Постанова 4805 № 296/9882/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/9882/21 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н.М. Категорія 76 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шевчук А.М. з участю секретаря судового засідання Франчука В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/9882/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Анциборенко Н.М. в с т а н о в и в: У листопаді 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28.09.2018 №168 о/с про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 100000 грн. Обґрунтовуючи вимоги, зазначила, що відповідно до наказу №030-к від 09.11.2001 року обіймала посаду лікаря-терапевта дільничного поліклініки у Державній установі «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» (далі - ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області»). На підставі доповідної записки від 26.09.2018 №33/26-17, наказу про створення комісії №77 від 27.09.2018, плану-завдання з виконання наказу від 27.09.2018, довідки за матеріалами перевірки від 28.09.2018, висновку за матеріалами перевірки від 28.09.2018 №33/26-37, у зв`язку з порушенням вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 № 110, пунктів 2.33, 5.2, 5.8 Посадової інструкції та п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку установи позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. Вважаючи прийнятий 28.09.2018 року наказ №168о/с незаконним, таким, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства України позивач звернулась до суду з відповідними вимогами. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29.11.2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду позивач та її представник подали апеляційні скарги, в яких просили рішення скасувати та ухвалити нове, відповідно до якого визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи скарги представник позивача зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним, суд не з`ясував усі необхідні обставини справи, що мають істотне значення для вирішення спору, не надав належної правової оцінки наявним у справі доказам, зокрема, і доказам щодо поважності причин пропуску строку позовної давності. Позивач на відновлення вказаних порушених прав звернулась до суду з позовом 29.12.2018 року у справі №296/12634/18, який був залишений без розгляду, касаційною інстанцією переглянутий 08.11.2021 року. З позовною заявою, у справі, яка переглядається, позивач звернулась 15.11.2021 року, у зв`язку з чим вважає, що строк пропущений з поважних причин, оскільки при перегляді справи №296/12634/18 в судах апеляційної та касаційної інстанцій сподівалась відновити свої порушені права щодо незаконності наказу відповідача від 28.09.2018 року №168о/с. Однак суд першої інстанції це не врахував і відмовив у задоволенні позову за спливом позовної давності, не встановивши при цьому обставин справи та відповідно не здійснивши належної оцінки й висновків щодо обґрунтованості позовних вимог, тобто не встановив чи були порушені права позивача, за захистом яких вона зверталась до суду. Посилаючись в оспорюваному наказі на порушення вимог Наказу МОЗ № 110 від 14.02.2012 відповідач не конкретизував, які саме вимоги порушила позивач, так само відсутні будь-які посилання на конкретні порушені пункти Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації. Вважає, що відсутність вказівок на конкретні допущені порушення, на підставі яких відбулось притягнення до дисциплінарної відповідальності, позбавляє можливості встановити вину таких порушень. Судом залишено поза увагою той факт, що відповідачем не досліджувалось питання щодо перевірки та оцінювання знань позивачки на предмет чинного законодавства про охорону здоров`я та порушення обов`язку з приводу щоденного звітування статистам, тобто пункти 2.33, 5.2, 5.8 Посадової інструкції. Таким чином, ні Комісією, яка проводила перевірку роботи позивача, ні судом не встановлено, особу, до чиїх посадових обов`язків відноситься ведення медичної документації. Крім того, завищені кількісні показники прийнятих позивачем пацієнтів, на які, як на порушення посадової інструкції, посилається відповідач, негативних наслідків для медичної установи не нанесли, так як будь-якої матеріальної вигоди (премії, надбавки) позивач не отримувала. Розглядаючи справу про дисциплінарне стягнення, суд першої інстанції не з`ясував, в чому конкретно проявились порушення та чи додержані власником передбачені ст. 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення. Апеляційна скарга позивачки містить аналогічні за своїм змістом обґрунтування. Скаржник звертає увагу на те, що суд, перш ніж застосувати позовну давність, повинен був з`ясувати, чи було порушене право, за захистом якого вона звернулась до суду, однак в порушення вимог процесуального законодавства цього не встановив. В судовому засіданні представники позивача апеляційні скарги підтримали, просили їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті заявлених позовних вимог. Представник відповідача - ОСОБА_3 проти доводів апеляційних скарг заперечив, надіславши відзив, у якому просив відмовити в їх задоволенні, а рішення Короьовського районного суду м. Житомира залишити без змін. Рішення суду вважає законним, обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно з наказом ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 07.11.2015 року №1 о/с призначена на посаду лікаря-терапевта дільничного вказаної установи. 19.10.2017 начальником ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» Васьківським О.