Постанова 4824 № 759/15393/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: №759/15393/20 номер провадження №22-ц/824/5217/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних прав: судді - доповідача Білич І.М. суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А. при секретарі Рагушиній І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2021, ухвалене під головуванням судді Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., у цивільній справі №759/15393/20 за заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , про встановлення батьківства,- в с т а н о в и л а: У вересні 2020 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 . В обґрунтування заявлених вимог зазначаючи, що необхідність встановлення факту батьківства виникла у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 та необхідністю оформлення спадщини у вигляді рухомого та нерухомого майна. Факт батьківства ОСОБА_4 підтверджений висновком генотипоскопічного дослідження від 02 травня 2019 року № 21880. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , про встановлення батьківства задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Радомишль, Радомишльського району, Житомирської області, відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Радомишль, Радомишльського району, Житомирської області. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , залишити без розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його батько - ОСОБА_4 . З метою прийняття спадщини, у встановлений законом строк, скаржником була подана відповідна заява, на підставі якої, заведено спадкову справу. Згодом, заява про прийняття спадщини, була подана ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 . Тобто, скаржник не є єдиним спадкоємцем померлого. Зазначає, що звертаючись до суду із даною заявою, заявник просила встановити, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_3 , зазначивши при цьому мету встановлення такого факту - прийняття спадщини. З вказаного вбачається спір про спадкове право. Крім того, у 2019 році ОСОБА_2 зверталась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу, яка ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2019 року залишена без розгляду у зв`язку із наявність спору про право. Зазначене, у сукупності, свідчить про наявність підстав для залишення заяви про встановлення факту батьківства, без розгляду у зв`язку з наявність спору про спадкове право. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року скасовано, заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи заяву про встановлення факту батьківства, суд першої інстанції виходив із наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, врахувавши висновок генотипоскопічного дослідження, який підтвердив факт біологічного споріднення між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як батька та доньки. Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про народження, її батьками зазначені: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а.с. 10). Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_3 проживає разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5). ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9). Згідно висновку генотипоскопічного дослідження від 02 травня 2019 року № 21880, проведеного на підставі зразків букального епітелію померлого ОСОБА_4 та дитини ОСОБА_3 , імовірність батьківства, в рамках проведеного дослідження, не виключається та становить 99, 9 % (а.с. 12-29). Так, відповідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктом 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Отже, в порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про цивільне право, так як метою судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, який повинен мати юридичне значення та безспірний характер. Якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на права й обов`язки інших осіб, така справа повинна розглядатися судами за правилами позовного провадження. Частиною 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України). Розглядаючи заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , суд першої інстанції зазначених положень закону не врахував та не звернув належної уваги на обставини, що можуть свідчити про виникнення спору щодо права на спадкування та відповідно виключають наявність підстав для розгляду заяви по суті у порядку окремому провадження. Зокрема, у заяві про встановлення факту батьківства, заявник зазначила, що метою звернення до суду із такою заявою, є встановлення в судовому порядку обставини, необхідної для подальшого вирішення питання щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Разом з тим, згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , поданих до суду першої інстанції, та згідно поданої ним апеляційної скарги, після смерті ОСОБА_4 , заяви про прийняття спадщини були подані ОСОБА_1 (сином померлого) ОСОБА_5 (матір`ю померлого) та ОСОБА_3 , в інтересах якої діяла ОСОБА_2 . Вказані обставини підтверджується довідкою приватного нотаріуса Мельниченко Н.М. № 761/02-14 від 29 листопада 2019 року про склад спадкоємців, які прийняли спадщину та ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2019 року у справі № 289/1676/19, яка набрала законної сили, долученими скаржником до апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, із вищевказаної ухвали суду, якою заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишено без розгляду, встановлено, що згідно наданої приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Н.М. інформації, у спадковій справі за № 48/2019, заведеній до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , зберігається: заява про прийняття спадщини ОСОБА_1 від 26 квітня 2019 року, заява про прийняття спадщини ОСОБА_5 від 09 серпня 2019 року, заява про прийняття спадщини ОСОБА_3 від 09 серпня 2019 року, яка була подана її законним представником ОСОБА_2 , заява з проханням не видавати жодного свідоцтва про право на спадщину за законом від ОСОБА_3 від 10 жовтня 2019 року, яка була подана її законним представником ОСОБА_2 , у зв`язку із зверненням до суду. Заповіт у спадковій справі відсутній, жодне свідоцтво про право на спадщину не видавалось. З вказаного вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є не єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_4 , крім того, між заявником та іншими особами, які претендують на спадщину, а саме, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , вбачається спір про спадкове право. Разом з тим, суд першої інстанції, будучи повідомленим про вказані обставини, в порушення норм процесуального права, не вжив заходів щодо повного та всебічного розгляду справи, не з`ясував, чи заведена спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , не встановив коло спадкоємців, не залучив до участі у справі усіх спадкоємців, не перевірив обставини, що можуть свідчити про виникнення спору щодо права на спадкування, дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 , як законного представника ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 255 та 257 цього Кодексу. За наведених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення заяви ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , про встановлення батьківства, без розгляду. За приписами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 681 грн., відповідно, який підлягає стягненню з заявника на користь ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 374, 377, 381-384,387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року скасувати. Заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства залишити без розгляду. Стягнути з ОСОБА_2 (ID картка НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 681 грн.(шістсот вісімдесят одну гривну). Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 10 березня 2023 року. Суддя-доповідач Судді