Постанова 4814 № 545/3981/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/3981/22 Номер провадження 22-ц/814/2257/23Головуючий у 1-й інстанції Путря О.Г. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Пилипчук Л. І. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2022 року у складі судді Путрі О. Г. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в с т а н о в и в: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2022 року вказану позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України. Роз`яснено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, згідно частини сьомої статті 185 ЦПК України. Ухвала суду мотивована тим, що заявником у встановлений строк не було виконано вимоги, визначені в ухвалі від 09.09.2022 про залишення заяви без руху. Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд дійшов помилкових висновків про невідповідність його позовної заяви вимогам статей 175, 177 ЦПК України. Вказує, що він звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої органом місцевого самоврядування, а тому згідно пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору. Крім того зазначає, що він не мав можливості виконати вимоги суду щодо виправлення недоліків позовної заяви, оскільки суд не вказав спосіб їх виправлення та не зазначив точну суму судового збору до сплати. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені у пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина друга статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України). Частиною першою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Порядок звернення до суду за судовим захистом в порядку позовного провадження урегульовано главою 1 розділу ІІІ ЦПК України. Подання позовної заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175 і 177 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, суддя протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно із частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив суд стягнути з Височанської селищної ради Харківського району Харківської області на його користь 2 000 000 грн відшкодування завданої йому моральної шкоди посадовими особами відповідача за привласнення ними продуктів харчування, що повинні були йому видані за вимогами постанови КМУ № 328 у квітні 2022 року та 500 грн завданої матеріальної шкоди, що складає вартість вказаного продуктового набору у постанові КМУ № 328 у вказаний період (а. с. 1-4). Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а саме: не зазначення обставин по справі та не подання доказів на їх підтвердження, неподання позивачем документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Надано позивачу строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснено процесуальні наслідки невиконання ухвали суду у встановлений строк (а. с. 9-10). Копія ухвали була направлена на електронну адресу позивача та згідно довідки про доставку електронного листа доставлена 13.09.2022 о 10:42:19 (а. с. 11). Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві. Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у наданий строк недоліків позовної заяви, яка не відповідала вимогам статей 175, 177 ЦПК України, не усунув, з чим колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів особи, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви, встановленими статтею 175 ЦПК України, заява повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, яким позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, якщо вони додаються до позовної заяви, зазначення доказів, якщо вони не можуть бути подані разом з позовною заявою (за наявності). Згідно з вимогами частини п`ятої статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, звільненою від сплати судових витрат відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У поданій позовній заяві ОСОБА_1 виклав обставини, якими обґрунтовує свої вимоги до відповідача та додав до позовної заяви докази, які вважав за потрібне надати для розгляду спору. Одночасно позивачем було заявлено клопотання про витребування судом з Відділу поліції № 3 Харківського районного управління № 1 ГУНП в Харківській області матеріалів ЖЕО № 3014 від 28.04.2022 за його заявою на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві. Позивачем також було вказано про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір». Таким чином, у позовній заяві позивачем було зазначено обставини, з якими він пов`язує порушення своїх прав, наведено докази, що підтверджують такі обставини, та визначено спосіб захисту його прав шляхом відшкодування завданої шкоди зі звільненням його від сплати судового збору, оскільки позов стосується відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу місцевого самоврядування. Пори те, що вимоги статті 175 ЦПК України позивачем були виконані, суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, вказавши на відсутність обставин на підтвердження факту привласнення продуктів харчування, якою саме посадовою особою (особами) скоєно та якими доказами це підтверджується, а також на те, що вимоги з приводу визнання незаконними дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування позивачем не заявлені, а факт заподіяння позивачу незаконними діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди на час подачі позову не встановлений. При цьому суд не взяв до уваги, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи. За частиною другою статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них і розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача; може роз`яснити учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві; вирішує питання про проведення огляду письмових доказів; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує заяви та клопотання учасників справи; з`ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Таким чином, на стадії відкриття провадження у справі суд не вирішує питання щодо обґрунтованості позовних вимог, достатності та належності поданих доказів, які вирішуються на наступних стадіях процесу, а тому висновки суду першої інстанції, що позовна заява ОСОБА_1 не містить належного обґрунтування, у зв`язку з чим не може бути прийнята до розгляду судом є помилковими. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). Стосовно необхідності оплати позовної заяви судовим збором апеляційний суд виходить з наступного. Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви. Згідно пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. При цьому заявник звільнений від сплати судового збору незалежно від обґрунтованості позовних вимог. Повертаючи позов, суд першої інстанції на зазначені правові норми також уваги не звернув, не врахував предмет і підстави пред`явленого позову та аргументи позивача щодо звільнення його від сплати судового збору з посиланням на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», а тому безпідставно поклав на нього обов`язок зі сплати судового збору, фактично при вирішенні питання про відкриття провадження у справі вдався до оцінки обґрунтованості позову і достатності доказів. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення необґрунтованої ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна Л. І. Пилипчук