П. затверджено посадову інструкцію дільничного лікаря-терапевта поліклініки лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області», з якою ОСОБА_1 була ознайомлена 19.10.2017 (а.с.19-22, 151-154, т.1). Начальником установи погоджено Правила внутрішнього трудового розпорядку ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області», затверджених Протоколом № 5 від 17.05.2016 зборів трудового колективу (а.с.135-150, т.1). Крім того, для здійснення своєї професійної діяльності лікар повинна знати і користуватись наказом МОЗ України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», а також іншою медичною документацією, що використовується у поліклініці, у тому числі, медичною картою амбулаторного хворого №025/0. Наказом начальника ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 28.09.2018 року №168о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-терапевта дільничного поліклініки ОСОБА_1 » - останній оголошено догану, у зв`язку з тим, що своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги наказу МОЗ України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», п. 2.33, 5.2, 5.8 Посадової інструкції, п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку установи. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності став висновок за матеріалами перевірки від 28.09.2018 року №33/26-37, проведеної відповідно до наказу ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 27.09.2018 року №77, з яким ОСОБА_1 ознайомилась 28.09.2018 року (а.с.66, т.1). Суд першої інстанції дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення свідків, врахувавши заяву відповідача про застосування строків позовної давності у цьому спорі, прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача, оскільки, будучи обізнаною про спірний наказ 28.09.2018 року, але звернувшись до суду з указаним позовом 15.11.2021 року, позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду без поважних причин. Колегія суддів апеляційного суду, переглядаючи справу, прийшла до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг з огляду на таке. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері виконання найманої праці вона полягає в обов`язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні дії та нести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового законодавства. Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до деяких працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов`язки, зазначено у статті 147 КЗпП України. Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог статі 148 КЗпП України, застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення. Відповідно до статті 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством. Як вбачається з матеріалів справи 26.09.2018 року т.в.о. заступника начальника ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» Бурлею О.М. складено доповідну записку на ім`я начальника вказаної установи ОСОБА_4 , зі змісту якої вбачається, що доповідачем проведено вибіркову перевірку журналів амбулаторних прийомів лікарів, під час якої було встановлено факти грубого порушення ведення журналу позивачем, а саме: повторні записи одних і тих же пацієнтів 04.05.2018, 05.05.2018, 18.06.2018, 20.07.2018, 23.07.2018, 20.08.2018, 21.08.2018, 22.08.2018, 12.09.2018. Посилаючись на Інструкцію щодо замовлення форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №_», затвердженої Наказом МОЗ України від 14.02.2012 року №110, якою передбачено, що у карті фіксується кожне звернення пацієнта за амбулаторно-поліклінічного допомогою, було зроблено висновок, що позивач займалася дописуванням кількості прийнятих пацієнтів з метою створення штучного благополуччя в роботі та викривлення статистичної звітності (а.с.11, т.1). Наказом начальника установи №77 від 27.09.2018 року створено комісію для перевірки фактів, викладених у доповідній записці ОСОБА_5 27.09.2018 року затверджено план-завдання з виконання перевірки, передбаченої наказом від 27.09.2018 року №7, згідно якого необхідно вивчити амбулаторні карти пацієнтів, зазначених у доповідній записці; провести вивчення відеоматеріалів з реєстратора відеонагляду з метою встановлення кількості пацієнтів, які упродовж одного робочого дня відвідували кабінет позивача; провести вивчення журналу амбулаторних прийомів позивача з метою підтвердження/спростування фактів занесення до нього упродовж робочого дня повтори одних і тих же пацієнтів; взяти відповідне пояснення у позивача; у разі порушення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача погодити його з профкомом; при необхідності провести інші заходи (а.с.13, т.1). Відповідно до Акту вивчення Журналу реєстрації амбулаторних хворих лікаря-терапевта дільничного поліклініки ОСОБА_1 від 27.09.2018 року було встановлено, що проводилися повторні записи одних і тим самих пацієнтів (а.с.125, т.1). 27.09.2018 року було складено Акт вивчення запису з реєстратору відеонагляду, із якого вбачається, що до кабінету №45 лікаря-терапевта ОСОБА_1 заходило 10 відвідувачів, а відповідно до Журналу реєстрації амбулаторних хворих лікаря-терапевта дільничного поліклініки ОСОБА_1 зроблено запису про відвідування 31 пацієнта (а.с.127, т.1) Із копії Доповідної записки сестри медичної дільничної поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» Джунь І.К. від 17.09.2019 року вбачається, що вона відповідно до посадових обов`язків та доручення лікаря ОСОБА_1 вела журнал реєстрації амбулаторних хворих (а.с.83, т.1). 28.09.2018 року за результатами перевірки складено Довідку, у якій викладено встановлені комісією обставини, зокрема: позивач веде журнал реєстрації амбулаторних хворих з грубими порушеннями, а саме у прийомний день реєструє одних і тих же пацієнтів по декілька разів; під час перевірки проведена звірка між записами пацієнтів у журналі та амбулаторними картками цих пацієнтів; проведено вивчення архівного запису з відеокамери за 21.09.2018 року, яким встановлено, що у цей день до кабінету позивача заходило 10 відвідувачів, проте згідно журналу зроблено запис про відвідування 31 пацієнта. З вищевикладеного комісія зробила висновок про те, що позивач неналежним чином веде документацію, викривляє державну статистику та намагається створити враження про завантаженість роботи лікаря (а.с.14-15, т.1). 28.09.2018 року складено Висновок за матеріалами перевірки, яким встановлено, що лікар-терапевт дільничний поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» ОСОБА_1 неналежно виконувала покладені на неї обов`язки, які виразились у вчиненні грубих порушень в роботі з документами, викривленні державної статистики та намаганні створити у керівництва установи враження про завантаженість роботи лікаря. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги наказу МОЗ України від 14.02.2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування, п.2.33, 5.2, 5.8 Посадової інструкції, п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку установи. Враховуючи викладене комісія визнала за потрібне притягнути лікаря ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (а.с.16-18, т.1). Згідно витягу з протоколу №4 від 28.09.2018 року засідання профкому ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області», профспілковий комітет на своєму засіданні розглянув результати перевірки та прийняв рішення, згідно якого профкомітет погодитися з прийнятими мірами відносно лікаря-терапевта ОСОБА_1 (а.с.119, т.1). Наказом №168 о/свід 28.09.2018 року лікаря-терапевта дільничного поліклініки ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за порушення вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування, п.2.33, 5.2, 5.8 Посадової інструкції, п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку установи. Враховуючи викладене комісія визнала за потрібне притягнути лікаря ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 звільнена з посади лікаря-терапевта дільничного поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» за п.3 ст.40 КЗпП України на підставі наказу № 24 о/с від 30.01.2019 року (а.с.9 зворот, т.1). Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №___», яка затверджена Наказом МОЗ України від 14.02.2012 року №110 встановлено порядок заповнення форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №___». Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З оскарженого наказу №168 о/свід 28.09.2018 року вбачається, що підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стало порушення обов`язків, передбачених Посадовою інструкцію дільничного лікаря-терапевта поліклініки лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області», зокрема п.2.33 «про проведену роботу щодня звітувати статистам», п.5.2 «знати чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління закладів охорони здоров`я», п.5.8. «знати порядок ведення облікової та звітної документації». При цьому, пунктом 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» передбачено основні обов`язки працівників, а саме: «додержання положень та вимог про структурні підрозділи, а також посадової інструкції і цих Правил; сумлінне виконання покладених на нього обов`язків відповідно до посадових інструкцій; виконання інструкцій, своєчасне й точне виконання рішень і доручень керівництва та безпосередніх керівників y межах визначених повноважень; збереження державної таємниці, інформації про пацієнтів, що стала відома під час виконання обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи та підвищення професійної кваліфікації; дотримання вимог етичного, доброзичливого, ввічливого ставлення до співробітників та пацієнтів і додержання правил поведінки в колективі; підвищення продуктивності своєї праці, а також внесення пропозицій щодо удосконалення робочого процесу й організаційної структури; дотримання вимог охорони праці, техніки безпеки, санітарії, гігієни, протипожежної безпеки, що передбачені відповідними правилами й інструкціями; вжиття заходів до негайного усунення причин і умов, що створюють перешкоди чи ускладнюють нормальне виконання обов`язків та негайне повідомлення про це керівництва або керівників структурних підрозділів; утримання свого робочого місця та обладнання в порядку, чистоті і справному стані, а також забезпечення встановленого порядку зберігання матеріальних цінностей і документів; збереження державної власності, ефективне використання обладнання, економне витрачання матеріалів, електроенергії та інших матеріальних ресурсів (цінностей). Із Висновку за матеріалами перевіркивід 28.09.