Постанова 4824 № 369/164/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №369/164/21 Головуючий в 1 інстанції Лисенко В.В. Провадження №33/824/2357/2021 Суддя-доповідач у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Голуб С.А., за участі осіб, які з`явились в судове засідання: особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисник - адвокат Слободяник І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 лютого 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 лютого 2021 року 27 грудня 2020 року близько 23 години 40 хвилин в с. Дмитрівка, Київської області, по вул. Молодіжна, 14, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «BMW 520», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя, зіниці очей розширені, які не реагували на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря-нарколога водій відмовився в присутності двох свідків. Такими діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою судуна ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу, посилаючись на те, що розгляд справи відбувся незаконно, матеріали справи та протокол про вчинення адміністративного правопорушення містять у собі значні порушення чинного законодавства, при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми процесуального та матеріального права, що призвело до необ`єктивного та упередженого розгляду справи. Так, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в порядку, встановленому законом, а навпаки наполягав на його проведенні працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу та стверджував, що направлення водія на проведення огляду до закладу охорони здоров`я виключно за неввімкнений знак повороту є незаконним. Також ОСОБА_1 неодноразово зазначав про готовність негайно пройти тест на наявність в організмі наркотичних засобів на місці зупинки, що підтверджується і відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Однак огляд ОСОБА_1 на виявлення стану наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу так і не був проведений. Окрім того, скаржник вважає, що запрошені поліцейськими свідки були зацікавлені особи, які перебували в стані залежності від поліцейських, а тому їх свідчення викликають сумніви. При цьому, свідки у своїх поясненнях не зазначають та не конкретизують наявність чи відсутність відповідних ознак стану наркотичного сп`яніння, а лише констатують факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Також, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 268 КУпАП не викликав ОСОБА_1 в судове засідання, не повідомив належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, натомість зазначивши в оскаржувані постанові, що правопорушник був належним чином повідомлений про дату судового розгляду справи, що призвело до позбавлення ОСОБА_1 права на захист та призвело до порушення судом норм процесуального права. Таким чином, оскаржувана постанова суду є незаконною, необґрунтованою та прийнятою за неповного з`ясування всіх обставин, що мають значення. Окрім того, в доводах апеляційної скарги скаржник наголошує на тому, що у випадку скасування судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції у зв`язку з порушення судом норм процесуального та матеріального права будуть пропущені строки для притягнення особи до адміністративної відповідальності. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить скасувати оскаржувану постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 лютого 2021 року та прийняти нову постанову, якою закрити адміністративне провадження у справі. Одночасно зі звернення до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначає, що не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду матеріалу про адміністративне правопорушення, копію оскаржуваної постанови суду отримав лише 29 березня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами справи та 02 квітня 2021 року подав апеляційну скаргу безпосередньо на адресу Київського апеляційного суду. Разом з тим, листом Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу було повернуто скаржнику для її подання через місцевий суд у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП. Вказаний лист було отримано скаржником безпосередньо у суді апеляційної інстанції 12 квітня 2021 року та в цей же ж день подано апеляційну скаргу через суд першої інстанції. Зазначені обставини та технічна помилка щодо подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції є поважними причинами пропуску строку на думку скаржника та не можуть обмежувати право на судовий захист. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Враховуючи доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції визнає їх поважними, а тому клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 лютого 2021 року підлягає задоволенню. ОСОБА_1 та його захисник адвокат Слободяник І.П., підтримали апеляційну скаргу та просили суд апеляційної інстанції її задовольнити. Суд апеляційної інстанції, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника адвоката Слободяник І.П., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовуючи до правопорушника адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що водій ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від огляду у лікаря-нарколога на виявлення стану наркотичного сп`яніння. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол відносно ОСОБА_1 ,є зокрема керування транспортними засобами особами в стані алкогольного/наркотичного сп`яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Отже, при наявності у особи яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного/наркотичного сп`яніння, як і відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан сп`яніння є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Згідно п.4 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом №1452/735 МВС України та МОЗ від 09.11.2015 року (далі Інструкція) ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно доп.7 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.(п.8 Розділу ІІ). Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції визначено, що метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Відповідно до п.п. 2-4, 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року (далі - Порядок) огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Аналіз вищевказаних норм закону свідчить про те, що належними та допустимими доказами відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння є засвідчення такого факту двома безсторонніми свідками, які повинні бути залучені поліцейським з метою фіксації відмови особи від проходження такого огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів обов`язок пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Судом апеляційної інстанції перевірені доводи ОСОБА_1 про те, що він не мав ознак наркотичного сп`яніння, отже направлення його на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння було протиправним, і саме тому він відмовився його проходити, отже він не вчинив правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому з такими доводами суд не може погодитись виходячи з того, що саме до компетенції працівників поліції законом віднесено встановлення ознак, які дають їм підстави вважати, що особа може перебувати під дією наркотичних засобів. При цьому діючі нормативно-правові акти не містять методики встановлення таких ознак, не містять порядку їх встановлення, а саме присутність свідків при їх встановленні, зазначення для свідків працівниками поліції конкретних ознак, які дають підстави вважати, що водій може перебувати під дією наркотичних засобів. Наявність чи відсутність цих ознак працівником поліції встановлюється на підставі особистого сприйняття ним поведінки та зовнішнього вигляду водія. Тому необґрунтованими є також посилання ОСОБА_1 на те, що його огляд не проводився за присутності двох свідків. Його огляд на стан сп`яніння на місці зупинення транспортного засобу не проводився, а поліцейськими лише були встановлені ознаки, які їм давали підстави вважати, що водій може перебувати в стані наркотичного сп`яніння. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що поліцейськими були запрошені свідки, з якими вони були знайомі, отже показання цих свідків не може бути доказом в даній справі. Судом апеляційної інстанції перевірені ці доводи і переглянуто відеозапис з камер поліцейських. Так, файл 20201228083024001631 на 6.09 хвилині запису, час зафіксований на камері 23.29 поліцейському телефонує невстановлена особа. Поліцейський говорить про те, що потрібна допомога, називається адреса: ЖК Дмитрівський, вул. Молодіжна, 14, потрібні свідки, відмова, стаття 130, а вже о 23.36 поліцейський у присутності свідків пропонує ОСОБА_1 пройти медичний огляд і останній відмовляється. При цьому із відеозапису не вбачається, що свідки, які були присутні при огляді були запрошені саме поліцейськими і це були саме ті особи, які телефонували поліцейському. Крім того, враховуючи, що між телефонною розмовою та пропозицією ОСОБА_1 пройти медичний огляд минуло лише 7 хвилин, що є явно недостатнім для того, щоб викликати телефоном свідків, які б встигли за такий короткий проміжок часу приїхати на місце події. Виходячи із наведеного, суд доходить висновків, що доводи апеляційної скарги про те, що свідки є знайомими поліцейських і зацікавленими в результаті розгляду справи є лише припущенням ОСОБА_1 і не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що не був повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи. Як вбачається з матеріалів справи та протоколу про адміністративне правопорушення, вказано, що місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . На вказану адресу була надіслана і судова повістка про виклик до суду. Окрім того, з відеозапису нагрудної камери вбачається, що поліцейським зачитувалась ОСОБА_1 адреса його проживання зазначена в протоколі, при цьому останній не повідомив поліцейським про те, що він не проживає за вказаною адресою. Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення поліцейський також запитував ОСОБА_1 контактний номер телефону за яким би суд міг би здійснити виклик останнього, однак ОСОБА_1 відмовився надавати поліцейським номер телефону. Таким чином, суд першої інстанції вжив всіх достатніх заходів для належного повідомлення правопорушника про дату, час та місце судового розгляду справи відносно нього, а з урахуванням коротких строків розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення та тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності, судом першої інстанції було прийнято рішення про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує свою поштову адресу таку ж як і протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: АДРЕСА_1 . Така ж адреса реєстрації його місця проживання значиться в паспорті ОСОБА_1 . Про те, що ОСОБА_1 фактично не проживає за вказаною адресою повідомив лише в судовому засіданні під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови суду. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана постанова суду не може бути скасована судом апеляційної інстанції виключно з формальних підстав щодо неповідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду справи. З врахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у невиконанні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху доводиться відеозаписом, показаннями свідків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 і правильність притягнення останнього до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 не виконав вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, хоча як водій транспортного засобу зобов`язаний був її виконати. Поважних причин, які б не надавали йому можливості виконати цю вимогу ним не вказано. Не погодження водія із вимогою поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння з підстав її неправомірності і відсутності ознак наркотичного сп`яніння не надає водію права відмовлятись від такого огляду, отже відмова від огляду тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.. Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , висновки суду першої інстанції про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 251, 252, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 лютого 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.А. Голуб