Постанова Київський апеляційний суд № 753/12010/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/1212/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 лютого 2023 року місто Київ справа № 753/12010/22 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2022 року про відмову у відкритті провадження, постановлену під головуванням судді Шаповалової К.В., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві про встановлення батьківства,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з заявою в порядку окремого провадження, в якій просив: встановити факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його рідним батьком. Заяву обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його баба ОСОБА_3 , після смерті якої він є спадкоємцем, оскільки його батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказував, що він отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті баби не має змоги, оскільки неможливо встановити родинні відносини між ним та його батьком. Зазначав, що на момент його народження, його батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі і у його свідоцтві про народження батьком записаний ОСОБА_4 на підставі ст.135 СК України (зі слів матері). Посилався на те, що для можливості отримання спадщини після померлої баби, він просить встановити факт батьківства. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2022 року відмовлено у відкриті провадження у справі за заявою ОСОБА_4 . Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, заявник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати вказану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції помилково встановив, що встановлення факту батьківства пов`язане з наступним вирішенням спору про право та таке встановлення факту повинно відбуватись в позовному провадженні. Вказував, що у зв`язку з тим, щовін є єдиним спадкоємцем, то спору про право не існує,адже інших спадкоємців немає та суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що існують інші спадкоємці. Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло. Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло. У судовому засіданні апеляційного суду представник заявника апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав. Заінтересована особа Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Направив на адресу апеляційного суду заяву, в якій просив розглядати справу у відсутність його представника. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справи у відсутність Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення представника заявника, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження за даною заявою, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви вбачається спір про право. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Так, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Стаття 55 Конституції України закріплює право кожної особи на судовий захист. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді. Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною 1 ст.315 ЦПК України передбачено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, від 08 листопада 2019 року у справі №161/853/19, від 27 березня 2019 року у справі №569/7589/17. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України). Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права. Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно із ч.1 Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. При розгляді справ про встановлення батьківства (факту батьківства) щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України. Враховуючи те, що датою народження заявника є - ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому питання про встановлення факту батьківства, у цьому випадку, повинно регулюватися нормами КпШС України. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до частини другої статті 55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 просив встановити факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його рідним батьком. Обгрунтовуючи заявлені вимоги, заявник посилався на те, що встановлення даного факту необхідне для прийняття спадщини після смерті його баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його баба ОСОБА_3 , яка мала двох синів: ОСОБА_2 (його батько), ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 (його дядько), ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зазначав, що у його батька ОСОБА_2 , окрім нього, дітей та іншої дружини не було, та після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину ніхто не приймав адже спадщини він не залишав взагалі. Вказував, що у його дядька ОСОБА_5 родини не було ніколи взагалі (ані дружини, ані дітей) і тому після його смерті його мати ОСОБА_3 , як спадкоємиця першої черги, успадкувала все його майно за законом. Посилався на те, що він є єдиним спадкоємцем, а тому спору про право не існує, адже інших спадкоємців немає. Встановлення факту батьківства тягне за собою певні юридичні наслідки у вигляді набуття дитини по відношенню до батька, факт батьківства якого просить встановити заявник, відповідних прав, у даному випадку прав на спадщину. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі з тих підстав, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви та долучених до неї доказів встановлено, що існує спір про право, зокрема, про прийняття спадщини після смерті бабусі заявника і набуття останнім особистих майнових прав на спадкове нерухоме майно, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів. Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд дійшов вірного висновку про наявність між сторонами спору про право. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 24 лютого 2023 року. Головуючий: Судді: