Постанова Полтавський апеляційний суд № 545/3479/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/3479/22 Номер провадження 22-ц/814/2696/23Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Дряниці Ю.В., суддів: Обідіної О.І., Чумак О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2022 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-,- в с т а н о в и в : У серпні 2022 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із даним позовом. Вказувало, що 18 листопада 2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3000517011/337118, який підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, про що свідчить п.7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. 30 вересня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу № 30092021, у відповідності до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ГОУФІНГОУ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 30 вересня 2021 року до Договору факторингу № 30092021 від 30 вересня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 22 963, 45 грн., з яких: 6 100 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 863,45 грн. сума заборгованості за відсотками. Крім того, 09 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» укладено кредитний договір № 05953-12/2020, який підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, про що свідчить п.7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. 11 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 11082021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ»» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №1 від 11 серпня 2021 року до Договору факторингу № 11082021 від 11 серпня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 28 400 грн., з яких: 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 400грн. сума заборгованості за відсотками. За таких обставин, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 3000517011/337118 від 18 листопада 2020 року у розмірі 22 963, 45 грн. та заборгованість за кредитним договором № 05953-12/2020 від 09 грудня 2020 року у розмірі 28 400 грн. Також вирішити питання відшкодування судових витрат. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2022 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за: кредитним договором № 3000517011/337118 від 18 листопада 2020 року в розмірі 22 963, 45 грн. та кредитним договором № 05953-12/2020 від 09 грудня 2020 року в розмірі 28 400 грн. Вирішено питання відшкодування судових витрат. Рішення оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що між ним та суб`єктами, з якими позивач уклав договори факторингу, фінансові зобов`язання відсутні. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 листопада 2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3000517011/337118, згідно умов якого товариство надає клієнту кредит у розмірі 6 100 грн. строком 29 днів до 16 грудня 2020 року, за користування яким клієнт сплачує товариству 895, 25 % річних від суми кредиту в розрахунку 2, 45 % на добу. 30 вересня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу № 30092021, у відповідності до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ГОУФІНГОУ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 30 вересня 2021 року до Договору факторингу № 30092021 від 30 вересня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 22 963, 45 грн., з яких: 6 100 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 863,45 грн. сума заборгованості за відсотками. 09 грудня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 05953-12/2020, згідно умов якого товариство надає клієнту кредит у розмірі 10 000 грн. строком 25 днів до 02 січня 2021 року, за користування яким клієнт сплачує товариству 584 % річних від суми кредиту в розрахунку 1, 60 % на добу. 11 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 11082021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ»» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №1 від 11 серпня 2021 року до Договору факторингу № 11082021 від 11 серпня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 28 400 грн., з яких: 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 400грн. сума заборгованості за відсотками. Згідно п. 1.1. Договорів факторингу № 30092021 та № 11082021, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якаю настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позичальником фактично отримані та використані кредитні кошти та в добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а отже позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання відпозичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаних кредитних договорів між відповідачем та відповідними фінансовими установами, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами за договорами відступлення прав вимоги. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності між сторонами зобов`язань є безпідставними, оскільки як вбачається з кредитних договорів, всі договори підписано електронним підписом Позичальника, який відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону з зазначенням адреси проживання відповідача, його паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договорів їх невід`ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайтах Товариств. Отже, з цього можна висновок, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаних кредитних договорів. Доводи скаржника, що кредитні кошти були повернуті ним достроково не підтверджені жодними доказами. Також суд не приймає до уваги твердження апелянта, що позивач не надав суду доказів про направлення відповідачу вимоги щодо виконання зобов`язань. Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено: боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Виходячи з вимог ст. ст. 512 - 514, 516 ЦК України, ТОВ «ФК «ЄАПБ» направив, простою кореспонденцією через відділення Укрпошти або за допомогою інших компаній, які займаються адресною доставкою кореспонденції письмові повідомлення боржникам про відступлення клієнтом прав вимоги заборгованості фактору, тобто виконав вимоги ст. 1082 ЦК України. Разом з тим, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апелянта, що щодо неправильного нарахування відсотків за користування кредитними коштами за кредитними договорами. Так, у наданих позивачем розрахунках заборгованості за кредитними договорами відсутні будь-які дані щодо періоду нарахування відсотків за користування коштами, розміру відсоткової ставки тощо. При цьому як вбачається з п. 4.3. Кредитних договорів № 3000517011/337118, та № 05953-12/2020 сторони в умовах договорів погодили, що в разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, визначений договору строк, проценти продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючим з дня укладення договору. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Отже за таких умов договорів, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за кредитними договорами лише не більше 90 календарних днів, починаючим з дня укладення договору в разі неповернення боржником грошових коштів, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цими договорами підлягає перерахуванню, відповідно до узгоджених сторонами умов. Оскільки боржник свої зобов`язання за даними кредитними договорами не виконав, то розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цими договорами, з врахуванням умов договорів щодо розміру денного відсотку за користування коштами, відповідно складає: - за кредитним договором № 3000517011/337118 від 18 листопада 2020 року в розмірі 19 550, 50 грн., з них 6 100 грн. тіло кредиту та 13 450, 50 грн. заборгованість за відсотками; - за кредитним договором № № 05953-12/2020 від 09 грудня 2020 року в розмірі 24 400 грн., з них 10 000 грн. тіло кредиту та 14 400 грн. заборгованість за відсотками. За таких обставин, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, зміни оскаржуваного судового рішення в частині стягнутого розміру заборгованості. Згідно із ч.ч. 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Вбачаючи, що ОСОБА_1 є особою звільненою від сплати судового збору, як особа із встановленою ІІ групою інвалідності, то суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про стягнення із відповідача судового збору на користь позивача, а тому рішення у вказаній частині підлягає зміні, компенсувавши позивачу сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру у загальному розмірі 51 363, 45 грн. із яких судовим рішенням стягнуто 43 950, 50 грн., то слід вважати, що позов задоволено на 85, 6 %, а тому сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 481 грн. підлягає компенсації у відповідному відсотковому співвідношенні у розмірі 2 123, 74 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п.п. 3, 4, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задвольнити частково. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2022 року змінити, зменшивши суму заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за: кредитним договором № 3000517011/337118 від 18 листопада 2020 року з 22 963, 45 грн. до 19 550, 50 грн, та кредитним договором № 05953-12/2020 від 09 грудня 2020 року з 28 400 грн. до 24 400 грн. Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесений судовий збір за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2022 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця Судді О. І. Обідіна О. В. Чумак