LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824759/4053/23

від 07.09.2023 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Ключнік А.С. Єдиний унікальний номер справи № 759/4053/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9581/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 вересня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Поліщук Н.В., Нежури В.А. . секретар - Олешко Л.Ю. Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , інтереси якої представляє опікун ОСОБА_3 , третя особа Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства. Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и в: У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом . В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він перебував у фактично шлюбних відносинах з ОСОБА_2 ОСОБА_2 народила дитину - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька було зроблено на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України, тому у графі батько зазначено ОСОБА_5 , це пов`язано з тим, що на момент народження дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованому шлюбі. Позивач та відповідачка не можуть подати заяву про визнання батьківства до органів ДРАЦС, тому що відповідачка є недієздатною, і правилами державної реєстрації актів цивільного стану не передбачено щоб питаннями визнання батьківства займався представник (опікун) недієздатної особ. З огляду на це, змінити відомості в актовому записі про народження дитини без звернення до суду неможливо. У прохальній частині позову ОСОБА_1 просив: - визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Березань Київської області, громадянина України батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження м. Київ . - внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Київ , № 3551 від 04 грудня 2015 року складеного відділом державно реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, вказавши батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця м.Березань Київської області, громадянина України. На адресу суду 20 березня 2023 року надійшов відзив від ОСОБА_3 (опікуна ) відповідачки ОСОБА_2 , У відзиві ОСОБА_3 просить позов задовольнити (а.с. 41). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати , ухвалити рішення про задоволення позову .У скарзі зазначив ,що суд дав невірну оцінку зібраним доказам , а тому прийшов до помилкового висновку . Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 03 серпня 2023 року ,07 вересня 2023 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, сторони та їх представники приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Третя особа повідомлена належним чином,заяв, направила клопотання про розгляд справи за її відсутності. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того ,що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Апеляційний суд не погоджується з висновками з таких підстав. Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував у фактично шлюбних відносинах з ОСОБА_2 . Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 24 червня 2008 року ОСОБА_2 визнана недієздатною ( а.с. 18-19) . Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 16 вересня 2008 року встановлено опіку над ОСОБА_2 та призначено її опікуном ОСОБА_3 (а.с. 16-17, 25). ОСОБА_2 народила дитину - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 виданого відділом ДРАЦ Святошинського районного управління юстиції у м.Києві 04 грудня 2015 року (актовий запис № 3551) у графі батько зазначено « ОСОБА_5 », у графі мати - « ОСОБА_2 ». Відомості про батька було зроблено на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України, тому у графі батько зазначено ОСОБА_5 , це пов`язано з тим, що на момент народження дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованому шлюбі. Позивач та відповідачка не можуть подати заяву про визнання батьківства до органів ДРАЦС, тому що відповідачка є недієздатною, і правилами державної реєстрації актів цивільного стану не передбачено щоб питаннями визнання батьківства займався представник (опікун) недієздатної особи. З огляду на це, змінити відомості в актовому записі про народження дитини, без звернення до суду неможливо. Позивач ОСОБА_1 надав до суду результати дослідження ДНК на встановлення біологічного батьківства відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно результатів дослідження, ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_4 з ймовірністю 99,9999999 % . Опікун ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначив ,що ОСОБА_1 є батьком дитини, опікується ним, проводить з ним час , матеріально забезпечує . Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Як правило, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення. Відповідно до ст. 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 Сімейного кодексу України, батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду в порядку позовного провадження в цивільному судочинстві. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Колегія суддів звертає увагу на те, що визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18 (провадження № 61-759св21)). Як зазначив позивач, хоч у свідоцтві про народження батьком вказаний не він , це не може бути підставою для відмови йому , як біологічному батьку у встановленні його батьківства, оскільки він виконує всі обов`язки батька щодо дитини. Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.(Постанова Верховного Суду від 11 липня 2023 року у справі № 449/433/22). Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Постанова Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 369/9813/20). У даній справі факт батьківства ОСОБА_1 стосовно дитини ОСОБА_4 доведено дослідженням ДНК-тест на батьківство № 766 , складеним 02 травня 2023 року медичною лабораторією NIKO LAB за результатами дослідження ДНК на встановлення біологічного батьківства, а тому наявні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . Суд першої інстанції, не розглянувши фактичні обставини справи, не перевіривши посилання позивача, не встановивши, якими саме доказами підтверджено батьківство дитини, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини щодо батька дитини. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України, суд, П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Березань Київської області, громадянина України батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження м. Київ. Внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Київ , № 3551 від 04 грудня 2015 року складеного відділом державно реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (серія НОМЕР_1 ), вказавши батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця м. Березань Київської області , громадянина України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а вразі проголошення вступної та резолютивної частини с удового рішення з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 13 вересня 2023 року. Головуючий Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»