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 було допущено порушення у роботі із документами, викривлення статистики та намагання створити у керівництва установи враження про завантаженість роботи лікаря. Однак питання належності чи неналежності виконання обов`язку щодо щоденного звітування статистам про проведену роботу, рівня знання чинного законодавства про охорону здоров`я та нормативних документів, що регламентують діяльність органів управління закладів охорони здоров`я, не досліджувалось. Комісією також не встановлено, які конкретно пункти Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №___», яка затверджена Наказом МОЗ України від 14.02.2012 року №110, були порушені позивачем. Таким чином, роботодавець фактично притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення, які не були встановлені у ході перевірки. Аналізуючи наведене вище та керуючись нормами трудового законодавства, апеляційний суд вважає, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено відповідачем із порушенням вимог трудового законодавства та за відсутності в її діях складу дисциплінарного проступку, а відтак і самого складу правопорушення. Тому наказом начальника ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 28.09.2018 року №168о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-терапевта дільничного поліклініки ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню. Однак колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Відповідно до статті 234 КЗпП України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, місцевий загальний суд може поновити ці строки. Водночас положення КЗпП України не містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Тобто, поважність причин означає, що працівник не ставився безвідповідально до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали об`єктивні причини». Якщо місячний чи тримісячний строк звернення до суду з позовом пропущено без поважних причин, у задоволенні такого позову може бути відмовлено з цих підстав. Проте, оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін тощо. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 167/1058/20 (провадження № 61-7204св21). Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду з відповідним позовом у трудових спорах застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у своєму рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця про звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд. Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку без доведеності поважності причин не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 759/3487/16 (провадження № 61-675св19). Судом встановлено, що наказом від 28.09.2018 року №168 о/с було притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. 29 грудня 2018 року остання звернулася до суду з метою скасування вказаного наказу. Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 18.11.2020 позовну заяву залишено без розгляду. Постановою Житомирського апеляційного суду від 04.02.2021 ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 18.11.2020 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 08.11.2021 ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 18.11.2020 та постанову Житомирського апеляційного суду від 04.02.2021 залишено без змін. Відповідно до частин першої та третьої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду на підставі ч.5 ст.223 ЦПК України, у зв`язку із повторною та систематичною неявкою позивача у судове засідання без поважних причин та неповідомлення про причини неявки, що свідчить про незацікавленість у розгляді справи та захисті порушених прав. Позивачу було роз`яснено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Добросовісне здійснення цивільних процесуальних прав потребує від осіб, котрі беруть участь у справі, такої реалізації прав, яка відповідала б їхньому призначенню та здійснювалась у спосіб, визначений цивільним процесуальним законом, не завдавала б шкоди правам інших учасників цивільного процесу. Критеріями добросовісної поведінки учасників процесуальних правовідносин є здійснення прав і обов`язків у відповідності до норм процесуального законодавства; усвідомлення сутності процесуальних правовідносин як відносин, що виникли з метою здійснення правосуддя у цивільній справі; відмова від реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків з метою зловживання ними. Під час розгляду справи було встановлено, що ухвала Корольовського районного суду м.Житомира від 18.11.2020 набрала законної сили 04 лютого 2021 року. Із позовом до суду ОСОБА_1 повторно звернулася лише 15 листопада 2021 року. Посилання позивача на виправдані очікування та сподівання відновлення її порушених прав в апеляційному та касаційного порядку, як на підставу пропущення строку для звернення до суду, є безпідставними. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не навела жодних об`єктивних причин, за наявності яких вона була позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності до 15.11.2021 та які б пояснювали таке тривале зволікання з пред`явленням цього позову. Пропуск трьохмісячного строку для звернення до суду є істотним і тривалим, підстави для поновлення цього строку у зв`язку з існуванням поважних причин такого пропуску відсутні. Колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року у справі №922/1467/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19, оскільки вказані постанови не є релевантними для даної справи, з огляду на неподібність спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях, зокрема щодо поновлення строків звернення до суду за вирішенням трудових спорах, передбачених ст. 233 КЗпП України. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності з вищевказаних підстав. При цьому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском тримісячного строку звернення до суду без з`ясування питання обґрунтованості чи безпідставності позовних вимог. Отже ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, однак помилився щодо мотивів такої відмови. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 березня 2023 року. Головуючий Судді