LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Волинський апеляційний суд161/8965/22

від 17.11.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 161/8965/22 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В. Провадження № 22-ц/802/978/22 Категорія: 63 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І., секретар с/з Савчук Т. Ф., з участю: представника позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування житлом, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2022 року ОСОБА_4 звернулася в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтувала тим, що вона зареєстрована та проживала у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності їй, відповідачу ОСОБА_2 (який є її батьком) та ОСОБА_5 . Відповідач зареєстрований та проживає у цій квартирі. Позивачка також зазначала, що з 2018 року у неї з відповідачем ОСОБА_2 склалися неприязні відносини, оскільки останній зловживає алкогольними напоями, вживає нецензурну лексику в присутності її малолітньої доньки, вчиняє сварки. Крім того, відповідач чинить їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , співвласником якої вона є, а саме не допускає її до помешкання, змінивши замки у вхідних дверях. Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд усунути їй перешкоди зі сторони відповідача у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідача передати їй комплект ключів від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 , а також просила суд стягнути з відповідача в її користь понесені по справі судові витрати. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2022 року у цій справі позов задоволено. Ухвалено усунути ОСОБА_4 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача ОСОБА_2 передати ОСОБА_4 комплект ключів від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн та 5000 грн витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а також просив суд стягнути з позивачки в його користь судовий збір за подання апеляційної скарги та понесені ним витрати на професійну правничу допомогу. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали та просили скаргу задовольнити, представник позивачки ОСОБА_4 ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, хоча у встановленому законом порядку була повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у її відсутності. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 , суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні квартирою, оскільки відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачці ОСОБА_4 , яка є співвласником квартири АДРЕСА_1 , у користуванні цією квартирою. Через відсутність ключів від вхідних дверей позивач не може здійснювати своє право щодо користування та розпорядження своїм майном. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (Частина 1 статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За матеріалами справи судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 210082842 від 25 травня 2020 року співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 (1/4 частка), ОСОБА_2 (1/2 частка) та ОСОБА_4 (1/4 частка) (а. с. 5). У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивачка ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а. с. 4). Пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У статті 47 Конституції України зазначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Як передбачено статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 1, 2 статті 321 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Як передбачено статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. При цьому судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 змінив замок у вхідних дверях спірної квартири і не передав нові ключі від дверей іншому співвласнику цієї квартири позивачці у цій справі ОСОБА_4 . За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди співвласнику квартири ОСОБА_4 у користуванні своєю власністю, а тому права позивачки у здійсненні права користування житлом підлягають захисту. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_7 не перешкоджає позивачці ОСОБА_4 у користуванні квартирою, а зміна замка відбулася через пошкодження, оскільки в такому разі ОСОБА_2 мав би у добровільному порядку передати замінений комплект ключів ОСОБА_4 . Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачка ОСОБА_4 надала суду договір про надання правової (правничої) допомоги послуг захисника/представника від 15 грудня 2021 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 15 грудня 2021 року, прибутковий касовий ордер № 165 від 15 грудня 2021 року про сплату коштів за правничу (правову) допомогу за договором про надання правової допомоги від 15 грудня 2021 року в розмірі 10000 грн (а. с. 14, 15-а, 16). За положеннями пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. З врахуванням того, що постановленим судовим рішенням позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час затрачений на їх виконання, а також складність справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 в користь позивачки ОСОБА_4 992,40 грн понесених нею витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»