Постанова 4857 № 299/6188/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 299/6188/22 пров. № А/857/835/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 299/6188/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Шпортеня Івана Михайловича про скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції Бак М.Д., місце ухвалення м. Виноградів, дата складання повного тексту 05.12.2022),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до поліцейського СРПП відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Шпортеня І.М. про визнання незаконною дії поліцейського СРПП відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Шпортеня І.М. щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.08.2022 року серії БАВ № 304481, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400,00 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 126, частиною п`ятою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнання вказаної постанови протиправною, скасування її та закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення. Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Шпортеня Івана Михайловича про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення повернуто позивачу. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суть доводів апелянта зводиться до того, що суд не взяв повністю до уваги його «Заяву про усунення недоліків до позовної заяви про визнання незаконною дії, визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення» від 18 листопада 2022 року. З урахуванням наведеного просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ухвалою від 16.11.2022 року судом постановлено ухвалу про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Шпортеня І.М. про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, оскільки її подано без додержання вимог, встановлених пунктами 2, 8, 9, 11 частини п`ятої статті 160, частинами третьою, п`ятою, шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а саме: 1) не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків представника позивача за його наявності або номер і серію паспорта, неповністю вказано назву посади відповідача; 2) не вказано щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви; 3) відсутнє обґрунтування порушення оскаржуваними дією та рішенням прав, свобод, інтересів позивача; 4) немає підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; 5) не додано документ про сплату судового збору; 6) клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору та про поновлення строку звернення до суду викладено у позовній заяві, а не додано до неї та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення копії ухвали. 18.11.2022 року в суд поступила заява позивача від 18.11.2022 року, підписана представником позивача Фантичем В.В., про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано виправлену позовну заяву, її копію та копію документа про сплату судового збору. Суд першої інстанції повернув позовну заяву з тих підстав, що позивач не усунув усі недоліки позовної заяви, залишеної без руху, у встановлений судом строк. Проте, апеляційний суд із висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки такі не відповідають нормам процесуального права і фактичним обставинам справи, з оглядок на наступне. Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Суд першої інстанції вважав, що позивач не усунув недоліки позовної заяви в частині незазначення в ній щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви, відсутності обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод, інтересів позивача, викладу у позовній заяві клопотання про поновлення строку звернення до суду. Крім того, позивач додав до позовної заяви неналежно оформлену копію електронного документа квитанції № 7291-3442-4132-9091 від 18.11.2022 року про сплату судового збору та не надав копію вказаного електронного доказу для відповідача. Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідно до частини другої статті 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Згідно частини третьої статті 99 КАС України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 99 КАС України). Копію згаданого електронного документа не посвідчено, тому така не виступає доказом, одержаним з дотриманням порядку, встановленого законом. На думку колегії суддів апеляційного суду вказані висновки суду першої інстанції є невірними з огляду на наступне. Частиною п`ятої статті 161 КАС України, визначено вимоги до позовної заяви. Так, відповідно до п. 8 вказаної норми, у позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. З матеріалів справи слідує, що позивачем долучено копію оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.08.2022 року серії БАВ № 304481, яка завірена представником позивача адвокатом Фантичем В.В. Крім цього із позовної заяви слідує, що позивач дізнався про оскаржувану постанову у ході її виконання. Також позивач у позовній заяві вказує про те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням встановлених КУпАП норм щодо наявності доказів її отримання ( направлення, відсутності свідків щодо відмови від підпису про її отримання тощо), повідомлення про місце розгляду справи та пункти Правил дорожнього руху, які порушені ОСОБА_1 . Наведене свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви в частині незазначення в ній щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви, відсутності обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод, інтересів позивача. Також позовна заява, яка подана на виконання ухвали суду про залишення без руху містить клопотання про поновлення строку на оскарження оспорюваної постанови відповідача. Крім цього, що стосується покликань суду першої інстанції на те, що квитанція про сплату судового збору не береться судом до уваги, оскільки не відповідає встановленим ст. 99 КАС України до електронних доказів, то такі є невірними з огляду на наступне. Відповідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування ( ч. 1 ст. 73 КАС України). Таким чином, з аналізу наведених вище норм Кодексу адміністративного судочинства слідує, що доказами є лише дані ( письмові, електронні, речові, покази свідків), які містять інформацію щодо предмету доказування при вирішенні справи, тому квитанція про сплату судового збору не є електронним доказом у розумінні КАС України. Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Апеляційний суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд. Зважаючи на це, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції передчасно застосував наслідки відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали. Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів. Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України. Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. При прийнятті апеляційної скарги, з урахуванням клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної скарги відстрочив сплату судового збору до винесення судового рішення по справі. Враховуючи прийняте по справі рішення, належний до сплати розмір судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2481 грн. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 364, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 299/6188/22 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь державного бюджету судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький