) ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено і підтверджується відеозаписами, доданими до протоколу, поясненнями двох свідків, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння. З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Пунктом 2.9а) ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.9а) ПДР України. Доводи апелянта про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений з порушенням відповідних норм законодавства, адже був проведений за допомогою алкотестера з простроченим терміном градуювання, суд відхиляє з огляду на наступне. Відповідно до №з/п 13 міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1747 від 13.10.2016 року, міжповірочний інтервал для вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, складає 1 рік. Крім того, у свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 05.08.2021 року зазначено, що газоаналізатор Alcotest 7510 OIML, зав.№ ARMF-0298, відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019, свідоцтво чинне до 05.08.2022 року (а.с.24). Результати огляду від 11.06.2022 року містять наступну інформацію: прилад: Alcotest 7510; зав.№: ARMF-0298; ост. градуюв.: 05.08.2021; деталі аналізу: 0,76%о. Таким чином, працівниками патрульної поліції було додержано вимог законодавства щодо технічної відповідності спеціальних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння. Доводи апелянта щодо неналежності та недопустимості диску із відеозаписами, долученого до матеріалів справи суд вважає неприйнятним, адже перевірка зазначеного доказу дозволяє дійти висновку, що відеофайли, які записані на даний диск, є підписані кваліфікованим цифровим підписом. Крім того, відеофайли, долучені до матеріалів справи містять всю необхідну інформацію для встановлення наявності чи відсутності вини ОСОБА_1 . Так, долучені матеріали містять записаний момент зупинки ОСОБА_1 під час керуванням ним транспортним засобом та момент проходження огляду на стан сп`яніння. Щодо доводів апелянта про те, що пояснення свідків також є недопустимими доказами, оскільки вони не були очевидцями факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суд зазначає наступне. Частиною 2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, зважаючи на вищевикладене, присутність свідків у випадку, коли працівником поліції проводиться огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу і ведеться відеофіксація зазначеної дії, законодавство взагалі не вимагає присутності двох свідків. Разом із тим, суд вважає за необхідне наголосити, що свідки в даному випадку залучалися не для того, щоб засвідчити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а факт його проходження (або можливої відмови від проходження) огляду на стан алкогольного сп`яніння. Враховуючи наведене вище, зазначений аргумент апелянта слід відхилити. Доводи апелянта щодо того, що працівники поліції в порушення вимог п.п.1,3, абзаців 1,2 п.4, п.5 Розділу Х Інструкції №1395, не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом і ОСОБА_1 на автомобілі поїхав додому, суд відхиляє з тієї причини, що матеріалами справи дане твердження повністю спростовується. Так, на звороті протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №230454 від 11.06.2022 року, написано наступне: «Водій від керування відсторонений. Керування передано ОСОБА_2 АВШ 052099 кат (В.С) [підпис]». Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65). Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У рішення ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76). Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Тому, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга адвоката Акрітова Павла Костянтиновича в інтересах ОСОБА_3 задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Овчаренка Сергія Миколайовича залишити без задоволення. Постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає Суддя Полтавського апеляційного суду Г.Л. Карпушин