Постанова Волинський апеляційний суд № 161/3260/20

Справа № 161/3260/20 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф. Провадження № 22-ц/802/182/23 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 березня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І., секретар с/з Савчук Т. Ф., з участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності, за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_4 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2022 року, В С Т А Н О В И В: 27 лютого 2020 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовані тим, що вони з відповідачкою ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1 . Кожному з них належить по 1/2 частці вказаного домоволодіння. Позивач також зазначав, що між його сім`єю та сім`єю відповідачки ОСОБА_4 протягом тривалого часу склався порядок користування цим житловим будинком, який фактично розділений на дві окремі квартири. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд припинити режим спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/2 частку житлового будинку на АДРЕСА_1 шляхом виділення в натурі у його власність 1/2 частки згідно варіанту розподілу та висновком судової будівельно-технічної експертизи. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2022 року у цій справі позов ОСОБА_3 задоволено. Ухвалено припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 . Виділено в натурі позивачу ОСОБА_3 належну йому 1/2 частку у житловому будинку АДРЕСА_1 згідно варіанту ІІ висновку судового експерта Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29 жовтня 2021 року № 8372-8373 (синій колір на схемі розподілу), а саме: 1) приміщення в житловому будинку (літ. А-1): коридор 1-4 площею 4,7 кв. м; кімнату 1-5 площею 11,1 кв. м; кімнату 1-6 площею 13,8 кв. м; 2) приміщення в прибудові: частину коридору 1-1 площею 5,8 кв. м; комору 1-2 площею 2,2 кв. м ; ванну 1-3 площею 4,0 кв. м. Виділено в натурі відповідачці ОСОБА_4 належну їй 1/2 частку у житловому будинку АДРЕСА_1 згідно варіанту ІІ висновку судового експерта Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29 жовтня 2021 року № 8372-8373 (зелений колір на схемі розподілу), а саме: 1) приміщення в житловому будинку (літ.А-1): кімнату 1-7 площею 14,1 кв. м; кімнату 1-8 площею 10,8 кв. м; 2) приміщення в прибудові: частину коридору 1-1* площею 5,3 кв. м; кухню 1-9 площею 7,7 кв. м. Огорожу № 1, вбиральню літера В-1, 1/2 частину будівлі сараю літера Б-1 залишено у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 6471 грн грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки у житловому будинку. Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 840,80 грн, а також 7845,12 грн витрат на проведення судової експертизи. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2022 року у цій справі заяву представника відповідачки ОСОБА_4 адвоката Лавренчука О. В. про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2022 року залишено без задоволення. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_4 адвокат Світлицька З. О. апеляційну скаргу підтримала та просила скаргу задовольнити, представник позивача ОСОБА_3 адвокат Хомич Р. В. апеляційну скаргу заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_4 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов висновку, що учасники спільної часткової власності мають рівні права в здійсненні права власності на належну їм частку відповідно до її розміру, окрім того, виділ в натурі спірного житлового будинку з метою переобладнання приміщення в окремі ізольовані квартири є технічно можливим згідно висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За матеріалами справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_4 в порядку спадкування набули право власності, кожен зокрема, на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , про що 26 квітня 2012 року державним нотаріусом 2-ої Луцької державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом (а. с. 4). Позивач ОСОБА_3 і відповідачка ОСОБА_4 є рідним братом і сестрою. Також судом встановлено, що між сторонами по справі склався певний порядок користування зазначеним домоволодінням. У висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 8372-8373 від 29 жовтня 2021 року, проведеної Волинським відділенням Львівського НДІСК Міністерства Юстиції України, зазначено, що дійсна вартість житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 складає 316012 грн. Судовою експертизою також визначено два можливі варіанти розподілу житлового будинку між позивачем і відповідачкою. Судом проведено розподіл житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами відповідно до запропонованого варіанту ІІ судової експертизи. Так згідно з варіантом ІІ судової експертизи першому співвласнику 1/2 ідеальної частки пропонується виділити (синій колір на схемі розподілу № 2): приміщення в житловому будинку (літ. А-1) - коридор 1-4 площею 4,7 кв. м; кімнату 1-5 площею 11,1 кв. м; кімнату 1-6 площею 13,8 кв. м; приміщення в прибудові - частину коридору 1-1 площею 5,8 кв. м; комору 1-2 площею 2,2 кв. м; ванну 1-3 площею 4,0 кв. м. Другому співвласнику 1/2 ідеальної частки пропонується виділити (зелений колір на схемі розподілу № 2) в житловому будинку (літ. А-1) - кімнату 1-7 площею 14,1 кв. м; кімнату 1-8 площею 10,8 кв. м; приміщення в прибудові: частину коридору 1-1* площею 5,3 кв. м; кухню 1-9 площею 7,7 кв. м. Крім того судовим експертом пропонується 1/2 частку будівлі сараю (літ. Б-1), вбиральню (літ. В-1) та огорожу № 1 залишити в спільному користуванні співвласників житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами. Запропонований ІІ варіант розподілу індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 має незначне відхилення від ідеальних часток співвласників, фактична частка першого співвласника становить 13/25, другого 12/25. Розмір грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки, яку перший співвласник має сплатити другому співвласнику, складає 6471 грн. У висновку судової експертизи також зазначено, що в запропонованих варіантах розподілу будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1 , переобладнання в ізольовані квартири потребує втручання в конструкцію несучої стіни між приміщеннями житлового будинку та прибудови, а саме влаштування дверних прорізів в приміщення кімнат 1-5 та 1-8. Виконання робіт, пов`язаних із закладанням існуючих та влаштуванням нових прорізів у несучих конструкціях (фундаментах, стінах, перекриттях), повинно бути підтверджене розрахунком за несучою здатністю, стійкістю, деформативністю усіх несучих конструкцій в цілому, виконаним ліцензованою проектною організацією (а. с. 109-126). Як передбачено статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України. Відповідно до частин 1, 2 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Згідно з частиною 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Як передбачено частинами 1-3 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Згідно з Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, зокрема пунктів 1.2, 2.1, 2.4 поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20) зроблено висновок про те, що відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. У своїй позовній заяві ОСОБА_3 зазначав, що вони з відповідачкою ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами і кожному з них належить у цьому домоволодінні 1/2 частка. Проте відповідачка у добровільному порядку не має бажання оформити виділення кожному з них їх частки у житловому будинку в натурі. Отже позивач просив виділити в натурі у його власність належну йому частку в будинку відповідно до варіантів розподілу, встановлених судовою будівельно-технічною експертизою. Згідно з висновком проведеної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 8372-8373 від 29 жовтня 2021 року розподіл житлового будинку АДРЕСА_1 між двома співвласниками технічно можливий з незначним відхиленням від ідеальних часток співвласників. Судовим експертом запропоновано два варіанти поділу в натурі житлового будинку з влаштуванням двох самостійних входів і зазначено, що виконання робіт, пов`язаних із закладанням існуючих та влаштуванням нових прорізів у несучих конструкціях повинно бути підтверджене розрахунком за несучою здатністю, стійкістю, деформативністю усіх несучих конструкцій в цілому, виконаним ліцензованою проектною організацією. З врахуванням того, що позивачу ОСОБА_3 і відповідачці ОСОБА_4 у спірному домоволодінні належить по 1/2 частці і того, що відповідно до висновку судової експертизи є технічно можливим переобладнання житлового будинку на дві ізольовані квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виділ кожному із них в натурі їх частки у домоволодінні і припинення у зв`язку з цим права спільної часткової власності на житловий будинок. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що вона не згідна з висновком експерта. При цьому сторона відповідачки ОСОБА_4 не заявляла клопотань про призначення додаткової або повторної експертиз. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 ЦПК України). На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. Також на увагу колегії суддів не заслуговують доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідачки про відкладення розгляду справи та розглянув цю справу у відсутності представника відповідачки. Представник відповідачки належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи і не надав суду доказів на підтвердження того, що він з поважних причин не може з`явитися в судове засідання. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду і не спростовують висновків суду першої інстанції. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_4 залишити без задоволення. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді